Рішення № 103824700, 31.03.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2022Справа № 910/20879/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи

справу №910/20879/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7"

про стягнення 484 002,42 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" про стягнення 484 002,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №6-ПО від 14.09.2021 в частині оплати за користування орендованою технікою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 № 910/20879/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 21.12.2021, у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами 1-3 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У позовній заяві викладено позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, суд дійшов висновку, що відповідне клопотання позивача підлягає задоволенню, а справа - одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20879/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 10.101.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/20879/21 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02002, м. Київ, вул. Сверстюка, 4А, оф. 207/2), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105491812512, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/20879/21 була отримана відповідачем 13.01.2022.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 між Приватним акціонерне товариство "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" (орендар) було укладено договір оренди №6-ПО (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування транспортний засіб з екіпажем та сплачує орендодавцеві орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.3 договору техніка вважається переданою орендодавцем і прийнятою орендарем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Так, позивачем було передано в оренду відповідачу транспортний засіб - баржа-площадка з ДЕК-251, що підтверджується актом прийому-передачі техніки від 23.09.2020.

Згідно з п.5.1 договору техніка передається в оренду на строк до 31.03.2021.

31.03.2021 відповідачем було повернуто позивачу вищевказану техніку, на підтвердження чого сторонами було підписано акт прийому-передачі техніки від 31.03.2021.

За умовами п.6.1 договору розмір орендної плати за користування технікою становить 4000,02 грн. за одну добу оренди.

Відповідно до п.6.2 договору відповідач сплачує орендодавцю орендну плату на підставі рахунку - фактури.

Відповідач сплачує орендну плату шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позивача п.6.3 договору).

Відповідно до п.5.5 договору сторони щомісячно до 5 числа, наступного за звітним, складають акт передачі-приймання наданих послуг оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 березня 2021 року, а в частині оплати орендної плати, пені та штрафів до повного виконання зобов`язань (п.9.1 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди № 6-ПО від 14.09.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з оренди майна.

Позивач стверджує, що ним у період з 23.09.2020 по 31.03.2021 включно було передано згідно Договору в орендне користування відповідачу техніку.

За умовами п.6.5 договору сторони погодили за фактом прийняття щомісячно до 5 числа, наступного за звітним, складати акт передачі-приймання наданих послуг оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Так, акти надання послуг №149 від 31.12.2020, №16 від 31.01.2021, №33 від 28.02.2021, №50 від 31.03.2021 підписані сторонами.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо якості орендованої техніки та вартості наданих послуг з оренди техніки.

Таким чином, позивач виконав свої обов`язки за договором у повному обсязі та передав відповідачу в оренду майно, передбачене договором.

За твердженнями позивача, за період з 01.12.2020 по 31.03.2021 позивачем було нараховано відповідачу за користування орендованим майном 484 002,42 грн., проте відповідач в порушення обумовлених договірних зобов`язань не сплатив на користь позивача вартість оренди в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 484 002,42 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.6.3 договору орендна плата за користування технікою сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця.

Судом було встановлено, що позивачем надано відповідачу в орендне користування обладнання у період з 01.12.2020 по 31.03.2021 включно, загальну сума оренди за цей період склала 484 002,42 грн.

Наразі, матеріали справи містять докази повернення техніки відповідачем позивачу з орендного користування.

Як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено суму заборгованості в розмірі 484 002,42 грн., а тому просить стягнути з відповідача вказану суму основної заборгованості.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач 19.07.2021 направляв на адресу відповідача претензію за №24 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 6045 003,02 грн.

Також 30.09.2021 позивач направляв на адресу відповідача претензію за №20 з вимогою сплатити борг в сумі 484 002,42 грн. Дана претензія залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що строк оплати у відповідача настав з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, відповідач, у порушення взятих на себе на умовах п.5.3 договору та ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язань, не виконав наявний обов`язок щодо оплати за оренду майна в розмірі 484 002,42 грн.

Будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання, обумовлені договором оренди № 2-ПО від 30.04.2021, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 484 002,42 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпідводбуд-7" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 4А, оф. 207/2; код ЄДРПОУ 32769375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12; код ЄДРПОУ 14287666) 484 002 грн. 42 коп. основного боргу 7 260 грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.03.2022.

СуддяТ.Ю. Трофименко