Рішення № 103854434, 04.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року Справа № 160/2432/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати противоправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150015483 від 10.01.2022 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.01.2022 року на підставі ч.І ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 04.01.2022 року у віці 60 років, з метою оформлення пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою про призначення пенсії та усіма необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. Рішенням №047150015483 від 10.01.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зазначена відмова була обґрунтована тим, що заявниці вже призначалась пенсія за вислугу років. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Тобто, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки вважає, що їй вже призначалась пенсія за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року та в даному випадку має місце перехід з одного виду пенсії за Законом № 1058-ІV, а не нове призначення пенсії. На думку позивача, такі дії відповідача обумовлені небажанням застосовувати при обчисленні призначеної пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 047150015483 від 10.01.2022 року таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 09.03.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

25.03.2022 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі з наступних підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 17.12.2010 року 20.12.2010 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Пре пенсійне забезпечення» (працівник освіти), з 04.01.2022 року переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійного страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.12.2010 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (як працівнику освіти). При обчисленні пенсії позивачу у 2010 році при призначенні пенсії за вислугу років був застосований розрахунок, встановлений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України «Про пенсійне забезпечення», так як Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає лише умови набуття права на призначення пенсії за вислугу років. 04.01.2022 року позивачем до територіального органу Пенсійного фонду подано заяву про переведення на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, а пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону (в межах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Враховуючи той факт, що позивач стала учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для здійснення позивачу первинного призначення пенсії у 2022 році за нормами статті 40 Закону №1058 із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за 2019, 2020 та 2021 роки відсутні. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 17.12.2010 року 20.12.2010 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Пре пенсійне забезпечення» (працівник освіти).

Досягнувши пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 04.01.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою № 28 про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

З 04.01.2022 року позивача за її заявою було переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійного страхування».

Рішенням №047150015483 від 10.01.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зазначена відмова була обґрунтована тим, що заявниці вже призначалась пенсія за вислугу років за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року та в даному випадку має місце перехід з одного виду пенсії за Законом № 1058-ІV, а не нове призначення пенсії.

Також за результатами розгляду заяви позивача від 04.01.2022 року, позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року та управлінням було здійснено розрахунок пенсії з врахуванням середнього заробітку за 2014, 2015 та 2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки попереднє призначення пенсії відбулося у 2010 році (5426,60 грн. з урахуванням осучаснення (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11).

Позивач, вважаючи протиправним таке рішення відповідача, звернулася за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезені, і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав законної сили з 01 січня 2004 року.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відтак, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсію за віком є необхідний страховий стаж (29 років) та вік - 60 років.

Відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс=См *Вс/100%*12, де:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

Згідно ст. 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Нині, залежно від періоду призначення пенсій, при їх обчисленні застосовуються наступні показники середньої заробітної плати:

- для призначених до 31.12.2017 року - 4 888,83 грн. (усереднений показник середньої заробітної плати за 2014-2016 р.р. - 3764,40 грн., збільшений з 01.03.2019 р. на 17%, з 01.05.2020 року на 11%),

- для призначених з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 5 377,90 грн. (усереднений показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки),

- для призначених з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 6 188,89 грн. (усереднений показник середньої заробітної плати 2016 - 2018 роки),

- за зверненнями про призначення пенсій, що надійшли з 01.01.2020 року - 7 763,17 грн. (усереднений показник середньої заробітної плати 2017 - 2019 роки).

Пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Суд зазначає, що з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.

Однак, у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом (Закон України «Про пенсійне забезпечення»), а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Судом встановлено, що з 2010 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 55 закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ. Водночас, для призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV позивач звернулася вперше 04.01.2022 року.

Згідно пункту 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Суд зазначає, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, оскільки у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Та обставина, що позивач отримував пенсію за вислугу років, яка обчислена відповідно до норм Закону №1058-IV, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові №876/5312/17 від 31 жовтня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.01.2022 року на підставі ч.І ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 72-90, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати противоправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150015483 від 10.01.2022 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 04.01.2022 року на підставі ч.І ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна