Рішення № 103824936, 01.04.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2022 року м. Черкаси справа № 925/65/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом Фермерського господарства "Персть" до Виноградської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Персть" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Виноградської сільської ради (далі - відповідач) про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Персть" (код ЄДРПОУ 31803708) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7122880400:03:001:0374 в адмінмежах Виноградської сільської ради за межами села Босівка Звенигородського району Черкаської області, площею 16,3 га, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №10-91 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 29.12.2001 року №17-2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 від 30.12.2001 року.

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка призначена для ведення фермерського господарства надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №10-91 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 29.12.2001 року №17-2, яким 06.12.2001 року створено відповідне Фермерське господарство "Персть", що продовжує здійснювати господарську діяльність та право постійного користування якої не припинено після його смерті.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/65/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.02.2022 року.

Відповідач в особі сільського голови подав суду 14.02.2022 року відзив на позовну заяву (вх. № 2405/22 а.с. 52), в якому позов визнав повністю.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року підготовче провадження у справі № 925/65/22 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2022 року.

В судове засідання 24.03.2022 року сторони явку представників не забезпечили, направили суду 15.03.2022 року, 23.03.2022 року клопотання (вх. № 3456/22, № 3639/22, а.с. 58,59), в яких просили розгляд справи провести без участі їх представників, у зв`язку із визнанням відповідачем позовних вимог також просили суд прийняти відповідне рішення у справі в даному судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

Рішенням Лисянської районної ради № 16-4 від 28.11.2001 року «Про надання земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства2 (а.с. 11), за заявою громадянина ОСОБА_1 та представленими матеріалами щодо надання земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства зокрема надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , загальною площею 21.0 га, в тому числі ріллі 21.0 га із земель запасу Босівської сільської ради (п. 1).

Із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №637760, довідки Черкаського обласного управління Державного комітету статистики України (а.с. 15, 16) вбачається, що 06.12.2001 року проведена державна реєстрація Селянського (фермерського) господарства «Персть», код ЄДРПОУ 31803708.

06.12.2001 року Лисянською РДА зареєстровано статут Селянського (фермерського) господарства «Персть» за № 58 (а.с. 17-20).

Рішенням Лисянської районної ради № 17-2 від 29.12.2001 року «Про надання земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств» (а.с. 12-13), зокрема затверджено проект відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 16,3 га ріллі із земель запасу Босівської сільської ради для ведення селянського (фермерського ) господарства (п. 1 з урахуванням додатка до Рішення № 17-2 від 29.12.2001 року).

30.12.2001 року Лисянською районною радою Лисянського району Черкаської області на підставі рішення Лисянської районної ради № 17-2 від 29.12.2001 року видано ОСОБА_1 для ведення селянського(фермерського) господарства Державний акт серія ЧР № 10-91 на право постійного користування землею загальною площею 16,3 га згідно з планом в межах Босівської сільської ради, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39 (а.с. 14).

21.11.2005 року Лисянською РДА зареєстровано статут Фермерського господарства «Персть» в новій редакції за № 10101070001000155 (а.с. 21-25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 голова і засновник Фермерського господарства «Персть» ОСОБА_1 помер, що підтверджено даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.11.2011 року (а.с. 26).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.05.2017 року, Витягу про реєстрацію а спадковому реєстрі № 47754722 від 17.05.2017 року(а.с. 27, 28) вбачається, що ОСОБА_2 стала спадкоємцем майна ОСОБА_1 із правом власності на 100 % частки в статутному капіталі Фермерського господарства «Персть».

Відповідні зміни в установленому порядку були зареєстровані у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 36).

03.07.2017 року позачерговими загальними зборами членів Фермерського господарства «Персть» затверджено статут Фермерського господарства «Персть» (а.с. 29-35).

В подальшому в Державному земельному кадастрі відділом Держземагенства у Лисянському районі було проведено реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7122880400:03:001:0178 загальна площа 19,6623 га, форма власності ділянки зазначена як державна власність, цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства, категорія - землі сільськогосподарського призначення, вид використання -для ведення фермерського господарства, суб`єктом права власності вказано Виноградську сільську раду з 21.01.2021 року відповідно до запису про право в державному реєстрі прав № 40273341 (а.с. 37).

17.03.2021 року, 26.04.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявами (а.с. 38, 39), в яких повідомив, що земельна ділянка площею 16,3 га, яка входить до земельної ділянки кадастровий номер 7122880400:03:001:0178 площею 19,6623 га знаходиться в постійному користуванні Фермерського господарства «Персть», що підтверджено наданими до заяв доказами.

29.04.2021 року відповідач - Виноградська сільська рада Лисянського району Черкаської області прийняла рішення №8-132/VII «Про надання згоди на поділ земельної ділянки та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами с. Товсті Роги» (а.с. 40), яким зокрема надала згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності загальною площею 19,6623 га, кадастровий номер 7122880400:03:0010178 на території Виноградської сільської ради із земель запасу на дві окремі земельні ділянки:

- орієнтовною площею 16,3 га, яка знаходиться в постійному користуванні Фермерського господарства «Персть»;

- орієнтовною площею 3,3623 га (без зміни цільового призначення) (п. 1);

надано ОСОБА_3 , представнику Фермерського господарства «Персть» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 16,3 га, що знаходиться в постійному користуванні фермерського господарства (п. 2).

06.07.2021 року Лисянський РВ ДП «Черкаський інститут землеустрою» склав технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 19.6623 га, кадастровий номер 7122880400:03:001:0178 на дві земельні ділянки: 7122880400:03:001:0372 площею 3,3623 га та 7122880400:03:001:0374 площею 16,3 га.

05.10.2021 року рішенням Виноградської сільської ради Звенигородського району Черкаської області №12-52/VIII «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та проектів землеустрою» (а.с. 42) зокрема затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 7122880400:03:001:0178 площею 19,6623 га на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7122880400:03:001:0374 площею 16,3 га та 7122880400:03:001:0372 площею 3,3623 га в адмінмежах Виноградської сільської ради за межами села Босівка Звенигородського району Черкаської області (п. 1.30);

зобов`язано громадян, зазначених в п. 1.1.-1.30. цього рішення звернутися в органи реєстрації для проведення реєстрації права на вищезгадані земельні ділянки відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 2).

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7116746452021 від 03.08.2021 року (а.с. 43) вбачається, що форма власності земельної ділянки 7122880400:03:001:0374 зазначена як комунальна власність, цільове призначення -01.02 для ведення фермерського господарства, категорія - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення фермерського господарства, дата державної реєстрації земельної ділянки 03.08.2021 року.

Кадастровий план земельної ділянки 7122880400:03:001:0374 співпадає з даними плану зовнішніх меж користування Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 10-91 від 30.12.2001 року виданого ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність даних в Державному земельному кадастрі про власника спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0374 площею 16,3 га позивач звернувся до суду з позовом про визнаня саме за ним права на постійне користування вказаною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства у зв`язку зі смертю засновника, на ім`я якого було видано Державний акт на право постійного користування землею, який відповідачем визнано.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), згідно з його преамбулою, визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Цей Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 5, стаття 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 згаданого Закону).

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частини 2 статті 92 цього Кодексу). Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 29.12.2001 року №17-2 видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЧР №10-91 щодо земельної ділянки площею 16,3 га розташованої на території Босівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, який відповідно створив та реєстрував Селянське (фермерське) господарство "Персть", яке після його смерті успадковано дружиною ОСОБА_2 . 21.01.2021 року Виноградською сільською радою без урахування Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР №10-91 щодо земельної ділянки площею 16,3 га зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7122880400:03:001:0178 загальною площею 19,6623 га про що внесено запис про право в державному реєстрі прав № 40273341. Після звернення позивача щодо безпідставності включення до державної власності спірної земельної ділянки та поділу земельної ділянки кадастровий номер 7122880400:03:001:0178 загальною площею 19,6623 га на дві ділянки: 7122880400:03:001:0374 площею 16,3 га та 7122880400:03:001:0372 площею 3,3623 га в адмінмежах Виноградської сільської ради за межами села Босівка Звенигородського району Черкаської області згідно рішення Виноградської сільської ради №8-132/VII право постійного користування за позивачем так і не зареєстровано.

Право постійного користування позивачем земельною ділянкою кадастровий номер 7122880400:03:001:0374 в адмінмежах Виноградської сільської ради за межами села Босівка Звенигородського району Черкаської області, площею 16,3 га, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №10-91 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 29.12.2001 року №17-2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 від 30.12.2001 року підтверджено ним належними і допустимими доказами, відповідачем визнано в повному обсязі, а тому підлягає визнанню в судовому порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги про визнання права постійного користування позивачем земельною ділянкою кадастровий номер 7122880400:03:001:0374 в адмінмежах Виноградської сільської ради за межами села Босівка Звенигородського району Черкаської області, площею 16,3 га, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №10-91 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 29.12.2001 року №17-2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 від 30.12.2001 року задовольняє у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 1240 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право постійного користування за Селянським (фермерським) господарством "Персть", код ЄДРПОУ 31803708, місцезнаходження: 19341, Черкаська обл., Звенигородський район, с. Босівка, земельною ділянкою кадастровий номер 7122880400:03:001:0374 в адмінмежах Виноградської сільської ради за межами села Босівка Звенигородського району Черкаської області, площею 16,3 га, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №10-91 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 29.12.2001 року №17-2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39 від 30.12.2001 року.

Стягнути з Виноградської сільської ради, код ЄДРПОУ 34207683, місцезнаходження: 19340, Черкаська обл., Звенигородський район, с.Виноград, вул. Центральна, буд. 46а, на користь Фермерського господарства "Персть", код ЄДРПОУ 31803708, місцезнаходження: 19341, Черкаська обл., Звенигородський район, с. Босівка - 1240 грн. 50 коп. судових витрат.

Повернути Фермерському господарству "Персть", код ЄДРПОУ 31803708, місцезнаходження: 19341, Черкаська обл., Звенигородський район, с. Босівка з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп., сплаченого за квитанцією від 19.01.2022 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 01.04.2022 року.

Суддя В.М. Грачов