Рішення № 103806985, 25.03.2022, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1137/21

25 березня 2022 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна лікарня" Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна лікарня" Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (надалі - КНП "Богородчанська центральна лікарня") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі на та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з він працював у КНП "Богородчанська центральна лікарня" на посаді лікаря-дерматовенеролога з 1988 року. Наказом генерального директора КНП "Богородчанська центральна лікарня" І.Коляджина від 16 серпня 2021 року

№197-к його звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників. Вважає, що його звільнення з роботи є незаконним, оскільки відповідачем не було запропоновано йому іншої роботи, що є порушенням вимог ст.49-2 КЗпП України, не врахованого його право переважного залишення на роботі. Крім того, в порушення вимог ст.43 КЗпП України його звільнення проведено за відсутності згоди профспілкового комітету організації. Просив визнати незаконним та скасувати наказ від 16 серпня 2021 року №197-к про його звільнення на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, поновити на роботі на посаді лікаря-дерматовенеролога консультативно-діагностичного відділення КНП "Богородчанська центральна лікарня" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.08.2021 року.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги з викладених підстав та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначили, що відповідно до ст.49-2 КЗпП України та наказу директора КНП "Богородчанська центральна лікарня" від 31.05.2021 року №133-адм "Про створення комісії по розгляду питання щодо ймовірного скорочення та вивільнення працівників консультативно-діагностичного відділення" проведено персональне попередження медичних працівників консультативно-діагностичного відділення про скорочення та ймовірне звільнення з роботи за ч.1 ст.40 КЗпП України. Всього було попереджено 14 медичних працівників, в тому числі й лікаря-дерматовенеролога консультативно-діагностичного відділення ОСОБА_1 , що підтверджується актом, повідомленням та квитанцією про надіслання повідомлення рекомендованим листом.

13.08.2021 року директором КНП "Богородчанська центральна лікарня" надіслано лист голові профкому КНП "Богородчанська центральна лікарня" із проханням надання згоди на звільнення з роботи лікаря-дерматовенеролога консультативно-діагностичного відділення. ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату та вивільненню за п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно з протоколом №12 засідання профкомітету від 16.08.2021 року таку згоду було надано і 16.08.2021 наказом №197-к позивача звільнено у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначили, що позивачу не пропонувалися вакантні посади, що відповідають його кваліфікації у зв`язку з їх відсутністю. Вважають, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм чинного законодавства, вимоги позивача є безпідставними, тому в задоволенні позову просили відмовити.

Вислухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді лікаря-дерматовенеролога з 1988 року.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України наказом директора КНП "Богородчанська центральна лікарня" від 31.05.2021 року №133-адм "Про створення комісії по розгляду питання щодо ймовірного скорочення та вивільнення працівників консультативно-діагностичного відділення" було проведено персональне попередження медичних працівників про скорочення та ймовірне звільнення з роботи за п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ.

01 червня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про ймовірне скорочення та звільнення з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується актом, повідомленням та квитанцією про надіслання повідомлення рекомендованим листом (а.с.25, 26, 27)

13.08.2021 року директором КНП "Богородчанська центральна лікарня" надіслано лист №480 профкому КНП "Богородчанська центральна лікарня" із проханням надання згоди на звільнення з роботи лікаря-дерматовенеролога консультативно-діагностичного відділення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

Згідно з протоколом №12 засідання профкому від 16.08.2021 року профспілковим комітетом КНП "Богородчанська центральна лікарня" було надано згоду на звільнення лікаря-дерматовенеролога ОСОБА_1 (а.с.29).

Наказом генерального директора КНП "Богородчанська центральна лікарня" І.Коляджина від 16.08.2021 №197-к лікаря-дерматовенеролога консультативно-діагностичного відділення ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників) 16.08.2021 року (а.с.30).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка працює начальником відділу кадрів КНП "Богородчанська центральна лікарня" повідомила, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням чинного законодавства. Зокрема вказала, що його 01.06.2021 року повідомлено про ймовірне скорочення, однак він від підпису відмовився, про що було складено відповідний акт, а повідомлення направлено поштою. Також повідомила, що у зв`язку із скороченням штату працівників було проведено аналіз кваліфікації та продуктивності праці між лікарем-дерматовенерологами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою визначення переважного права залишення на роботі. За результатами аналізу встановлено переважне право на залишення на роботі лікаря ОСОБА_3 , яка за однакової кваліфікації мала значно більшу продуктивність праці.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що відповідачем не запропоновано йому іншої вакантної посади, оскільки з протоколу засідання комісії з розгляду питання щодо вивільнення працівників консультативно-діагностичного відділення вбачається, що йому пропонувалася єдина вакантна на підприємстві посада прибиральника господарського двору, від якої він відмовився. За твердженням представника відповідача інших вакантних посад на день звільнення позивача не було. Будь-яких доказів на підтвердження того, що на день звільнення у відповідача наявні були інші вакантні посади, позивачем суду не подано. За таких обставин безпідставним є посилання позивача на невиконання відповідачем свого обов`язку з працевлаштування, передбаченого ст.49-2 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 210/1440/16-ц, за змістом вказаної вище норми суд, розглядаючи трудовий спір, має з`ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення.

Безпідставними на переконання суду є доводи позивача, що його звільнено з посади без попередньої згоди профспілкогового комітету, що спростовується наданим представниками відповідача листом та витягом з протоколу (а.с.28-29), згідно з яким профспілковий комітет КНП "Богородчанська центральна лікарня" дав згоду на звільнення працівника лікаря-дерматовенеролога ОСОБА_1 .

Також матеріалами справи спростовуються доводи позивача та його представника, що відповідачем не перевірено його переважне право в залишенні на роботі, оскільки витягом з протоколу №12 засідання профспілкового комітету від 16.08.2021 року (а.с.29) та протоколом №3 засідання комісії по розгляду питання щодо вивільнення працівників консультативно-діагностичного відділення від 16.08.2022 року (а.с.31) підтверджується, що було проведено порівняння переважного права залишення на роботі лікарів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і встановлено, що перевагу в залишенні на роботі має ОСОБА_3 . Отже суд також відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем законодавства про працю в цій частині.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 установлено, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у т. ч. перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо. Така позиція викладена й у постанові ВС від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а.

При розгляді спору про поновлення працівника на роботі суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), однак не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник або уповноважений ним орган на свій розсуд має право вирішувати питання про чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає позов безпідставним, а тому у його задоволенні слід відмовити повністю.

На підставі наведеного, ст. ст. 21, 40, 41,43, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна лікарня" Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна лікарня" Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 16 серпня 2021 року №197-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-дерматовенеролога та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 серпня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2022 року.

Головуючий О. А. Шишко