Рішення № 103816088, 25.03.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5367/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Палюх Н.М.

при секретарі Гербут Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного концерну «Укроборонпром» Державне підприємство "Львівський державний завод "ЛОРТА" про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплат,

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» ненараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 84174,04 грн. та стягнути з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по червень 2021 року в сумі 183685,31 грн. Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала на посаді начальника бюро у ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та на підставі наказу від 28.08.2018 №457 звільнена з 29.08.2018 відповідно до положень ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Зазначила, що на правовідносини, які виникли між нею та відповідачем, поширюється дія Галузевої угоди на 2008-2009 роки, Галузевої угоди на 2010-2011 роки та Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки. Відповідач протягом 2011-2018 років порушував її право на заробітну плату, встановивши їй посадовий оклад, який був значно нижчим, ніж гарантований галузевими угодами. Оскільки діючим законодавством не встановлено реального прожиткового мінімуму, то всі розрахунки передбачені Галузевою угодою та Міжгалузевими угодою та додатками до них повинні здійснюватися виключно виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, проте відповідач як розрахункову величину протиправно використовував прожитковий мінімум, що призвело до ненарахування і невиплати їй заробітної плати за період з січня 2008 року по червень 2021 рік. Крім цього просить стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. У зв`язку із наведеним, просить позов задовольнити.

27 серпня 2021 року представник відповідача подала до суду відзив на позов, в якому просить у задоволені позову відмовити, покликаючись на те, що відповідач не є стороною міжгалузевої угоди, на яку покликається позивач, здійснював виплату заробітної плати, яку погодила позивач, заперечує нарахування позивачу заробітної плати, жодного порушення строків виплати заробітної плати не має. Окрім того, вказане унеможливлює застосування компенсації, згідно із вимогами чинного законодавства. /а.с. 44-51/.

02 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що при розрахунку недоплаченої заробітної плати у період з 2010 року повинен братися коефіцієнт 1,25, який передбачений Галузевою угодою на 2008 - 2009 роки, а Міжгалузевою угодою - в розмірі 1,5, оскільки Галузевою угодою на 2010 - 2011 роки аналогічний коефіцієнт становить 1,1, що значно погіршує її становище. Зазначає, що при розрахунку її посадового окладу має бути застосована мінімальна заробітна плата, а не прожитковий мінімум, як це помилково вважає відповідач. Просить позов задовольнити. /а.с.93/.

17 грудня 2021 року представник відповідача подала додаткові пояснення, в яких знову вказала, що Міжгалузева угода на 2016-2020 роки не поширює свою дію на відповідача, оскільки ні ДК «Укроборонпром», ні ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не є підписантом вказаної угоди /а.с.112-113/.

21 березня 2022 року представник відповідача подала додаткові пояснення, з яких убачається, що вона частково визнає позов, покликаючись на те, що на її думку на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» поширюється дія Галузевої угоди на 2010-2011 роки, а відтак посадовий оклад позивача має визначатися із використанням коефіцієнтів, передбачених вказаною угодою, а не на підставі коефіцієнтів, які закладені у Галузевій угоді на 2008-2009 роки, яка з січня 2010 року припинила свою дію, та у Міжгалузевій угоді на 2016-2020 рік, яка не розповсюджує своєї дії на завод. Також вважає, що до 31 грудня 2016 року при розрахунку посадового окладу позивача має застосовуватися мінімальна заробітна плата, а з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум, з урахуванням нової редакції статті 96 КЗпП України /а.с.187-190/.

29 липня 2021 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк на подачу письмового відзиву.

27 серпня 2021 року представник відповідача подала клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному проваджені з викликом сторін./а.с.89/.

22 вересня 2021 року ухвалою суду постановлено перейти від розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін /а.с.95/.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Представник позивача подав заяву, в якій просив слухати справу без його участі та участі позивача на підставі поданих письмових доказів. Зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просить такий задовольнити /а.с.104/.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила. У подальшому подала заяву, в якій просить справу розглядати з урахуванням інформації, яка наведена у письмових поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 05 червня 2001 року працювала начальником бюро відділу 580 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та була звільнена з роботи 17 грудня 2015 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, з 11 вересня 2017 прийнята на посаду начальника бюро у відділ 580 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та 29 серпня 2015 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки /а.с.3-4/.

З Статуту ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» (нова редакція), затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 18 квітня 2017 року, убачається, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності відповідно до наказу Мінпромполітики України від 29 липня 1998 року № 261 «Про створення підприємства «Львівського державного заводу «ЛОРТА» та передане в управління ДК «Укроборонпром» (пункт 1.1. Статуту) /а.с.118-122/.

17 листопада 2011 року генеральним директором ДК «Укроборонпром» Д.А.Саламатіним та першим заступником міністра - голови комісії з проведення реорганізації Міністерства промислової політики України С.В.Сиротюком був затверджений акт приймання-передачі ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» зі сфери управління Міністерства промислової політики України в управління ДК «Укроборонпром» /а.с.73-76/.

Таким чином, ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» в період з 29 липня 1998 року по 16 листопада 2011 року перебувало у сфері управління Міністерства промислової політики України, а з 17 листопада 2011 року завод перейшов у сферу управління ДК «Укроборонпром».

З довідки від 07 травня 2021 року № 17, виданої Професійною спілкою працівників радіоелектроніки та машинобудування України, вбачається, що на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» діє первинна профспілкова організація «Об`єднаного профспілкового комітету підприємства «ЛОРТА», яка є організаційною ланкою Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України /а.с.242/.

Між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів була укладена Галузева угода на 2008 - 2009 роки /а.с.137-155/.

Також, між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів була укладена Галузева угода на 2010 - 2011 роки /а.с.126-136/. Підпунктом 2.4.1 зазначеної Галузевої угоди передбачено, що угода укладається на 2010 та 2011 роки, набуває чинності з 01 січня 2010 року і діє до укладення нової угоди.

Учасники справи визнали, що обидві вищевказані Галузеві угоди поширювали свою дію на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», а відтак, зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України.

03 жовтня 2016 у Міністерстві соціальної політики України зареєстрована за № 22 Міжгалузева угода у сфері машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016 - 2020 роки (надалі - Міжгалузева угода на 2016 - 2020 роки), укладена між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування; працівників енергетики та електротехнічної промисловості; працівників космічного та загального машинобудування; працівників лісових галузей; машинобудівників та приладобудівників; працівників машинобудування та металообробки; працівників радіоелектроніки та машинобудування; працівників суднобудування; працівників текстильної та легкої промисловості була укладена /а.с.205-236/.

23 січня 2017 року директором ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» О.Л.Погребняком винесений наказ № 6 «Про впровадження Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та збільшення заробітної плати» /а.с.237-238/. Відповідно до вказаного наказу з 01 січня 2017 року на підприємстві були впроваджені нові тарифні ставки та схеми посадових окладів працівникам заводу з метою виконання Міжгалузевої угоди та збільшенням заробітної плати.

11 січня 2018 року виконуючим обов`язки директора ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» Д.Б.Жуком винесений наказ № 6 «Про збільшення заробітної плати» /а.с.239-240/. Відповідно до вказаного наказу з 01 січня 2018 року на підприємстві були впроваджені нові тарифні ставки та схеми посадових окладів працівникам заводу з метою виконання Міжгалузевої угоди та збільшенням заробітної плати.

18 червня 2018 року директором ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» В.М.Чаусом винесений наказ № 323 «Про скасування наказів № 6 від 23.01.2017р. та № 6 від 11.01.2018р.» /а.с.241/. Згідно з вказаним наказом були скасовані наказ № 6 від 23 січня 2017 року «Про впровадження Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та збільшення заробітної плати» та наказ № 6 від 11 січня 2018 року «Про збільшення заробітної плати», як такі, що суперечать чинному законодавству.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу оплати праці, які регулюються Кодексом законодавства про працю України, Законами України «Про оплату праці», «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог в Україні».

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Дані положення кореспондуються зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 96 КЗпП України (в редакції чинній до 01 січня 2017 року) основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналогічні за змістом положення містяться в статті 15 Закону України «Про оплату праці».

Згідно із абзацом 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод.

Відповідно до ч.1 статті 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Отже, встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Законом України «Про колективні договори і угоди» також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).

Щодо поширення дії Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА».

Представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що на її думку, з урахуванням того, що ні ДК «Укроборонпром», ні ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не підписували вищевказану Міжгалузеву угоду, її положення не можуть поширювати свою дію на відповідача та його працівників. При цьому, відповідач посилається на висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України від 23 грудня 2016 року №126/128-е, в якому міститься висновок про те, що поширення на підприємство норм та гарантій певної галузевої угоди може бути доведено на підставі положень чинного законодавства включно, якщо підприємство є членом організації, яка таку угоду уклала /а.с.58-63/.

Суд вважає некоректним твердження представника відповідача, що положення Міжгалузевої угоди не поширює свою дію на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» передбачено, що соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» соціальний діалог здійснюється на принципах: законності та верховенства права; репрезентативності і правоможності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності та прийняття реальних зобов`язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов`язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов`язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов`язань.

З системного аналізу вищевказаних норм Закону України слідує, що приєднання роботодавця до дії галузевих (міжгалузевих) угод здійснюється добровільно та незалежно від інших сторін (сторони профспілкової організації та сторони органу виконавчої влади).

З наказів ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від 23 січня 2017 року № 6 «Про впровадження Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та збільшення заробітної плати» та від 11 січня 2018 року № 6 «Про збільшення заробітної плати» вбачається, що відповідач добровільно поширив на себе та своїх працівників дію Міжгалузевої угоди, а відтак, відповідач несе відповідальність за виконання прийнятих зобов`язань.

Суд зазначає, що обидва вищевказаних накази були погоджені первинною профспілковою організацією «Об`єднаного профспілкового комітету підприємства «ЛОРТА», про що свідчить підпис голови профкома З.Я.Ревули, який міститься на звороті наказів.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на наказ № 323 від 18 червня 2018 року, яким скасовано дію наказів № 6 від 23 січня 2017 року та № 6 від 11 січня 2018 року, як таких, що суперечать чинному законодавству, оскільки таким наказом № 323 від 18 червня 2018 року змінюється розмір заробітної плати працівників підприємства без погодження з профспілковою організацією, що діє на даному підприємстві, а таке суперечить вимогам законодавства України та погіршує становище працівників.

За таких обставин, суд, врахувавши той факт, що Міжгалузева угода на 2016 - 2020 роки була підписана професійною спілкою працівників радіоелектроніки та машинобудування України, організаційною ланкою якої є первинна профспілкова організація ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», а також, те, що відповідач, як роботодавець добровільно впровадив дії Міжгалузевої угоди на підприємстві, приходить до висновку, що Міжгалузева угода розповсюджує дії на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА».

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам було роз`яснено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно з вимогами ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Суд, досліджуючи висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, вважає, що такий не може бути взятий до уваги, оскільки вказаний висновок не враховує всі обставини даної конкретної справи, зокрема те, що відповідач добровільно впровадив дію Міжгалузевої угоди на підприємстві.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Міжгалузева угода на 2016-2020 роки поширює свою дію на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та його працівників.

Щодо застосування мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА».

Частиною 3 статті 96 КЗпП України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2017 року) було передбачено, що формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У підпункті 5.1.1 Галузевої угоди на 2008-2009 року зазначалося, що сторони домовилися установити на підприємствах мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1. Зберігати співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,25.

Підпунктом 5.1.1 Галузевої угоди на 2010-2011 року передбачалося, що сторони домовилися встановити співвідношення між законодавчо встановленою заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,1.

Відповідно до підпункту 5.1.1 Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки (підписаною сторонами протягом вересня 2016 року) сторони домовилися установити на Підприємствах, на період до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,5. Установити мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1 до Угоди.

З системного аналізу норм статті 96 КЗпП України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2017 року) та положень обох Галузевих угод та Міжгалузевої угоди слідує, що мінімальна заробітна плата застосовувалася як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року№ 1774-VIII стаття 96 КЗпП Україна зазнала змін та була викладена у новій редакції.

Відповідно до частин 1 - 6 статті 96 КЗпП Україна (в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року№ 1774-VIII) системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Аналогічних змін зазнала і стаття 6 Закону України «Про оплату праці».

Пунктом 1 «ІІ. Перехідних положень» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

У пункті 5 «ІІ. Перехідних положень» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 липня 2021 року справі № 1-157/2019(3593/19) за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 6 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, частини шостої статті 96 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (про мінімальний посадовий оклад (тарифну ставку) вирішено: визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), частину шосту статті 6 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774, частину шосту статті 96 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII.

У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 15 липня 2021 року справі № 1-157/2019(3593/19) зазначається, що мінімальним розміром виплат, що їх має отримувати кожен як основне джерело існуваннядля гарантування реалізації конституційного права на достатній життєвий рівень, є прожитковий мінімум, розмір якого з урахуванням його суті та призначення визначає Верховна Рада України у відповідному законі. З метою виконання приписів Конституції та законів України Кабінет Міністрів України на підставі оспорюваних приписів Закону в редакції Закону № 1774 та Кодексу в редакції Закону № 1774 зобов`язаний встановлювати такий розмір мінімального посадового окладу (тарифної ставки), щоб його використання у тарифній системі оплати праці не лише забезпечило достатній життєвий рівень для того, хто працює, а й заохочувало працівника до покращення умов життя для себе і своєї сім`ї (пункт 6.4 рішення).

Таким чином, суд приходить до переконання, що мінімальна заробітна плата повинна застосовуватися як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» до 31 грудня 2016 року, а вже з 01 січня 2017 року у якості розрахункової величини для визначення вказаних посадових окладів та заробітної плати повинен застосовуватися прожитковий мінімум.

За таких обставин, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що і після 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата повинна була застосовуватися як розрахункова величина для визначення її посадового окладу, оскільки такі твердження є некоректними та не відповідають вищевказаним нормам чинного законодавства.

Щодо застосування коефіцієнтів співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» до законодавчого встановленого розміру мінімальної заробітної плати/або прожиткового мінімуму.

Посада начальника бюро, на якій працювала позивач у відділі 580 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» відноситься до першої категорії.

У підпункті 5.1.1 Галузевої угоди на 2008-2009 року зазначалося, що сторони домовилися установити на підприємствах мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1. Зберігати співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,25. Додатком № 1 до вказаної угоди передбачався мінімальний коефіцієнт для посади, яку займала позивач - 1,35.

У підпункті 5.1.2 Галузевої угоди на 2008-2009 року зазначено установити мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей.

Підпунктом 5.1.3 Галузевої угоди на 2008-2009 року передбачено установити мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців Підприємств до посадового окладу начальника бюро згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди. У пункті 21 Додатку № 2 до угоди встановлювався мінімальний коефіцієнт міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів начальника бюро до посадового окладу техніка - 1,82.

Підпунктом 5.1.1 Галузевої угоди на 2010-2011 року передбачалося, що сторони домовилися встановити співвідношення між законодавчо встановленою заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,1. З Додатків № 1 та № 2 до вказаної угоди вбачається, що інших два коефіцієнти залишилися у тому ж самому розмірі, що були передбачені в аналогічних додатках до Галузевої угоди на 2008 - 2009 роки, а саме: 1,35 та 1,82.

З порівняльного аналізу положень, закріплених у підпункті 5.1.1 Галузевої угоди на 2008-2009 роки та в підпункті 5.1.1 Галузевої угоди на 2010-2011 роки вбачається, що максимальний розмір співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки був знижений з 1,25 до 1,1.

Відповідно до підпункту 2.4.1 Галузевої угоди на 2008-2009 року угода укладається на 2008 та 2009 роки, набуває чинності з 01 січня 2008 року і діє до укладення нової угоди.

Беручи до уваги, що Галузева угода на 2010-2011 роки була укладена та підписана всіма сторонами соціального діалогу, зокрема, і профспілковою стороною, суб`єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об`єднання, а також, враховуючи те, що вказана угода ніким не оскаржувалася, суд вважає, що відсутні підстави для застосування коефіцієнту 1,25, який був передбачений Галузевою угодою на 2008-2009 року, під час розрахунку мінімального посадового окладу інженера-технолога з 01 січня 2010 року, про що зазначається у позові.

Відповідно до підпункту 2.4.1 Галузевої угоди на 2010-2011 року угода укладається на 2010 та 2011 роки, набуває чинності з 01 січня 2010 року і діє до укладення нової угоди.

Учасники справи у своїх заявах визнали, що до вересня 2016 року ніякої нової угоди не укладалося, а відтак, зазначена обставина не підлягають доказуванню в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України.

Таким чином, мінімальний посадовий оклад начальника бюро з січня 2008 року по 31 грудня 2009 року у випадку позивача повинен бути розрахований наступним чином.

Мінімальна заробітна плата х 1,25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячний тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди на 2008-2009 роки) х 1,82 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу начальника бюро до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди на 2008-2009 роки).

У період з січня 2010 року по вересень 2016 року мінімальний посадовий оклад інженера-технолога першої категорії у випадку позивача повинен бути розрахований наступним чином: мінімальна заробітна плата х 1,1 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячний тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди на 2010-2011 роки) х 1,64 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу начальника бюро до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди на 2010-2011 роки).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» розраховувало мінімальний посадовий оклад начальника бюро першої та другої категорії у період з січня 2008 року по вересень 2016 року відповідно до вимог Галузевих угод на 2008-2009 та 2010-2011 роки та проводило виплату заробітної плати відповідно до умов вказаної угоди.

Відповідно до підпункту 5.1.1 Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки (підписаною сторонами у вересні 2016 року) сторони домовилися установити на Підприємствах, на період до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,5. Установити мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1 до Угоди.

Відповідно до п. 5.1.2 Міжгалузевої угоди установлено мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей

Пунктом 5.1.3 Міжгалузевої угоди установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців Підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Угоди.

Додатком №1 до Угоди на 2016-2020 роки встановлено мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці на підприємствах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, легкої та текстильної промисловості до законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати - для працівників третього розряду, даний коефіцієнт становить 1,35.

Додатком № 2 до Угоди на 2016-2020 роки встановлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців на підприємствах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, легкої та текстильної промисловості до посадового окладу техніка, згідно з яким наведений коефіцієнт для начальника бюро становить 1,82.

Суд, взявши до уваги те, що з 01 січня 2017 року у якості розрахункової величини для визначення вказаних посадових окладів та заробітної плати повинен застосовуватися прожитковий мінімум, вважає, що мінімальний посадовий оклад начальника бюро першої категорії з вересня 2017 року по серпень 2018 року у випадку позивача повинен бути розрахований наступним чином.

Мінімальна заробітна плата х 1,5 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячний тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Міжгалузевої угоди) х 1,82 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу начальника бюро до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Міжгалузевої угоди).

У той же час мінімальний посадовий оклад начальника бюро з січня 2017 року по серпень 2018 року у випадку позивача повинен бути розрахований таким чином.

Прожитковий мінімум х 1,5 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячний тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Міжгалузевої угоди) х 1,82 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу начальника бюро до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Міжгалузевої угоди).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що твердження позивача про те, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не в повній мірі нараховувало та виплачувало їй заробітну плату знайшли своє підтвердження у суді.

Щодо розміру недонарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 року» мінімальна зарплата з 01 жовтня - 545 грн., з 01 грудня - 605 грн., а відтак у 2008 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2008-2009 роки складав з з 01 листопада - 1673,83 грн. (545 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 1858,11 грн. (605 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82).

Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2008 рік убачається, що позивачу в період з листопада по грудень 2008 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1145 грн. щомісячно /а.с. 10/. Тобто, відповідач протягом 2008 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2009 року становила 605 грн., з 01 квітня - 625 грн., з 01 липня - 630 грн., з 01 жовтня - 650 грн., з 01 листопада - 744 грн., а відтак у 2009 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2008-2009 роки складав з 01 січня - 1858,11 грн. (605 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня - 1919,53 грн. (625 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 липня - 1934,89 грн. (630 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 1996,31 грн. (630 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 листопада - 2285,01 грн. (650 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82).

Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2009 рік убачається, що позивачу в період з січня по грудень 2009 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1145,00 грн. щомісячно /а.с.11-13/. Тобто, відповідач протягом 2009 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2010 року становила 869 грн., з 01 квітня - 884 грн., з 01 липня - 888 грн., з жовтня - 907 грн., з 01 грудня - 922 грн., а відтак у 2010 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2010-2011 роки складав з 01 січня - 2348,65 грн. (869 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня - 2389,19 грн. (884 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 липня - 2400,00 грн. (888 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 2451,35 грн. (907 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 2491,89 грн. (922 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82).

Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2010 рік убачається, що позивачу в період з січня по червень 2010 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1145,00 грн. щомісячно, а з липня - по грудень 1357,00 грн. щомісячно /а.с.14-16/. Тобто, відповідач протягом 2010 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2011 року становила 941 грн., з 01 квітня - 960 грн., з 01 жовтня - 985 грн., з 01 грудня - 1004 грн., а відтак у 2011 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2010-2011 роки складав з 01 січня - 2543,24 грн. (941,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня - 2594,59 грн. (960,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 2662,16 грн. (985,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 2713,51 грн. (1004,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82).

Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2011 рік убачається, що позивачу в період з січня по лютий 2011 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1357,00 грн. щомісячно, за березень - не виплачено, з квітня - 1710,00 грн. щомісячно, з липня - 2052,00 грн., з листопада - 2452,00 грн. /а.с.17-19/. Тобто, відповідач протягом 2011 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2012 року становила 1073 грн., з 01 квітня - 1094 грн., з 01 липня - 1102 грн., з 01 жовтня - 1118 грн., з 01 грудня - 1134 грн., а відтак у 2012 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2010-2011 роки складав з 01 січня - 2900,00 грн. (1073,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня - 2956,75 грн. (1094,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 липня - 2978,38 грн. (1102,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 3021,62 грн. (1118,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 3064,86 грн. (1134,00 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82).

Разом з тим, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2012 рік убачається, що позивачу в період з січня по липень 2012 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 2452,00 грн. щомісячно, з серпня - по грудень 2820,00 грн. щомісячно /а.с.20-23/. Тобто, відповідач протягом 2012 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2013 року становила 1147 грн., з 01 грудня - 1218 грн., а відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою у 2013 році складав з 01 січня - 3100,00 грн. (1147,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), у грудні - 3291,89 (1218,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82).

З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2013 рік убачається, що позивачу протягом 2013 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 2820 грн. щомісячно /а.с.24-26/. Тобто, відповідач протягом 2013 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 року» мінімальна зарплата у 2014 році становила 1218 грн., а відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою у 2014 році складав з 01 січня - 3291,89 грн. (1218,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82).

З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2014 рік убачається, що позивачу з січня 2014 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 2820,00 грн. щомісячно, з травня - 3243,00 грн. /а.с.27-29/. Тобто, відповідач протягом 2014 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2015 року становила 1218 грн., з 01 вересня - 1378 грн. а відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою у 2014 році складав з 01 січня - 3291,89 грн. (1218,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 вересня - 3724,32 грн. (1378,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82).

З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2015 рік убачається, що позивачу у 2015 році нараховувалася заробітна плата в розмірі 3243,00 грн. щомісячно /а.с.30-33/. Тобто, відповідач протягом 2015 року неправомірно не донараховав позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Суд у черговий раз зазначає, що мінімальна заробітна плата застосовувалася як розрахункова величина для визначення мінімальних посадових окладів та заробітної плати працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» лише до 31 грудня 2016 року, а вже з 01 січня 2017 року у якості розрахункової величини для визначення вказаних посадових окладів та заробітної плати повинен застосовуватися прожитковий мінімум.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 року» прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 травня 2017 року становив 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні, а відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Міжгалузевою угодою у 2017 році складав з 01 вересня - 6206,38 грн. (1600,00 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 6493,85 грн. (1762,00 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82).

З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2017 рік убачається, що позивачу з вересня по грудень 2017 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 6622,00 грн. щомісячно /а.с.34/. Тобто, відповідач протягом 2017 року нараховував позивачу заробітну плату з дотриманням вимог Міжгалузевою угодою на 2016 - 2020 роки та чинного трудового законодавства.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 року» прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2018 року працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня, а відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Міжгалузевою угодою у 2018 році складав з 01 січня по червень 2018 року - 6493,85 грн. (1762,00 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82), за липня 6785,01 грн. (1841 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82).

З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2018 рік убачається, що позивачу в період з січня по вересень 2018 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 7500,00 грн. щомісячно /а.с.35-36/. Тобто, відповідач протягом 2018 року нараховував позивачу заробітну плату з дотриманням вимог Міжгалузевою угодою на 2016 - 2020 роки та чинного трудового законодавства.

Згідно з наданим позивачем розрахунку /а.с.5-7/ недонарахована та недоплачена їй відповідачем заробітна плата за період з січня 2008 року по вересень 2018 року становить 183685,31 грн.

Суд критично ставиться до вищевказаного розрахунку позивача, оскільки ОСОБА_1 під час проведення розрахунку свого мінімального посадового окладу начальника бюро у період з лютого 2011 року по серпень 2016 року необґрунтовано застосувала коефіцієнт 1,25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки), який був передбачений Галузевою угодою на 2008-2009 року, замість аналогічного коефіцієнту 1,1, який був передбачений Галузевою угодою на 2010-2011 року.

Крім цього, ОСОБА_1 під час проведення розрахунку недоплаченої їй заробітної плати у якості розрахункової величини для визначення її посадового окладу після 01 січня 2017 року продовжила застосовувати мінімальну заробітну плату, а не прожитковий мінімум, як це передбачено у статті 6 Закону України «Про оплату праці» та статті 96 КЗпП України (в редакції чинній з 01 січня 2022 року).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розрахунок невиплаченої заробітної плати проведено невірно, а відтак, вказаний розрахунок не може братися до уваги.

Відповідач надав суду розрахунок різниці в заробітній платі Галузевих угод та фактично нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період 2008-2018 роки, який затверджений печаткою ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» /а.с.195-198/.

Відповідно до наданого відповідачем вказаного розрахунку розмір недонарахованої та недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з січня 2008 року по вересень 2018 року становить 27889,74 грн.

Суд, аналізуючи вказаний розрахунок відповідача, приходить до висновку, що такий є вірний, оскільки він проведений з урахуванням того, що на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» з жовтня 2016 року діє Міжгалузева угода за 2016-2020 роки.

При цьому, відповідачем в основу розрахунків покладено вищевказані формули розрахунку мінімального посадового окладу, гарантованого позивачу Галузевими угодами на 2008-2009 роки та 2010-2011 роки, а також Міжгалузевою угодою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розрахунок є вірний та проведений з урахуванням вимог двох Галузевих угод на 2008-2009 роки та 2010-2011 роки, Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та чинного законодавства.

Суд не бере до уваги будь-які інші письмові розрахунки, які були надані представником відповідача та які містяться у матеріалах справи, оскільки такі розрахунки недоплаченої заробітної плати були проведені без урахування того, що з вересня 2016 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» діє Міжгалузева угода за 2016-2020 роки, а також, такі розрахунки не завірені печаткою відповідача, і тому вказані розрахунки не можуть вважатися вірними.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення недорахованої заробітної плати за період з січня 2008 року по вересень 2018 року підлягає частковому задоволенню, і тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27889,74 грн. недонарахованої та недоплаченої заробітної плати.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного у постанові №6-131цс12 від 07 листопада 2012 року, основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з долученим представником відповідача до матеріалів справи розрахунком суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати /а.с.199-200/, така з листопада 2008 року по липень 2018 року становить 57355,81 грн.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За наведеного та враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а також те, що у визначені законодавством строки ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не виплатило позивачу заробітну плату у належному розмірі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недораховану та недоплачену заробітну плату за період з листопада 2008 року по липень 2018 року у розмірі 27889,74 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за вказаний період у розмірі 57355,81 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп. (станом на 2021 рік), від сплати якого позивач була звільнена, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,109,141,259,265 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до Державного концерну «Укроборонпром» Державне підприємство "Львівський державний завод "ЛОРТА" про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплат - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 недораховану та недоплачену заробітну плату у розмірі 27889 гривень 74 копійки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 57355 гривень 81 копійка, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України, а всього стягнути - 85245 (вісімдесят п`ять тисяч двісті сорок п`ять) гривень 55 копійок.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» (79040, м.Львів, вул. Патона,1; ЄДРПОУ 30162618).

Повний текст рішення складено 30.03.2022.

Суддя: