Ухвала суду № 103827680, 01.04.2022, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/349/22

1-кс/350/100/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2022 року селище Рожнятів

Слідчий суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області - Пулик М.В., за участю секретаря судового засідання Юречко Т.Б., прокурора Шутки І.І., захисника Лопуха З.Я., слідчого - заступника начальника СВ відділення поліції № 2 Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Майбороди Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

установив:

У своєму клопотанні слідча просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. У разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, а також у випадку визначення на підставі частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі за текстом - КПК України) розміру застави та у разі її внесення і звільнення ОСОБА_1 з під варти на підставі частини 4 статті 202 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до слідчого СВ відділення поліції №2 (с-ще Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківськ області, процесуального керівника (прокурора) у даному кримінально провадженні та до суду;

2) не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду у вказані вище терміни відповідно;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, реєстрації у вказані вище терміни відповідно.

Клопотання мотивовано тим, що 29.03.2022 приблизно о 22.00 год. в будинку АДРЕСА_1 , власник будинку ОСОБА_2 розпивав спиртні напої з односельчанином ОСОБА_3 . Через деякий час вони вийшли на вулицю покурити, де між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник конфлікт через словесні образи ОСОБА_1 , після чого між ними почалася бійка, в ході якої потерпілий наніс ОСОБА_1 рукою удар в плече та продовжував його словесно ображати. Будучи обуреним поведінкою потерпілого, ОСОБА_1 вирішив спричинити потерпілому тілесні ушкодження. Він дістав ніж із сумочки, яка знаходилась у нього на плечі та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки щодо здоров`я потерпілого та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_4 ножем декілька ударів в область грудної клітки, шиї та спини, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді торако-абдумінальної травми, проникаючого поранення грудної клітки та черевної порожнини, множинних колото-різаних ран лівої половини грудної клітки: спереді-6-7 міжребір`я з проникненням в плевральну та черевну порожнину, ззаді-по задній акселярній та перавертебральної ліні, поранення передньої поверхні шиї в ділянці яремної вирізки, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Указана підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду від 30.03.2022, показаннями потерпілого ОСОБА_2 від 30.03.2022, показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та іншими матеріалами у їх сукупності

Слідча вважає, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років і підозрюваний усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення злочину.

- незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_2 , свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_1 , відоме місце проживання останніх і ним можуть вживатися заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності.

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працює, постійного джерела доходу немає, вчинив злочин, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, може продовжити свою злочинну діяльність.

Враховуючи вище наведене, запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не можливе, оскільки такий вид запобіжного заходу не виключатиме ризики впливу підозрюваного на потерпілого і свідків у ході спілкування з останніми, спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Інший вид запобіжного заходу - заставу, застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки він не працює, не має постійного джерела доходів та власних коштів, відсутні особи, яка б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту неможливо, оскільки ОСОБА_1 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв`язків, усвідомлює неминучість покарання за нього, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду та можливості незаконно впливати на потерпілого і свідків у вказаному кримінальному провадженні.

За таких обставин, слідча вважає, що є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні заступник начальника СВ відділення поліції № 2 Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Майборода Д.В. підтримав клопотання, просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим вважає, що якщо суд прийде до переконання про обрання більш м`якого запобіжного заходу, то на підозрюваного слід покласти обов`язки передбачені ч.5 ст.194 пунктами 1 - 3 КПК України.

Прокурор вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з викладених у ньому підстав.

Захисник в судовому засіданні заперечив проти обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважає, що до підзахисного слід застосувати більш м`який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та просив застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, заслухавши учасників провадження, дослідивши додані до клопотання докази, прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Витягом з кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022091220000033 від 30.03.2022 та копією повідомлення про підозру від 30.03.2022 підтверджено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КК України.

30.03.2022 о 03 год. 50 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

Матеріалами клопотання підтверджується причетність ОСОБА_1 до імовірного вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.

Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 №4, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі і коли є достатні підстави вважати, що підозрюваний буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано фактом вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, оскільки справжні інтереси суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в повній мірі повинен відповідати меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, має виправдовувати відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечити практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

Разом з тим, в п.13 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відмовляючи у взятті під варту, суд вправі обрати інший запобіжний захід, при цьому суд вільний у виборі виду запобіжного заходу, але має обрати такий, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків (п.13 вищевказаної Постанови).

Слідча стверджує, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного ОСОБА_1 :

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років і підозрюваний усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення злочину.

- незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_2 , свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_1 , відоме місце проживання останніх і ним можуть вживатися заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності.

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, може продовжити злочинну діяльність.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.

З досліджених матеріалів слідує, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра, однак звертався за допомогою до лікаря-нарколога, дані, які б негативно характеризували підозрюваного за місцем проживання, відсутні.

Відповідно до п."с" ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя прийшов до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже прокурором та слідчою не доведено, що більш м`який запобіжний захід на даний час не зможе запобігти зазначеним в клопотанні ризикам.

Як визначено в положеннях ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За наведених вище обставин слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, та вважає за необхідне застосувати відносно останнього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені пунктами 1-3 ч.5 ст.194 КПК України, які слід застосувати до підозрюваного на строк два місяці з дати винесення ухвали.

Керуючись ст.ст.177, 179, 181, 194, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання старшої слідчої СВ відділення поліції №2 (сел.Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Какапич Р.В у кримінальному провадженні №12022091220000033 від 30.03.2022 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України задоволити частково.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, строком на 2 місяці, заборонивши залишати з 22 години до 06 години місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати за першою вимогою до слідчого СВ відділення поліції №2 (с-ще Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківської області, процесуального керівника (прокурора) у даному кримінально провадженні та до суду;

2) не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду у вказані вище терміни відповідно;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, реєстрації у вказані вище терміни відповідно.

Ці зобов`язання застосовуються до підозрюваного на строк два місяці з дати винесення ухвали.

Негайно звільнити з-під варти підозрюваного ОСОБА_1 .

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до вимог ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Слідчий суддя: