Рішення № 103842798, 04.04.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року справа № 580/1201/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді Трофімової Л.В., за участі секретаря Овсієнко Г.О., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1201/22

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

11.02.2022 вх. 6714/22 позивач, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 70% до 74% від відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії в розмірі 74% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992:

з 01.01.2018 до 31.03.2019 відповідно до довідки Черкаського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення №ФР45025 від 15.03.2018;

з 01.04.2019 по теперішній час відповідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі № 580/3983/21, що набрало законної сили 17.08.2021, та довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФР45025 від 14.05.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Додатково просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Нужна А.Г.) від 16.02.2022 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). На підставі розпорядження керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 №115 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №580/1201/22 - справа передана на розгляд судді Трофімовій Л.В., у зв`язку із чим ухвалою суду від 28.03.2022 дану справу прийнято до свого провадження.

В обгрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір якої з дати призначення обчислений із розрахунку 74 % грошового забезпечення. Після перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 та з 01.04.2019 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі №580/3983/21 основний розмір пенсії був зменшений відповідачем з 74% грошового забезпечення до 70%. Позивач звертає увагу, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, відтак зміни внесені до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ стосуються лише осіб, яким пенсія призначається, а не перераховується вже призначена пенсія, тому вважає дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії протиправними.

Відповідач позов не визнав, 17.03.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що відповідачем здійснений перерахунок пенсії позивачу у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №704, проте з моменту здійснення перерахунку пенсії позивача, а саме з 2018 року, збільшення грошового забезпечення не відбувалось та постанови про перерахунок пенсій особам, що отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ на момент звернення позивача до суду Кабінет Міністрів України не ухвалював, підстави для проведення перерахунку пенсії позивача повторно відсутні. Відповідач також зазначив, що довідку про розмір грошового забезпечення установленої форми позивач не надав, довідка від 14.05.2021 №ФР45025 не є довідкою про розмір грошового забезпечення за формою встановленою Порядком № 45. Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивачу з 04.01.2002 призначено пенсію за вислугу років 28 років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992. Основний розмір пенсії під час призначення склав 74% грошового забезпечення.

Відповідно до статті 63 Закону №2262, постанов Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у березні 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2018 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.03.2018 № ФР45025.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 у справі №580/3983/21 позивачу у вересні 2021 здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 згідно довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.05.2021 №ФР45025.

У відповідь на звернення позивача 17.12.2021 про проведення з 01.04.2018 та з 01.04.2019 перерахунку пенсії в розмірі 74% грошового забезпечення згідно з довідками від 15.03.2018 № ФР45025 та від 14.05.2021 №ФР45025, відповідач листом від 17.01.2022 повідомив позивача, що перерахунки пенсії проведено згідно з нормам законодавства, що діяли на 01.01.2018 та 01.04.2019 відповідно, позаяк у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рг зазначено: дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факт, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Стаття 13 Закону № 2262 у редакції, що діяла на 1 січня 2018 року та 1 квітня 2019 року, передбачала і до цього часу передбачає, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому, пенсію позивача з 01.01.2018 обчислено в розмірі 70% грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.03.2018 (9090,00 грн) згідно з довідкою від 15.03.2018 № ФР45025, наданою Черкаським обласним військовим комісаріатом, з 01.04.2019 - у розмірі 70% грошового забезпечення 17602,50 грн на підставі довідки від 14.05.2021 №ФР45025 Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Законодавчих підстав, на думку відповідача, для обчислення пенсії позивача з 01.04.2018 та з 01.04.2019 у розмірі 74% оновленого грошового забезпечення немає.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення - протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд зазначає, що спірні правовідносини визначаються у правильності здійсненого перерахунку пенсії та різному тлумаченні норм права учасниками справи.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262 у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що набрала чинності з 01.01.2017 усі призначені за цим Законом пенсії належать перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частинами 2, 3 статті 51 цього Закону. Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат під час перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними, зокрема статті 116 Конституції України. Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у межах компетенції видає постанови і розпорядження, що є обов`язковими до виконання.

Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 з метою реалізації положень частини 4 статті 63 Закону №2262 прийнято Постанову №103. Відповідно до пункту 1 Постанови №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704). Згідно з пунктом 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) постановлено проводити у таких розмірах: з 01.01.2018 50 %; з 01.01.2019 до 31.12.2019 75 %; з 01.01.2020 100 % суми підвищення пенсії, визначених за станом на 01.03.2018.

Суд зазначає, що пунктом 2 Постанови № 103 було визначено порядок виплати перерахованої пенсії з 01.01.2018 50 %; з 01.01.2019 до 31.12.2019 75 %; з 01.01.2020 100 %, а не перерахунку пенсії/встановлення підвищення (врахування надбавок), позаяк обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії не є тотожним врахування відсотку за вислугу років у певному розмірі від грошового забезпечення.

Відповідач в листі від 17.01.2022 №397-9839/С-03/8-2300/22 зазначив, що стаття 13 Закону № 2262 у редакції, що діяла на 1 січня 2018 року та 1 квітня 2019 року, передбачала і до цього часу передбачає, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому, пенсію позивача з 01.01.2018 обчислено в розмірі 70% грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.03.2018 (9090,00 грн) згідно з довідкою від 15.03.2018 № ФР45025, наданою Черкаським обласним військовим комісаріатом, з 01.04.2019 - у розмірі 70% грошового забезпечення 17602,50 грн на підставі довідки від 14.05.2021 №ФР45025 Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Законодавчих підстав, на думку відповідача, для обчислення пенсії позивача з 01.04.2018 та з 01.04.2019 у розмірі 74% оновленого грошового забезпечення немає.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції чинній на момент призначення пенсії) Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів. (частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом №3946-12 від 04.02.94, в редакції Закону №103/96-ВР від 25.03.1996).

Згідно матеріалів справи позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 74% від грошового забезпечення.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668 у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у статті 13 у частині другій цифри « 90» замінено цифрами « 80». Відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цифри « 80» замінити цифрами « 70».

Відповідно до пункту 6 Постанови №103 внесено зміни до постанов КМУ, зокрема постанови КМУ від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та до постанови КМУ від 17.07.1992 №393, а саме пункт 5 викладено в такій редакції: «під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.

Згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи, що пункт 2 Постанови №103 втратив чинність, позиція відповідача, що виплата позивачу пенсії за вислугу років не повинна перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення є безпідставною та необгрунтованою. Суд під час розгляду даної справи враховує висновки Верховного Суду у справі №160/3586/19. У рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, залишеного без змін за результатами апеляційного перегляду постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 зазначено: у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, тому суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача є протиправними.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, позаяк визначається на день призначення пенсії. Позивачу під час призначення пенсії визначено 74% від грошового забезпечення. Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 85 % відповідних сум грошового забезпечення. Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. На момент виникнення спірних правовідносин щодо перерахунку було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення з метою призначення пенсій.

Застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, позаяк стосується призначення нових пенсій іншим особам, а не перерахунку/перегляду раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Під час вирішення питання дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, під час отримання від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її сума відома особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок та/або виявлені деструктивні відхилення щодо розміру складових грошового забезпечення чи загальної суми чи з яких складових вона складається, як обчислена та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових, визначено відсотки конкретних виплат.

З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав під час отримання від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, позаяк за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Під час звернення 11.02.2022 до суду позивач просить «перерахувати з 01.01.2018», проте позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому, позовні вимоги у контексті зобов`язання здійснити відповідача перерахунок пенсії позивача за період з 01.01.2018 до 10.08.2021 є необґрунтованими, належить залишити без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наприклад, «суд першої інстанції у справі №580/3774/20 (ЄДРСР 100188012), частково задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 240/4937/18, виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018, відновлено право особи на отримання підвищення до пенсії, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є цілком обґрунтованими, проте вирішуючи спір по суті за весь визначений позивачем період, суд першої інстанції, не врахував такого у зверненні до суду з позовом про зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому, позовні вимоги за період з 17.07.2018 до 08.05.2020 підлягають залишенню без розгляду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій».

Верховний Суд у справі № 240/12017/19 зазначив (ЄДРСР 95946021), що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а (ЄДРСР 94345945) дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), належать застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень про обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Судом встановлено, що у позові немає обґрунтування протиправної бездіяльності та вини відповідача, сума за період з 01.01.2018 та з 01.04.2019 у розмірі 74% від суми грошового забезпечення є ненарахованою, звернення позивача до суду датовано 11.02.2022.

Строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, застосовується до спірних правовідносин, а отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, та свідчить про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, позаяк такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 6 місяців після отримання пенсії.

Судом у контексті оцінки твердження відповідача у відзиві про пропущений шестимісячний строк звернення до суду щодо подібних перерахунків за додатковими складовими грошового забезпечення на підставі оновлених довідок за постановами КМУ №704 і №988 враховує, що Верховний Суд 18.01.2022 у справі № 580/4684/21 відмовив у відкритті провадження (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у частині вирішених позовних вимог за період з 01.12.2019 до 06.01.2021 скасовано та ухвалено постанову, якою такі позовні вимоги залишено без розгляду. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 залишено без змін), під час прийняття рішення суд апеляційної інстанції керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19. Суд також бере до уваги, що в іншій справі № 580/4627/21 Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив: з моменту отримання належної довідки, зокрема - поданої самим позивачем, у пенсійного органу виникає обов`язок щодо здійснення перерахунку його пенсії. Аналогічні висновки висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №160/8324/19.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Оцінюючи протиправну бездіяльність відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо виплати позивачу перерахованої пенсії у відповідному (у контексті законних очікувань), а не зниженому розмірі на підставі довідки від 14.05.2021 №ФР45025, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законами України, без використання повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення перерахунку позивачу пенсії в розмірі 74 % грошового забезпечення з 17.12.2021, а тому враховуючи звернення із позовом до суду позовні вимоги, починаючи з 11.08.2021, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 14.05.2021 №ФР45025 про розмір грошового забезпечення у розмірі 74% грошового забезпечення, належить задовольнити. У частині позовної вимоги про визнання протиправними дій з невиплати недонарахованої суми належить відмовити як передчасній.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 11.02.2022 №1024631930, а позовні вимоги належить задовольнити частково, суд вирішує стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність з 17.12.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.05.2021 №ФР45025 із розрахунку відсоткового значення розміру пенсії 74 % суми грошового забезпечення.

Позовну вимогу про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.03.2018 №ФР45025 за період з 01.01.2018 до 31.03.2019 та згідно довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.05.2021 №ФР45025 за період з 01.04.2019 до 10.08.2021 залишити без розгляду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити з 11.08.2021 пенсію ОСОБА_1 із розрахунку відсоткового значення розміру пенсії 74 % суми грошового забезпечення згідно довідки Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 14.05.2021 №ФР45025 з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м.Черкаси,18000, код ЄДРПОУ 21366538].

Судове рішення складене 04.04.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА