Рішення № 103842812, 04.04.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року справа № 580/1478/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чигиринської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чигиринської міської ради (20901, м. Чигирин, вул. Б.Хмельницького, 26) в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Чигиринської міської ради щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9952 га, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та передачу її у власність;

-зобов`язати Чигиринську міську раду не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили затвердити на пленарному засіданні погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9952 га, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та передати її ОСОБА_1 (ІДН: НОМЕР_1 ) у власніть;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чигиринської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що звернувшись з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9952га, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048, відповідачем протиправно не прийнято рішення у затвердженні проекту землеустрою, а повідомлено листом, що вказану земельну ділянку доцільно передати позивачу в оренду.

У встановлений судом строк, відповідач відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

10.04.2018 рішенням Вершацької сільської ради №24-7/VII надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га в межах АДРЕСА_2 .

12 червня 2020 року КМУ відповідно до абзацу 1 п. 7-1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняв Розпорядження №728-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області, яким визначив центри та затвердив території територіальних громад Черкаської області. Згідно додатку до даного розпорядження до Чигиринської територіальної громади увійшла Вершацька територіальна громада.

07.04.2021 на підставі отриманого дозволу на замовлення гр. ОСОБА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9952га для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_2 та присвоєно земельній ділянці кадастровий №7125481000:03:000:0048.

12.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до Чигиринської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,9952га позивачу, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048 та надання її у власність.

Листом від 27.10.2021 №343/05-10/2193 відповідачем повідомлено позивача, що розгляд звернення про передачу земельної ділянки площею 0,50га кадастровий номер 7125481000:03:000:0048 відбувся на засіданні постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, містобудування, архітектури та екологічної політики Чигиринської міської ради 02.09.2021. Відповідно протоколу №11 комісією відмовлено у передачі даної земельної ділянки позивачу та рекомендовано звернутись до міської ради про надання земельної ділянки в оренду.

Суд звернув увагу, що заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,9952га, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048 на сесії міської ради не розглядалася.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз вищенаведених положень ЗК України та Закону №280/97-ВР свідчить про те, що питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до компетенції органу місцевого самоврядування та оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням ради.

Оскільки судом встановлено, що Чигиринською міською радою у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки відповідним розпорядчим актом не затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його затвердженні, суд дійшов висновку визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття рішення за заявою позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідно, зобов`язати відповідача на черговій сесії розглянути та прийняти рішення за заявою позивача від 12.05.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,9952га позивачу, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання затвердити на пленарному засіданні погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки то суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність відповідача є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Право вчинити дані дії є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу, оскільки питання про затвердження проекту землеустрою відповідачем не розглядалося.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 3 та ч. 7 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наданих документів між ОСОБА_1 та адвокатом Осадчою Л.С. укладено договір №42 від 06.12.2021 про надання правничої допомоги, згідно п. 1.2 якого передбачено, що розмір послуг адвоката становлять 15000грн, які сплачується 7500грн. через 5 днів після винесення ухвали про відкриття провадження у справі і 7500грн. до 31.05.2022.

Суд звернув увагу, що доказів перерахування коштів позивачем адвокату за надану правничу допомогу, актів виконаних робіт до суду не надано.

Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем в обгрунтування своєї вимоги документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не доведено ні факту надання правничої допомоги ні отримання грошових коштів за надану правничу допомогу.

Таким чином, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, які були прийняті позивачем та як наслідок, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу останнім, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чигиринської міської ради щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 12.05.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9952 га, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048 та надання її у власність у строк, встановлений ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Чигиринську міську раду (код ЄДРПОУ 04061560) на черговій сесії розглянути та прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 12.05.2021 про затвердження чи про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,9952 га, кадастровий номер 7125481000:03:000:0048 та надання її у власність у строк, встановлений ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Петро ПАЛАМАР