Ухвала суду № 103822914, 29.03.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2022 Справа №607/24171/21

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., за участю секретаря судового засідання Дуркало Т.В., прокурора Лушкіна І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Дубчака С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури Лушкіна І.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Тернопільської окружної прокуратури Лушкін І.В. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021216040001969 від 15 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що 15 грудня 2021 року до

Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшов рапорт від заступника начальника відділу превенції патрульної поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Вишовського С.М. про те, що 14 грудня 2021 року близько 12:11 год. невідома особа, перебуваючи у парку ім. Тараса Шевченка, котрий розташований по вул. Михайла Грушевського у м. Тернополі, облила фарбою червоного кольору пам`ятник Степанові Бандері , чим з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушила громадський порядок та осквернила даний пам`ятник.

15 грудня 2021 року внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021216040001969 за кримінально-правовою кваліфікацією вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у точно невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці у невстановленої досудовим розслідуванням особи, виник злочинний умисел на осквернення пам`ятника, спорудженого у пам`ять Степану Бандері, розташованого на вул. Михайла Грушевського у м. Тернополі.

З метою реалізації свого злочинного умислу, особа, відносно якої за цим фактом проводиться досудове розслідування, всередині грудня 2021 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, залучила до вчинення даного злочину як виконавця ОСОБА_3 та визначила об`єкт злочинного посягання - запропонувала за грошову винагороду в розмірі 200 доларів США облити червоною фарбою пам`ятник Степану Бандері у м. Тернополі, із залученням інших співвиконавців, на що ОСОБА_3 погодився та отримавши 14.12.2021 р. близько о 01.00 год. в м. Житомирі від невстановленої досудовим розслідуванням особи, відносно якої за цим фактом проводиться досудове розслідування, частину грошових коштів, а саме в сумі 1600 гривень.

Надалі, у вказаний час та у вказаному місці ОСОБА_3 домовився із ОСОБА_1 про спільне виконання даного злочину, а саме облиття червоною фарбою пам`ятника Степану Бандері у м. Тернополі, якому пообіцяв передати частину грошових коштів, отриманих від невстановленої досудовим розслідування особи, відносно якої за цим фактом проводиться досудове розслідування, на що ОСОБА_1 погодився.

Після цього, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на автомобілі марки «Ореl» модель «Askona» р.н.з НОМЕР_1 , приїхали в м. Тернопіль, де ОСОБА_3 за отримані грошові кошти придбав речовину, схожу на червону фарбу, та в подальшому розливши її у скляні ємкості.

Продовжуючи свої спільні злочинні дії, 14.12.2021 р. близько 12 год. 11 хв. ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спільно за попередньою змовою із ОСОБА_3 на автомобілі марки «Ореl» модель «Askona», р.н.з. НОМЕР_1 , під`їхали в парк ім. Т.Шевченка, що по вул. Михайла Грушевського у м. Тернополі, де ОСОБА_3 залишився у салоні автомобіля, а ОСОБА_1 підбіг до пам`ятника Степану Бандері , що встановлений 26 грудня 2008 року та грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, нехтуючи етичними засадами суспільства, проявляючи аморальність до соціальних цінностей, протиставляючи особу суспільству, з метою отримання обумовленої винагороди, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, та що їх дії є непомітними для сторонніх осіб, утримуючи при собі ємкості з невідомою речовиною червоного кольору, схожою на фарбу, які заздалегідь підготували для вчинення злочину, після чого кинув їх у вищевказаний пам`ятник, в результаті чого на ньому з обох сторін утворились червоні плями різних розмірів, після цього ОСОБА_1 повернувся до автомобіля марки «Ореl» моделі «Askona» р.н.з НОМЕР_1 та спільно із ОСОБА_3 залишили місце вчинення кримінального правопорушення.

17 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.297 КК України, тобто осквернення пам`ятника Степану Бандері , за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, підтверджується зібраними на цей час досудовим розслідуванням доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 15.12.2021 р.; протоколом огляду предмета - відеозапису від 16.12.2021 р.; протоколом огляду місця події від 16.12.2021 р.; показаннями свідка ОСОБА_5 від 17.12.2021 р.; показаннями свідка ОСОБА_6 від 17.12.2021 р.; показаннями свідка ОСОБА_7 від 17.12.2021 р.; протоколом огляду речей відеозапису від 17.12.2021 р.; слідчим експериментом із свідком ОСОБА_5 від 17.12.2021 р.; слідчим експериментом із свідком ОСОБА_6 від 17.12.2021 р.; заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , прокурор вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 обґрунтованими.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дубчак С.П. заперечили щодо задоволення клопотання прокурора та просили обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021216040001969 від 15 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.

У даному провадженні 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України, а саме осквернення пам`ятника Степану Бандері , за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Постановою слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській обалсті Лазорчик О. від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 було оголошено в державний та міжнародний розшук.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільськї області від 30 грудня 2021 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

14 лютого 2022 року постановою керівника Тернопільської окружної прокуратури Борщевською Г. продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021216040001969 від 15 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, до трьох місяців.

28 лютого 2022 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021216040001969 від 15 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, зупинено у зв`язку із ухиленням ОСОБА_1 від органу досудового розслідування.

28 березня 2022 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.

Відповідно до постанови слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській обалсті Лазорчик О. від 28 березня 2022 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021216040001969 від 15 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, відновлено.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України. Зокрема, такими доказами є: протокол огляду місця події від 15.12.2021 р.; протокол огляду предмета - відеозапису від 16.12.2021 р.; протокол огляду місця події від 16.12.2021 р.; показання свідка ОСОБА_5 від 17.12.2021 р.; показання свідка від ОСОБА_6 17.12.2021 р.; показання свідка ОСОБА_7 від 17.12.2021 р.; протокол огляду речей відеозапису від 17.12.2021 р.; протокол проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_5 від 17.12.2021 р.; протокол проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_6 від 17.12.2021 р.; заява ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані прокурором до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Також підтвердженням вказаного ризику є той факт, що ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся на виклики слідчого, був відсутній за місцем свого проживання, у зв`язку із чим його було оголошено в державний та міжнародний розшук, а також ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільськї області від 30 грудня 2021 року було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілої та дослідження їх судом.

При цьому, на думку слідчого судді, більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, про застосування якого клопоче сторона захисту, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам та не зможе забезпечити в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного, про що також свідчить те, що дане кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , було вчинено під час іспитового строку.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні прокурора, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який раніше судимий та кримінальне правопорушення, у вчиненні якого на даний час підозрюється ОСОБА_1 , було вчинено під час іспитового строку, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_1 .

Крім того слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку досудового розслідування.

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Дубчака С.П. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання прокурора - задовольни ти.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Дубчака С.П. та підозрюваного ОСОБА_1 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури Лушкіна І.В. про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 13.04.2022 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/24171/21; провадження №1-кс/607/154/2022 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.03.2022 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 13.04.2022 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області С. В. Кунцьо