Рішення № 103824669, 29.03.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2022Справа № 910/20102/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Корпорації «Енергоресурс-інвест»

до Державного підприємства «Завод 410 ЦА»

про стягнення 175.861,97 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

07.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Корпорації «Енергоресурс-Інвест» до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення 175.861,97 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № СТО-4/21 від 18.06.2021 позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 170.880,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0702-3 від 05.07.2021. Умовами договору встановлено, що остаточний розрахунок відповідач здійснює протягом 30 банківських днів з дати поставки. Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено за поставлений позивачем товар, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 175.861,97 грн, з яких 170.880,00 грн основного боргу, 3.605,57 грн інфляційних втрат та 1.376,40 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20102/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.12.2021 було направлено 15.12.2021 відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94 (номер відправлення 0105491603360), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 14.12.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491603360.

04.01.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем всупереч умовам договору та ст. 666 Цивільного кодексу України не надано до позову документів передбачених авіаційними правилами та умовами договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства - виробника та доказів надходження таких документів покупцю. Оскільки позивачем порушено умови договору в частині не надання обов`язкових підтверджуючих документів у відповідача в силу ст. 615 Цивільного кодексу України відсутні підстави щодо здійснення оплати за поставлений товар. Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 170.880,00 грн вважає безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також, враховуючи відсутність підстав щодо виконання зобов`язань покупця в частині здійснення оплати за товар, відсутні і підстави щодо стягнення з 3% річних у розмірі 1.376,40 грн, інфляційних втрат у розмірі 3.605,57 грн та судового збору в сумі 2.637,93 грн, оскільки позивачем не доведено прострочення виконання відповідного зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2021 між Корпорацією «Енергоресурс-інвест» (продавець, позивач) та Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № СТО-4/21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 1.2 договору визначено наступне найменування товару: труби сталеві теплоізольовані в поліетиленовій оболонці D=219х7/315мм в кількості 60 м та комплектів ізоляції зварних з`єднань ПЕ D=219/315 мм в кількості 10 шт.; Код ДК 021:2015 - 44161000-6 магістральні трубопроводи.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання їх сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума цього договору на момент його укладення складає 170.880,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу - виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 170.880,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0705-3 від 05.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 4.1 договору зазначено, що покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку № 1), проводить платіж, умови зазначаються в специфікації.

Так, у специфікації (додаток № 1 до договору) визначено наступні умови оплати: оплата 100% вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та підписання договору.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за послуги слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом 30 (тридцяти) не банківських, а робочих днів.

Отже, відповідач мав здійснити оплату товару за договором до 16.08.2021 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.1.1 договору покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 170.880,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 170.880,00 грн.

Посилання відповідача на те, що у нього не виник обов`язок по сплаті поставленого товару, у зв`язку з ненаданням позивачем визначених договором документів, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.2 договору продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, інші документи, підтверджуючі якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ТУ, або ін., податкову накладну, видаткову накладну.

В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином: своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням П.І.Б., посади, дати встановлення підпису та написом «з оригіналом згідно».

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару.

Так, відповідно до вищевказаної норми якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 2.5 договору визначено, що порушення умов щодо вимог якості товару, характеристик (технічних характеристик) товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього договору, в тому числі не надання необхідної документації на товар зазначеної в п. 2.2 договору, є порушенням з боку продавця та підставою для реалізації права покупця на відмову в прийманні товару та для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.

Витім як свідчать матеріали справи відповідач незважаючи нібито на ненадання позивачем визначених умовами договору документів не відмовився від прийняття товару та прийняв його за відповідною видатковою накладною.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання. Докази відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору відсутні.

Отже, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами статті 666 Цивільного кодексу України правом встановити покупцю строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар. Так, відповідач у період з часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від нього через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача надання цих документів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку у відповідача відсутнє право на часткову або повну відмову від виконання свого зобов`язання згідно зі статтею 615 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.605,57 грн інфляційних втрат (нарахованих за вересень та жовтень 2021 року) та 1.376,40 грн 3% річних (нарахованих з 17.08.2021 по 22.11.2021).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.376,40 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи та здійснений на суму 170.880,00 грн за період вересень та жовтень 2021 року) розмір інфляційних втрат становить 3.606,94 грн.

Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 3.605,57 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3.605,57 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Корпорації «Енергоресурс-інвест» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Корпорації «Енергоресурс-інвест» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, код ЄДРПОУ 30336890) 170.880 (сто сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 3.605 (три тисячі шістсот п`ять) грн 57 коп. інфляційних втрат, 1.376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн 40 коп. 3% річних, 2.637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова