Рішення № 103824616, 17.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2022Справа № 910/16520/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шнайдер К.Б., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИЗОЛ"

про стягнення 56160,00 грн

представники учасників процесу:

від позивача: Левченко О.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИЗОЛ" про стягнення 56160,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов пункту 9.1. договору поставки №346 від 02.06.2016 щодо надання податкової накладної складеної та зареєстрованої в єдиному реєстрі податкових накладних протягом п`яти календарних днів з дати поставки товару, що у відповідності до пункту 11.5. договору є підставою для нарахування відповідачу пені в розмірі 0,5 % від вартості товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.10.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16520/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

23.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про зупинення провадження у справі.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Так, відповідач стверджує, що по фінансово-господарській операції з позивачем було складено податкову накладну № 3 від 10.11.2020 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податковий накладних, однак реєстрація податкової накладної була зупинена та в подальшому прийнято відмову у реєстрації вказаної податкової накладної. Вказану відмову у реєстрації податкової накладної відповідачем оскаржено до суду. Таким чином, за твердженням відповідача, порушення зобов`язань з реєстрації податкової накладної відбулось не з вини відповідача.

25.11.2021 на електронну пошту суду та 26.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про продовження відповідачу процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

02.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що оскільки відповідачем порушено своє зобов`язання щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, а договір, укладений між сторонами є обов`язковим для виконання, то відповідач зобов`язаний сплатити штрафні санкції.

Ухвалою суду від 08.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СИЗОЛ" про продовження строку для подання відзиву, продовжено відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 19.11.2021 включно, призначено судове засідання у справі №910/16520/21 на 21.12.2021.

08.12.2021 від відповідача через відділ діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду зазначає, що зобов`язання, яке виникає з податкових відносин, не може бути підставою для покладення на відповідача господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

21.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив з урахуванням заперечень відповідача від 06.12.2021, у яких позивач зазначив, що посилання відповідача на постанови Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки обставини у вказаних справах, відрізняються від обставин у справі № 910/16520/21.

У судове засідання 21.12.2021 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 постановлено перейти до розгляду справи №910/16520/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.01.2022.

17.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, у яких позивач просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження ц справі та відкласти підготовче засідання.

27.01.2022 на електронну пошту суду та 27.01.2022 у підготовчому засіданні відповідачем надано заяву про долучення до матеріалів справи документів

У підготовчому засіданні 27.01.2022 розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення пені за неналежне виконанням відповідачем умов пункту 9.1. договору поставки №346 від 02.06.2016 щодо надання податкової накладної складеної та зареєстрованої в єдиному реєстрі податкових накладних протягом п`яти календарних днів з дати поставки товару.

У свою чергу, предметом позову у справі №640/10023/21 є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 10.11.2020 та зобов`язання зареєструвати вищевказану накладну.

Суд зазначає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.

З урахуванням вище наведеного, у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, про що постановлено протокольну ухвалу.

Також у підготовчому засіданні 27.01.2022 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, оскільки визначені у клопотанні обставини не підтверджують наявність визначених Господарським процесуальним кодексом України випадків, що обумовлюють відкладення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою від 27.01.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.02.2022.

11.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

17.02.2022 від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 17.02.2022, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідачем вже заявлялось аналогічне клопотання про зупинення провадження з тієї ж підстави, у задоволенні якого судом відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 17.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИЗОЛ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (найменування якого змінено на Акціонерне товариство "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ") (покупець) укладено договір поставки № 346 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого з метою здійснення господарської діяльності постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції та послуг вказуються в Специфікаціях (Додатках) до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар способом і на умовах, зазначених в специфікаціях.

20.10.2020 відповідно до умов договору між сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 15 на суму 62400,00 грн.

10.11.2020 відповідачем здійснено поставку товару, погодженого у Специфікації № 15, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000009 від 10.11.2020 на суму 62400,00 грн.

Згідно з п. 9.1 договору, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки товару постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, належним чином складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За кожен день порушення строку, встановленого п. 9.1 та 9.2 договору щодо надання податкової накладної покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від вартості товару, відносного якого допущено таке порушення (п. 11.5 договору).

Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних та не надав позивачу належним чином складено податкову накладну за поставкою, що відбулась відповідно до Специфікації № 15 на суму 62400,00 грн.

За доводами позивача, оскільки поставка товару відбулась 10.11.2020, належним чином складена та зареєстрована податкова накладна мала бути надана позивачу до 15.11.2020.

Оскільки відповідач не виконав свій обов`язок з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за поставкою, що відбулась 10.11.2020 та не надав позивачу належним чином складену відповідну накладу, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 56160,00 грн пені, що нарахована за 180 календарних днів на суму поставленого товару 62400,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, сторони у п 9.1 договору погодили, що протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки товару постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, належним чином складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поставка товару на суму 62400,00 грн відбулась 10.11.2020, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000009 від 10.11.2020.

Відповідно до пункту 201.1, абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Нормою п.п. 13-14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття до реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС. Аналогічна норма міститься в абзаці 5 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

За твердженням відповідача, останнім 10.11.2020 було складено податкову накладну № 3 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, відповідно до квитанції № 9315355254 від 27.11.2020 реєстрація податкової накладної була зупинена.

03.12.2020 Комісією ГУ ДПС прийнято рішення №2197500/36596854 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 10.11.2020.

Відповідач зазначає, що не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 10.11.2020 та зобов`язання зареєструвати вищевказану накладну.

Таким чином, відповідач стверджує, що виконав всі обов`язки, покладені на нього договором.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду відсутні докази реєстрації податкової накладної за поставкою, що відбулась 10.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання вказаної податкової накладної позивачу.

У той же час, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України установлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

З урахуванням положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, суд зазначає, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СИЗОЛ" зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових правовідносин, не може у будь-якому випадку бути підставою для покладення на постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати за фактом порушення стороною умов договору або, маючи компенсаційну природу, за фактом настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.

За своєю правовою природою це зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (ненадання зареєстрованої податкової накладної протягом 5 календарних днів з дати поставки товару) не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №902/380/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18, від 18.11.2019 у справі №904/5949/18.

За таких обставин, оскільки у даному випадку зобов`язання відповідача щодо реєстрації та подання податкової накладної не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки, а є за своєю природою податковими зобов`язаннями, які регулюються нормами Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 56160,00 грн, нарахованої за порушення п.9.1 договору.

При цьому, посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 суд вважає необґрунтованим оскільки предмет позову у справі № 917/877/17 - стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо надання позивачеві податкових накладних за договором від 01.03.2001 № 291 на послуги з оренди майна, і в зазначеній постанові не наведено правових висновків про стягнення штрафних санкцій, передбачених договором. У справі № 917/877/17 відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 541 930,45 грн. Судами встановлено наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, що фактично є збитками цієї особи. Тобто у справі № 917/877/17 було встановлено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Таким чином, відносини у справі № 917/877/17 та у даній справі про стягнення пені за неналежне виконання умов договору щодо надання податкової накладної складеної та зареєстрованої в єдиному реєстрі податкових накладних, є різними.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 56160,00 грн пені.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.03.2022.

Суддя С.О. Турчин