Рішення № 103824585, 01.04.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/9/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2022 Справа № 908/155/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/155/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул.Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код 42775590)

до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код 19355964)

про стягнення 37061,20 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват з позовом до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором поставки №474(1)20УК/53-121-08-20-10008 від 09.12.2020 в сумі 33806,00 грн., інфляційних збитків за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з квітня по листопад 2021 року в сумі 2234,19 грн. та 3% річних за період з 25.03.2021 по 04.01.2022 в сумі 1021,01 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.222, 230, 232 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалю суду від 17.01.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач отримав копію ухвали суду 24.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

26.01.2022 позивач надіслав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/9/22 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Позивач отримав копію ухали суду 15.02.2022, а відповідач 04.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

10.02.2022 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку з оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 33806,00 грн. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2510,43 грн. та інфляційні втрати в сумі 1048,79 грн. Однак відповідно до розрахунку змінених позовних вимог позивач фактично розрахував інфляційні втрати в сумі 2510,43 грн., а 3% річних в сумі 1048,79 грн. Тобто в прохальній часині заяви про зменшення позовних вимог позивачем допущено описку, яка не впливає на суть заявлених вимог відповідно до доданого до заяви розрахунку.

Таким чином, позивач не заявляє вимогу про стягнення основного боргу в сумі 33806,00 грн., збільшив період стягнення 3% річних до 14.01.2022 та суму стягуваних 3% річних з 1021,01 грн. до 1048,79 грн., а також збільшив період стягнення інфляційних втрат до грудня 2021 року та суму стягуваних інфляційних втрат з 2234,19 грн. до 2510,43 грн.

Суд зазначає, що зменшенням позовних вимог є зменшення розміру вартісних показників за конкретною заявленою вимогою. В даному випадку позивач фактично не заявляє вимогу про стягнення основного боргу, однак не заявив письмово про відмову від позову в цій частині. Тому суд не може розглядати дану заяву як відмову від позовної вимоги про стягнення основного боргу. У зв`язку з цим в частині зменшення основного боргу до 0,00 грн. заява не прийнята судом до розгляду. Вимога про стягнення основного боргу в сумі 33806,00 грн. підлягає розгляду судом.

В іншій частині заява позивача з урахуванням допущених описок фактично є заявою про збільшення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, та приймається судом до розгляду.

Таким чином, загальна сума заявлених вимог позивача, які підлягають розгляду судом, складає 37365,22 грн. (основний борг в сумі 33806,00 грн. + 3% річних у сумі 1048,79 грн. + інфляційні втрати в сумі 2510,43 грн.).

10.02.2022 позивач подав клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., яке прийнято судом до розгляду.

17.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд у позові відмовити. Посилається на те, що строк для оплати вартості товару в розмірі суми ПДВ (7301,00 грн.) договором не встановлений, тому його слід обчислювати з урахуванням претензії позивача з 28.12.2021. Вказує що 21.12.2021 та 14.01.2022 відповідач оплатив за договором 43806,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.12.2021 №22338 на суму 10000,00 грн. та від 14.01.2022 №1207 на суму 23966,00 грн. і №1258 на суму 9840,00 грн. Також вказує, що 21.12.2021 товар був оплачений в загальній сумі 10000,00 грн., з якої 8333,33 грн. вартість товару без ПДВ та 1666,67 грн. вартість товару в розмірі суми ПДВ. Звідси за розрахунком відповідача станом на 22.12.2021 залишок суми заборгованості становив 33806,00 грн., з якої 28171,67 грн. вартість товару без ПДВ та 5634,33 грн. вартість товару в розмірі суми ПДВ. Відповідач зауважив, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. При розрахунку 3% річних, на думку відповідача, позивач неправомірно включив день виконання грошового зобов`язання (21.12.2021) та безпідставно нарахував за цей день 3% річних. Також відповідач вважає, що позивач неправомірно при розрахунку інфляційних втрат від суми боргу 43806,00 грн. врахував індекс інфляції за грудень 2021 року, в якому 21.12.201 грошове зобов`язання було частково виконане.

Суд прийняв відзив до розгляду.

18.02.2022 від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, які прийняті судом до розгляду.

23.02.2022 позивач надав заперечення на заперечення відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, які прийняті судом до розгляду.

23.02.2022 позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої визнав доводи відповідача проти позову необґрунтованими. Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду.

15.03.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зауважив, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, тому відповідач не має нести відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Суд прийняв заперечення на відповідь на відзив до розгляду.

16.03.2022 позивач подав додаткові пояснення у справі щодо відсутності вини відповідача, які прийняті судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (постачальник, позивач) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №474(1)20УК/53-121-08-20-10008 від 09.12.2020 (далі договір).

За умовами п. п. 1.1, 1.4 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар: генератор шуму MNG-300 Rabbler в кількості 1 шт., детектор iProtect-1216 в кількості 1 шт., шредер HSM Shredstar X10 в кількості 2 шт. на загальну суму 43806,00 грн. Виробник: позиція 1,2 iProtect, Китай; позиція 3 HSM, Китай.

У п. 3.1 договору визначено, що загальна вартість товару, що поставляється, складає 36505,00 грн., крім того ПДВ 20% - 7301,00 грн., разом 43806,00 грн.

У п. 1.2 договору строк поставки визначено грудень 2020 року.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару відбувається відповідно до правил Інкотермс-2010 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», склад №4, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізької області.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту його підписання.

На виконання договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 43806,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №81 від 24.12.2020 на суму 43806,00 грн.

На суму поставленого товару з ПДВ позивачем виписано податкову накладну №17 від 24.12.2020, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується квитанцією №1 від 11.01.2021.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за товар, поставлений згідно з п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору.

Згідно з п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Оскільки відповідач не здійснив оплату поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією №1/474 від 13.12.2021 про сплату заборгованості в сумі 46990,72 грн. Претензію надіслано 14.12.2021 на адресу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ 01032) та на адресу Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом(вул. Промислова, буд. 133, м.Енергодар, Запорізька область, 71504), що підтверджується описами вкладення від 14.12.2021 та накладними АТ «Укрпошта» №6912600770420, №6912600770404.

21.12.2021 відповідач оплатив за поставлений товар суму 10000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за 21.12.2021 та платіжним дорученням №22338 від 21.12.2021 на суму 10000,00 грн., з яких ПДВ 1666,67 грн.

У зв`язку з несплатою решти вартості товару Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором поставки №474(1)20УК/53-121-08-20-10008 від 09.12.2020 в сумі 33806,00 грн., інфляційних збитків за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 2234,19 грн. та 3% річних в сумі 1021,01 грн.

Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором поставки товару №474(1)20УК/53-121-08-20-10008 від 09.12.2020, який підписано сторонами 23.12.2020.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за товар, поставлений згідно з п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору.

Згідно з п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

В даному випадку строк оплати вартості товару погоджено сторонами в п. 3.2 договору шляхом визначення конкретного терміну оплати протягом 90 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, а вказівка у п. 3.3 договору на оплату частини вартості товару в розмірі суми ПДВ після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) є лише умовою здійснення такої оплати, яка здійснюється у строк, визначений п. 3.2 договору, про що прямо зазначено в п. 3.3 договору. При цьому суд зауважує, що така умова оплати пов`язана саме з реєстрацією податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та не потребує надання доказів здійснення такої реєстрації.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо відсутності в договорі строку оплати вартості послуг в частині суми ПДВ.

Повний обсяг визначеного в п. 1.1 товару на суму 43806,00 грн. з ПДВ поставлено постачальником покупцю за видатковою накладною №81 від 24.12.2020 на суму 43806,00 грн.

Отже, строк оплати вартості поставленого товару настав 24.03.2021.

За фактом поставки товару постачальник виписав податкову накладну, яку зареєстровано постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах строку оплати вартості товару, про що свідчать відповідна квитанція №1 від 11.01.2021.

Враховуючи викладене, строк оплати частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ слід визначати так само, як і для оплати вартості товару, оскільки на дату настання строків оплати товару податкова накладна вже була виписана та зареєстрована постачальником.

21.12.2021 відповідач оплатив за поставлений товар частково суму 10000,00 грн.

На день подання позову сума заборгованості відповідача за поставлений товар становила 33806,00 грн.

Після подачі позову відповідач оплатив дану заборгованість платіжними дорученнями від 14.01.2022 №1207 на суму 23966,00 грн. та №1258 на суму 9840,00 грн., що відображено у виписці банку по рахунку позивача.

Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 33806,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи викладене, суд ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 33806,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати товару позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних таким чином:

-від суми боргу 43806,00 грн. за період з 25.03.2021 по 21.12.2021 (272 дні) в розмірі 979,33 грн.;

-від суми боргу 33806,00 грн. за період з 21.12.2021 по 14.01.2022 (25 днів) у розмірі 69,46 грн., всього 1048,80 грн.

Суд зауважує, що в розрахунку позивачем двічі врахована дата 21.12.2021, яка зарахована в період прострочення сплати суми 43806,00 грн., що є неправомірним, оскільки в цей день відбулась часткова сплата відповідачем боргу в сумі 10000,00 грн.

У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок 3% річних таким чином:

-від суми боргу 43806,00 грн. за період з 25.03.2021 по 20.12.2021 (271 день) 3% річних складають 975,73 грн.;

-від суми боргу 33806,00 грн. за період з 21.12.2021 по 14.01.2022 (25 днів) 3% річних складають 69,46 грн., всього 1045,19 грн.

Інфляційні втрати розраховані позивачем від суми боргу 43806,00 грн. за період з квітня по грудень 2021 року (сукупний індекс інфляції 1,05730783) в розмірі 2510,43 грн.

Врахування позивачем при розрахунку інфляційних втрат індексу інфляції за грудень 2021 року не суперечить роз`ясненням, викладеним у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, відповідно до яких при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок здійснюється з наступного місяця червня. Часткова оплата боргу в сумі 10000,00 грн. була здійснена відповідачем 21.12.2021, тобто після 16 числа, а решта боргу сплачена 14.01.2022, тому позивач правомірно врахував індекс інфляції за рудень 2021 року для суми боргу 43806,00 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 2510,43 грн. визнані судом обґрунтованими.

Доводи відповідача щодо відсутності вини в порушенні зобов`язання не підтверджені жодними доказами. Строк виконання зобов`язання настав 24.03.2021, однак зобов`язання було виконано повністю лише 14.01.2022. Позивач не обґрунтував, які обставини перешкоджали відповідачу виконати зобов`язання у встановлений строк.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, позові вимоги задоволені судом частково: позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних підлягають задоволенню у сумі 1045,19 грн. У стягненні у сумі 3,61 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано. Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 2510,43 грн. підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив платіжним дорученням №449 від 05.01.2022 судовий збір у сумі 2481,00 грн., який зараховано до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи викладене, в разі звернення до суду з відповідним клопотанням позивач має право на повернення судового збору в частині позовних вимог, провадження за якими закрито, виходячи з такого розрахунку: 33806,00 грн. (закрито провадження) / 37365,22 грн. (заявлені позовні вимоги, які розглядались судом) * 2481,00 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 2244,67 грн. (підлягає поверненню позивачу в разі звернення до суду з відповідним клопотанням).

Решта судового збору в сумі 236,33 грн. підлягає розподілу між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно задоволених вимог, виходячи з такого розрахунку: 3555,62 грн. (задоволені позовні вимоги) / 37365,22 грн. (заявлені позовні вимоги, які розглядались судом) * 2481,00 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 236,09 грн. (покладаються на відповідача). Судовий збір в сумі 0,24 грн. (236,33 грн. 236,09 грн.) покладається на позивача.

Також позивачем заявлені до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., що відповідає визначеній у попередньому орієнтовному розрахунку сумі очікуваних витрат на правову допомогу.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до наданих позивачем доказів фактичні витрати позивача на правову допомогу склали 5000,00 грн., що підтверджується договором №60 від 14.12.2021 про надання правової допомоги, який укладено позивачем із Адвокатським об`єднанням «Хілько», актом приймання-передачі наданих послуг від 08.02.2022 на суму 5000,00 грн. з додатком - детальним описом робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, від 08.02.2022. Згідно з цим описом адвокатом надані послуги з підготовки позовної заяви з додатками вартістю 3500,00 грн. та заяви про зменшення позовних вимог 1500,00 грн. Відповідно до рахунку-фактури №6001 від 30.12.2021 за надання правової допомоги позивач оплатив на користь Адвокатського об`єднання «Хілько» суму 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №443 від 05.01.2022. Повноваження адвоката Хілько А.В. підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №002415 від 22.10.2019 та ордером серії АР №1076813 від 14.12.2021.

Таким чином, витрати позивача на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. є підтвердженими.

За приписами ч. ч. 4 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем надані заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу в заявленому розмірі з посиланням на те, що заявлена до стягнення сума витрат є неспівмірною із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом на виконання цих робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, оскільки публічний інтерес до справи відсутній. Просить врахувати, що грошове зобов`язання виконано відповідачем під час досудового врегулювання спору, тому подавати заяву про зменшення позовних вимог, на думку відповідача, не було потреби. Також зауважив, що в описі робіт не зазначений час, витрачений адвокатом на надання послуг, а послуга з підготовки відповіді на відзив, яка передбачена договором про надання правової допомоги №60 від 30.12.2021, на час складення розрахунку витрат на правову допомогу адвокатом не надавалась.

Суд зазначає, що сума часткової оплати боргу за 21.12.2021 була врахована позивачем при підготовці позовної заяви та розрахунку позовних вимог. Оплата решти частини боргу була здійснена відповідачем 14.01.2022, тобто після подачі позову позивачем (11.01.2022). У зв`язку з цим доводи відповідача про врегулювання спору в досудовому порядку є безпідставними. Вимог щодо зазначення в описі робіт, виконаних адвокатом, витраченого адвокатом часу на виконання цих робіт норми ГПК України не містять, однак цей час може бути враховано при оцінці співмірності витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 4.3 договору про надання правової допомоги №60 від 30.12.2021 вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціні послуг без врахування часу роботи адвоката.

Витрати на підготовку відповіді на відзив не були заявлені в клопотанні про стягненні витрат на правову допомогу. Оплата послуг адвоката була здійснена з призначенням платежу за надання правової допомоги сумі 5000,00 грн., що відповідає вартості послуг за фактично надані послуги.

Заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. суд вважає співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт та сумою позову.

Витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог: на відповідача покладаються витрати в розмірі 4999,52 грн., виходячи з такого розрахунку: 37361,61 грн. (обґрунтовано заявлені вимоги) / 37365,22 грн. (заявлені позовні вимоги, які розглядались судом) *5000,00 грн. (підтверджені витрати на правову допомогу). На позивача покладається решта витрат у розмірі 0,48 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м.Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доноват (вул.Василя Стуса, буд. 8-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код 42775590) 3% річних у сумі 1045,19 грн. (одна тисяча сорок п`ять грн. 19 коп.), інфляційні втрати в сумі 2510,43 грн. (дві тисячі п`ятсот десять грн. 43 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 236,09 грн. (двісті тридцять шість грн. 09 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 4999,52 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 52 коп.).

Відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 3,61 грн.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 0,24 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 0,48 грн. покласти на позивача.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 33806,00 грн.

Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 01.04.2022.

Суддя М.В. Мірошниченко