Постанова № 10381925, 25.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 р. справа № 2а-12120/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Добре життя»

до Східної митниці; Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області; Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.

про скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару «шпалери вінілові на флізеліновій основі» від 9 квітня 2010 року №700000006/2010/000276/1, та Картку відмови в митному оформленні від 9 квітня 2010 року №700000006/20258; визнання протиправними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ДМВ від 9 квітня 2010 року №70000001/2010/003728 податку на додану вартість на загальну суму 12191 грн. 18 коп.; стягнення з Головного управління Державного казначейства у Донецькій області на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Добре життя» надмірно стягнуту за ДМВ від 9 квітня 2010 року №700000010/2010/003728 податку на додану вартість на загальну суму 12191 грн 18 коп.

за участю представників:

від позивача: Вознюк О.В. за дов. від 30 квітня 2010 року

від першого відповідача: Бєломєстнова Л.В. за дов. від 11 травня 2010 року

від другого відповідача: не з»явився

від третього відповідача: не з»явився

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Добре життя» заявлено позов до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару «шпалери вінілові на флізеліновій основі» від 9 квітня 2010 року №700000006/2010/000276/1, та Картку відмови в митному оформленні від 9 квітня 2010 року №700000006/20258; визнання протиправними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ДМВ від 9 квітня 2010 року №70000001/2010/003728 податку на додану вартість на загальну суму 12191 грн. 18 коп.; стягнення з Головного управління Державного казначейства у Донецькій області на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Добре життя» надмірно стягнуту за ДМВ від 9 квітня 2010 року №700000010/2010/003728 податку на додану вартість на загальну суму 12191 грн. 18 коп.; стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі вимог чинного законодавства, для здійснення митного оформлення декларантом 5 червня 2009 року до Східної митниці була подана вантажна митна декларація №4543 на товар шпалери вінілові на флізеліновій основі, в кількості рулонів 3801 рулон, вартістю 293603, 53 грн. за даною декларацією було нараховане ПДВ у розмірі 59420,71 грн. Разом із декларацією митної вартості (далі - ДМВ) була подана товаросупровідна документація, а саме: облікова картка суб»єкта зовнішньоекономічної діяльності від 9 липня 2008 року; повідомлення про намір увезення від 3 квітня 2010 року; накладна CMR від 1 квітня 2010 року; рахунок-фактура (інвойс) №1730/10 від 1 квітня 2010 року; рахунок фактура (інвойс) №1731/10 від 1 квітня 2010 року; пакувальний лист №1730/10 від 1 квітня 2010 року; пакувальний лист №1731/10 від 1 квітня 2010 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № 129ПР/09 від 9 червня 2009 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору Специфікація №14 до договору №129ПР/09 від 9 червня 2009 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору Специфікація №15 до договору №129ПР/09 від 9 червня 2009 року; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) від 2 липня 2009 року; сертифікат про походження товару від 2 квітня 2010 року №9238355; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 25 січня 2010 року. Таким чином, на думку позивача, у відповідача були всі підстави для визначення митної вартості товару у відповідності до першого методу статті 266 Митного Кодексу України, згідно якої митна вартість товару, що імпортується визначається за ціною договору, враховуючи положення статті 259 Митного Кодексу України, згідно якої, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідач 1 Східна митниця, надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 та статей ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право мигати, а декларант зобовязаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ. Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Думка відповідача 2 стосовно заявлених позовних вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надано.

Представник відповідача 3 - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Думка відповідача 3 стосовно заявлених позовних вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надано.

На підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів 2 та 3.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача 1, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Східна митниця є юридичною особою, включена до ЕДРПОУ за номером 35793589, є субєктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Приватне підприємство «Добре життя» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 2 грудня 2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33956685, включено до ЄДРПОУ (арк. справи 13,14).

9 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЭРИСМАН», Російська Федерація (далі - Продавець) та Приватне підприємство «Добре життя», Україна (далі - Покупець) був укладений договір №129ПР/09 (арк. справи 15-17). Відповідно до умов договору (п.1.1) Продавець зобов»язався передати у власність Покупця шпалери вінілові (далі - Товар) у кількості, асортименті, та в строки, передбачені відповідним Законом, а Покупець зобов»язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених у договорі.

Відповідно до специфікації №14 (арк. справи 18) до договору №129ПР/09 від 9 червня 2009 року сума товару складала 4784,28 євро, та згідно із специфікацією №15 (арк. справи 19) до договору №129ПР/09 від 9 червня 2009 року сума товару складала 22990,46 євро, таким чином загальна вартість товару складає 27774,74 євро, що за курсом на момент перерахунку 10. 570883 на 1 квітня 2010 року складає 293603,53 грн.

До сплати за договором було виставлено рахунок №0519984 від 18 березня 2010 року (арк. справи 25) на суму 4784,28 євро, та рахунок №0520654 від 1 квітня 2010 року (арк. справи 24) на суму 22990,46 євро. Разом з тим, транспортні витрати на транспортування із закордонної території м. Воскресенськ Московської області (Росія) до п/п Просяноє/Бугаєвка (Україна), склали 3500,00 грн.

Для здійснення митного оформлення декларантом 5 червня 2009 року до Східної митниці була подана вантажна митна декларація №4543 на товар шпалери вінілові на флізеліновій основі, в кількості рулонів 3801 рулон, вартістю 293603, 53 грн. за даною декларацією було нараховане ПДВ у розмірі 59420,71 грн. Разом із декларацією митної вартості (далі - ДМВ) була подана товаросупровідна документація, а саме: облікова картка суб»єкта зовнішньоекономічної діяльності від 9 липня 2008 року; повідомлення про намір увезення від 3 квітня 2010 року; накладна CMR від 1 квітня 2010 року; рахунок-фактура (інвойс) №1730/10 від 1 квітня 2010 року; рахунок фактура (інвойс) №1731/10 від 1 квітня 2010 року; пакувальний лист №1730/10 від 1 квітня 2010 року; пакувальний лист №1731/10 від 1 квітня 2010 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № 129ПР/09 від 9 червня 2009 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору Специфікація №14 до договору №129ПР/09 від 9 червня 2009 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору Специфікація №15 до договору №129ПР/09 від 9 червня 2009 року; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) від 2 липня 2009 року; сертифікат про походження товару від 2 квітня 2010 року №9238355; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 25 січня 2010 року.

На етапі здійснення митного контролю визначення митної вартості товару на поданої декларантом товаросупровідної документації митним органом був зроблений напис про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 (далі Порядок 1766), а саме: калькуляцію фірми виробника товару; каталоги, прейскуранти, фірми-виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; ліцензійний чи авторський договір (при наявності).

Для надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару 8 квітня 2010 року позивачем було направлено запит до ТОВ «ЭРИСМАН» про необхідність надати калькуляцію підтверджуючу вартість вінілових шпалер на паперовій та флізеліновій основах. Проте на вказаний запит отримали відповідь про те, що надати вказану інформацію не можуть, у зв»язку із тим, що інформація по калькуляції є внутрішнім документом і є комерційною тайною. Разом з тим, позивачем було направлено запит 9 квітня 2010 року до ТОВ «УВЕКОН» про необхідність складання експертного висновку вартісної характеристики товару. На цей запит ТОВ «УВЕКОН» було надано інформацію про вартість робіт по здійсненню дослідження та складання експертного висновку, та можливість виконання експертної оцінки не раніше 26 квітня 2010 року.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Як вбачається з матеріалів справи декларант був ознайомлений з зазначеним записом посадової особи митного органу 8 квітня 2010 року, про що свідчить його підпис.

Таким чином, протягом 10-денного строку з дня ознайомлення із записом декларант мав надати витребувані документи, а у разі неможливості надання їх у 10- денний строк, то мав надати митному органу вмотивовану заяву про продовження строку. Суд зазначає, що позивач не скористався цим правом.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного Кодексу України, пункту 14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

За наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті вантажної митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням картки відмови, зазначивши в ній вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення. 9 квітня 2010 року декларанту надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20258. Відповідно до цієї картки відмови визначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості.

Більш того, позивач, погодився з вимогами, викладеними в Картці відмови, а саме - відкоригувати митну вартість товару згідно митної оцінки, подавши до митниці нову вантажну митну декларацію зі скоригованою митною вартістю та добровільно сплативши всі нараховані митні платежі, а саме 9 квітня 2010 року був зроблений запис, що надати документи неможливо і, що з визначеною митною вартістю згодна.

Таким чином, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо застосування 6-го методу визначення митної вартості.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачається, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.на основі віднімання вартості;

5.на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Суд зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обовязок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обовязку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обовязку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у звязку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані документи, які були зазначені посадовою особою Східної митниці у деклараціях митної вартості відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року) митницею обґрунтовано був застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Оскільки факту визнання протиправними та скасування рішення відповідача судом не встановлено, суд вважає, що відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справа здійснений з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту.

Керуючись статтями 2-15, 17,18, 33-35, 41, 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Добре життя» до Східної митниці; Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області; Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару «шпалери вінілові на флізеліновій основі» від 9 квітня 2010 року №700000006/2010/000276/1, та Картку відмови в митному оформленні від 9 квітня 2010 року №700000006/20258; визнання протиправними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ДМВ від 9 квітня 2010 року №70000001/2010/003728 податку на додану вартість на загальну суму 12191 грн. 18 коп.; стягнення з Головного управління Державного казначейства у Донецькій області на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Добре життя» надмірно стягнуту за ДМВ від 9 квітня 2010 року №700000010/2010/003728 податку на додану вартість на загальну суму 12191 грн 18 коп. відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 червня 2010 року. Постанова у повному обсязі буде складена 30 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Абдукадирова К.Е.