Рішення № 1038278, 13.08.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.07 р. Справа № 10/252

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Черняк Л.А..

за участю представники сторін:

від позивача – Матюхіна І.К. довіреність;

від відповідача – Каратуманова М.Ю. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Візантія” Маріуполь,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНК-Донецьк” м.Донецьк,

про стягнення збитків у розмірі 8 490 грн., -

в судовому засіданні оголошувались перерви:

з 13.09.2005 р. до 06.10.2005 р.;

з 26.10.2006 р. до 27.10.2006 р.;

з 07.08.2007 р. до 13.08.2007 р.;

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Візантія” Маріуполь, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНК-Донецьк” м.Донецьк, про стягнення необгрунтовано привласнених коштів у сумі 8 490 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір поставки № 29/03/05-4 від 29.03.2005 р., сплачену суму за товар відповідачу у розмірі 74 634,29 грн. на підставі рахунку № НБ-0000204 від 08.04.2005 р., поставку нафтопродуктів на суму 37 014,52 грн. та повернення частки коштів у сумі 29 129,75 грн., лист відповідача № 207 від 10.05.2005 р. про підвищення ціни товару, порушення відповідачем умов договору поставки.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву від 12.09.2005 р., № 340 від 19.06.2006 р., № 559 від 17.08.2006 р., проти позову заперечував, пояснив, що 74 634,29 грн. були отримані від позивача на підставі рахунку № НБ-0000204 від 08.04.2005 р., на підставі транспортної накладної № АЗ 0001647 позивач отримав 14.04.2005 р. дизельне паливо (ДП) у кількості 15,270 тн за ціною 2 483,33 грн.(без ПДВ).

Різниця отриманих коштів у сумі 29 129,75 грн. (74 634,29 грн. - 45 504,60 грн.(з ПДВ) була повернута позивачу.

Ухвалою суду від 14.11.2005 р. матеріали справи направлялись до прокуратури Донецької області.

Прокуратурою Київського району м.Донецька 06.04.2006 р. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою суду по справі була призначена комплексна (технічна та почеркознавча) експертизи, у зв’язку з чим розгляд справи зупинявся на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

21.02.2007 р. висновки судово-технічної експертизи № 6597/03 та судово-почеркознавчої експертизи № 6596/02 надійшли до суду та провадження по справі було поновлено.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін термін розгляду справи продовжувався.

22.09.2006 р. представник позивача уточни позовні вимоги, на підставі положень ст.ст.526, 611, 612 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 8 490,02 грн.

Заявлене уточнення прийнято судом у порядку передбаченому ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 29.03.2005 р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір на поставку нафтовиробів № 29/03/05-4.

Як убачається з умов вказаного договору (п.1.1.) сторони встановили, що постачальник зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити товар на умовах, у кількості, по номенклатурі, ціні та у строки відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.2. постачальник зобов’язувався поставити дизельне томливо ГСТУ 3868-99. загальною кількістю +/- 10 % 41 тн.

Як визначили сторони у п.2.3. зобов’язання поставки товару у постачальника виникають з моменту сплати покупцем вартості товару, визначеного в узгодженій заявці сторін.

Відповідно до п.2.4. оплата вартості товару визначається на підставі рахунку - фактури.

Сторони домовились, що ціна товару, який постачається узгоджується між сторонами у порядку визначеному у Розділі ІУ договору (п.3.1.).Товар вважається поставленим за ціною сплаченою покупцем згідно рахунку –фактури.

Пункт 4.2. передбачає, що у випадку зміни ціни протягом доби постачальник зобов’язаний повідомити покупця про зміну ціни поставки.

В свою чергу покупець зобов’язаний передати постачальнику не менш як за 1 робочий день заявку на поставку товарі за формою визначеною у Додатку № 1 (п.4.3).

На підставі одержаної заявки постачальник протягом 1 робочого дня зобов’язаний скласти та направити покупцю рахунок-фактуру (п.4.4.)

Як визначили сторони у п.4.5. поставка товару здійснюється протягом 5 робочих днів с моменту зарахування постачальнику суми передоплати визначеній у рахунку-фактурі.

Зобов’язання постачальника по поставці товару вважаться виконаними с моменту підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на перерахування відповідачу 13.04.2005 р. вартості нафтопродуктів у сумі 74 634,29 грн. Отримання товару 14.04.2005 р. на суму 37 014,52 грн. Повернення 18.04.2005 р. відповідачем суми 29 129,75 грн.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно утримує його кошти у розмірі 8 490,02 грн. (74 634,29 грн. – 37 014,52 грн. – 29 129,75 грн. = 8 490,02 грн.)

При цьому позивач вважає, що він отримав нафтопродукти у кількості 15,29 т за ціною 2 017,36 грн. (без ПДВ) за 1 тн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивач отримав нафтопродукти у кількості 15,270 тн за ціною 2 483,33 грн. без ПДВ за 1 тн на суму 45 504,54 грн.

Вважає, що з урахуванням повернутих 29 129,75 грн., заборгованості перед позивачем не має.

Приймаючи рішення щодо заявлених позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України, визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як передбачено у статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення господарських зобов’язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Жодна зі сторін не заперечувала проти факту перерахування позивачем суми передоплати товару у розмірі 74 634,29 грн. , жодна зі сторін не заперечувала проти факту повернення 29 129,75 грн.

Спір між сторонами виник з приводу різного визначення ціни поставленого товару, а також є розбіжності у поясненнях сторін щодо кількості поставлених нафтопродуктів.

Встановлюючи ціну поставленого товару, суд виходив з наступного.

Пунктом 6.2. договору № 29/03/05-4 встановлено, що зобов’язання покупця по сплаті товару виникають з моменту наданого постачальником рахунку –фактури на підставі заявки покупця.

Як визначили сторони у п.2.3. договору, зобов’язання поставки товару у постачальника (відповідача) виникають з моменту сплати покупцем (позивачем) вартості товару, визначеного в узгодженій заявці сторін.

З копії заявки, наданої до суду (арк.56 том 1) убачається, що вона містить виправлення в об’ємі ДП «18131».

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6596/02 від 29.01.2007 р. категоричного висновку щодо заповнення заяви та проведення виправлень однією особою не передбачається можливим, не можливо також встановили первісний запис на місці виправлення “18131”.

Відповідно до пункту 3.1. договору, сторони домовились, що ціна товару, який постачається, узгоджується між сторонами у порядку визначеному у Розділі ІУ договору. Товар вважається поставленим за ціною сплаченою покупцем згідно рахунку –фактури.

У копії рахунку-фактури № НБ-0000204 від 08.04.2005 р., який надав до суду позивач (арк.15 том 1), визначена кількість ДП 30,83 тн, за ціною за 1 тн (без ПДВ) 2 017,36 грн., всього разом з ПДВ 74 634,29 грн.

В оригіналі рахунку № НБ-0000204 від 08.04.2005 р., який надав до суду відповідач (арк.28 том 1), визначена кількість ДП 25,045 тн, за ціною за 1 тн 2 483,33 грн., всього разом з ПДВ 74 634,29 грн.

Судом при дослідження наданих рахунків призначалась судово-технічна експертиза.

Як убачається з висновку судово-технічної експертизи № 6597/03, оригінал рахунку на стор.28 том 1 виправлень не містить.

Крім того, дослідженням встановлено, що копія рахунку на арк.15 том 1 не є похідною копією оригіналу рахунку на стор.28 том 1.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Ніяки докази не мають для гоподарського суду заздалегідь встановленної сили.

Статтею 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Перевіряючи обставини справи, суд досліджував кількість поставленого товару на підставі рахунку від 08.04.2005 р.

Позивач посилається на те, що по заявці від 06.04.2006 р. було поставлено ДТ у кількості 15,29 тн на суму 37 014,52 грн. за ціною за 1 тн 2 017,36 грн. (без ПДВ).

Як визначено положеннями п.2.4. договору № 29/03/05-4, поставка товару у кількості і асортименті, якій сплачується покупцем відповідно до рахунку-фактури, є поставкою товару належної кількості та асортименту.

Відповідно до пункту 4.6. договору, зобов’язання постачальника по поставця товару вважаються виконаними …. з моменту підписання сторонами товарно-транспортної накладної або видаткової накладної, акту прийому-передачі.

Як убачається з товарно-транспортної накладної № АЗ-0001646 від 14.04.2005 р. (арк.29 том 1) дизельне паливо (ДТ) представником позивача – Головань В.В., було отримано об’ємом 18131 у кількості 15,270 тн.

Посадова особа Головань В.В. діяла на підставі довіреності ЯЗШ № 960278 від 14.04.2005 р.

Таким чином, спростовується твердження позивача про отримання 14.04.2005 р. 15,29 тн та підтверджується розрахунок відповідача: 15,270 тн за ціною 2 483,33 грн. без ПДВ за 1 тн на суму 45 504,54 грн.

На звороті довіреності міститься «найменування цінностей - дизпаливо» «кількість - тридцять одна».

Сторони пояснили, що за вказаною довіреністю відбувалось виконання поставок за двома заявками (арк.. 61-62 том 2), тому кількість у довіреності ДП перевищує кількість вказану у товарно-транспортній накладній на арк.29 том 1.

Крім того, як убачається з копії податкової накладної від 14.04.2005 р. (арк.30 том 1), відповідач надавав звітність за угодою № 29/03/05-4 від 29.03.3005 р. визначаючи об’єм товару – 15,270 , ціну (без ПДВ) 2 483,33 грн., загальна сума (з ПДВ) 45 504,54

У підтвердження своїх доводів щодо ціни товару у розмірі 2 483, 33 грн. (без ПДВ), відповідач надав копії податкових накладних за період квітень 2005 р. за іншими поставками іншим споживачам (арк.115-131 том 1), а також відомості постачання в той же день що і позивачу, а саме 14.04.2005 р., іншим юридичним особам (арк.132-145 том 1).

Також на запит Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету № 01-38/4483/1 від 20.02.2004 р. про надання щосереди інформації про стан цін закупівлі та реалізації нафтопродуктів, відповідач надав до суду копії відповідей від 12.04.2005 р. (арк.147 том 1), 19.04.2005 р. (арк.149 том 1), в яких містяться відомості щодо ціни нафтопродуктів без ПДВ 2 483,33 грн.

Як убачається з листа відповідача на адресу управління сільського господарства Донецької області № 164 від 01.04.2005 р. ціна (франко - резервуар завод) 2 800 грн., викупна ціна – 2 910 грн., ціна реалізації господарствам 2 980 грн.

Таким чином, підтверджується пояснення відповідача щодо наявності ціни за 1 тн 2 483,33 грн. без ПДВ ( з ПДВ 2 980 грн.)

Що стосується посилань позивача на зміну ціни ДП та недодержання відповідачем Розділу 4 договору № 29/03/05-4 від 29.03.2005 р., то суд вважає, що наданими документами підтверджується зміна ціни товару протягом квітня 2005 р. при поставці іншим споживачам, а не саме за договором № 29/03/05-4 позивачу і вказані доводи не можуть бути прийняті у підтвердження розміру ціни, на яку посилався позивач.

Правильність висновку суду підтверджується листом відповідача на арк.16 том 1 наданого до суду позивачем.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення збитків розмірі 8 490 грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Господарські витрати; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, віднесенно на позивача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 11, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193 Господарського кодексу України, на підставі статей 22, 31, 32, 33, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма „Візантія” Маріуполь, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНК-Донецьк” м.Донецьк, про стягнення збитків у розмірі 8 490 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Візантія” Маріуполь ( 87535, м.Маріуполь, пр.Ілліча, 141, р/р 26000188980001 в Маріупольському філіалі «Приватбанк» м.Маріуполь, МФО 335429, ЄДРПОУ 20390687), на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз м.Донецьк ( 83102, м.Донецьк, вул.Ливенка, 4, ЄДРПОУ 02883147, МФО 834016, р/р 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області), за проведення судово-почеркознавчої експертизи 174,34 грн., за проведення судово-технічної експертизи 348,67 грн.

Суддя Приходько І.В.

тел.: 305-75-46,

1 прим-позивачу;

1 прим.-відповідачу;

1 прим.- суду;

Надруковано 3 прим.