Постанова № 10383425, 02.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2010 р. № 2а-2237/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі Фейдаш Х.М.,

за участю представників позивача Підлужного М.П., Солдатенко С.О., Ігнатишина В., представника відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "ЛеоТекс"

до ДПІ у Личаківському р-ні м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леотекс" (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському р-ні м. Львова (далі - ДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622320/0/18112/10/23-2 від 31.07.2009р., №0001622320/1/24944 від 23.10.2009р., №0001622320/4/30323/10/232 від 28.12.2009р. та судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковий орган за наслідком планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. безпідставно прийшов до висновку про заниження, зокрема, податку на додану вартість у розмірі 17150,00 грн., оскільки Товариство, оплативши придбані автомобілі в березні 2007р., отримало податкові накладні лише у серпні 2008р., про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних за цей період, за наслідком чого правомірно сформувало податковий кредит на суму 17 150,00 грн. у серпні 2008 року.

В судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги та просили скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622320/0/18112/10/23-2 від 31.07.2009р., №0001622320/1/24944 від 23.10.2009р., №0001622320/4/30323/10/232 від 28.12.2009р. №0001622320/2/5457/10/23-2 від 09.03.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що податковий орган правомірно прийшов до висновку про порушення Товариством пп.7.2.3., 7.2.6 п.7.2., пп. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України ?Про податок на додану вартість? №168 від 03.04.1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168) та зазначив, що законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочки реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Леотекс" 31.12.1999р. зареєстровано відділом реєстрації та ліцензування Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради. Свідоцтво про державну реєстрацію №14504 від 31.12.1999р. Взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість.

ДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. за результатами якої складено Акт від 23.07.2009 року №293/23-2/32801324 у висновках якого, зокрема, зазначено про встановлення перевіркою заниження податку на додану вартість в сумі 17150,00 грн., в тому числі за серпень 2008р. в сумі 17150,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001622320/0/18112/10/23-2 від 31.07.2009р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 25725,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 17150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8575,00 грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження рішенням ДПІ у Личаківському районі м.Львова, ДПІ у м.Львові, ДПА у Львівській області скарги Товариства щодо вищезгаданого порушення залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0001622320/1/24944 від 23.10.2009р., №0001622320/4/30323/10/232 від 28.12.2009р. №0001622320/2/5457/10/23-2 від 09.03.2010р.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду про захист своїх прав.

Судом встановлено, що на підставі договорів поставки автомобілів №205 та №206 від 20.03.2007 року укладених між Товариством (Покупець) та АТ ?Українська автомобільна корпорація?? (Продавець) Товариством придбано два автомобілі TF55Y марки Daewoo-FSO вартістю по 51450,00 грн. кожен (в тому числі ПДВ 8575,00 грн.).

Два фургони малотоннажні-В TF55Y марки Daewoo зареєстровані за ТзОВ ?Леотекс?? 23.03.2007р., та використовуються в господарській діяльності Товариства, що підтверджують подорожні листи вантажного автомобіля, які долучені до матеріалів справи.

Передача автомобілів Товариству підтверджується видатковою накладною №УПС-003625 від 22.03.2007 року на суму 102900,00 грн. (в тому числі ПДВ 17150,00 грн.). За фактом поставки позивачу було виписано податкові накладні №3553/002 та №3554/002 від 22.03.2007 року.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, податкові накладні №3553/002 та №3554/002 від 22.03.2007 року за фактом придбання автомобілів були отримані в серпні 2008р. та включені в реєстр податкових накладних серпня 2008р., що підтверджується поданими реєстрами отриманих податкових накладних за період з березня 2007 року по серпень 2008 року.

Окрім того, податкові накладні не були включені до складу податкового кредиту ні березня 2007 року, ні будь-якого іншого місяця у вищезазначеному періоді, що відповідачем не спростовано.

Пунктом 7.1, пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону №168 встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках.

Посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону №168 є необгрунтованим, оскільки вказана норма встановлює обов`язок продавця виписати податкову накладну у момент виникнення у нього податкових зобов`язань і не може поклади будь-якої відповідальності на іншу особу (Покупця).

Згідно із пп. 7.2.6. вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Посилання відповідача на неподання позивачем такої заяви не заслуговує на увагу, оскільки подання такої заяви є правом, а не обовязком платника. Не скориставшись своїм правом позивач не може вважатись таким, що порушив вимоги Закону.

Відповідно до положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведена норма Закону №168 визначає дату виникнення права платника податків на податковий кредит, а ст. 15 Закону України ?Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? від 21.12.2000р. №2181-ІІІ регламентує включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними за будь-який період в межах строку позовної давності.

Отже, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону №2181 (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, обовязок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з твердженням позивача, що подання заяви зі скаргою до податкової декларації за звітний податковий період не є обовязковою вимогою і останній правомірно включив до складу податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2008 р. податкові накладні минулого періоду (березень 2007р.), а відтак висновок ДПІ про заниження податкового зобовязання з ПДВ в сумі 17 150,00 грн. є безпідставним та необґрунтованим, а тому відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону №2181.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтвердженні матеріалами справи, доведені у судовому засіданні і підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАСУ слід стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леотекс" 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622320/0/18112/10/23-2 від 31.07.2009р., №0001622320/1/24944 від 23.10.2009р., №0001622320/4/30323/10/232 від 28.12.2009р. №0001622320/2/5457/10/23-2 від 09.03.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леотекс" 3,40 грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2010 року.

Суддя Шинкар Т.І.