Ухвала суду № 103804584, 24.03.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 березня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5918/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

участю секретаря судового засідання Філянович О.І.

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - Ісаєвої І.В.

розглянув у підготовчому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області

про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Позивач у поданому позові просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 16.09.2021 № 1217-ОС/ДСК про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в Службі безпеки України;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 30.09.2021 №70-ОС/ДСК про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області;

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області щодо не призначення ОСОБА_1 на рівнозначну або на ступінь нижчу посаду за період перебування в розпорядженні;

- зобов`язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області за посадою начальника відділу (полковник) з 09.10.2021 року;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області включити ОСОБА_1 до списків особового складу Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з військової служби.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.01.2022 прийнято до провадження адміністративну справу № 600/5918/21-а та призначено справу до підготовчого засідання.

28.01.2022 позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій, підтримуючи первісний позов, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБ України від 18.10.2019 №1413-ОС про виключення його з діючого резерву Служби безпеки України та зарахування у розпорядження за підпунктом "б" пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) начальника Управління СБ України в Чернівецькій області;

зобов`язати СБ України поновити його на посаді офіцера діючого резерву у відповідному оперативному підрозділі Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області за посадою начальника відділу (полковник), на якій він проходив службу до зарахування у розпорядження начальника Управління СБ України в Чернівецькій області з 03.10.2019 року;

зобов`язати Управління СБ України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити йому матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення його з посади офіцера діючого резерву у відповідному оперативному підрозділі Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області.

У поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач також просив поновити пропущений строк подання цієї заяви з 11.01.2022.

Представником відповідачів подано до суду клопотання про повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог.

Позивач у підготовчому засіданні, яке відбулося 24.03.2022, підтримав подану заяву про збільшенням позовних вимог та позовні вимоги у повному обсязі, просив поновити пропущений процесуальний строк.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 24.03.2022, представник відповідача заперечував стосовно поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачу та підтримав клопотання про повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши подані заяву та клопотання, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що наказом № 142-к від 02.10.2019 "Про припинення трудового договору (контракту)" звільнено з 02.10.2019 ОСОБА_1 радника директора безпеки у зв`язку із скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України. З цим наказом позивач ознайомлений про що свідчить його підпис проставлений у наказі (Т. 1 а.с. 243).

Наказом Голови СБ України від 18.10.2019 №1413-ОС "По особовому складу" виключено з діючого резерву Служби безпеки України та зараховано у розпорядження за підпунктом "б" пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) начальника Управління СБ України в Чернівецькій області полковника ОСОБА_1 з 03.10.2019 до 02.01.2020 (Т. 1 а.с. 242).

29.10.2019 помічником начальника Управління (по РОС) - начальником ВКЗ Кучерявим С.М. проведено бесіду з полковником ОСОБА_1 та ознайомлено із наказом Голови СБ України від 18.10.2019 №1413-ОС «По особовому складу», що підтверджується підписом позивача.

Наведена обставина підтверджується довідкою про бесіду з полковником ОСОБА_1 від 29.10.2019 за № 75/11/545 та не заперечувалося позивачем у підготовчому засіданні (Т. 1 а.с. 244).

Отже, 29.10.2019 позивач знав про те, що його звільнено з 02.10.2019 з посади радника директора безпеки у зв`язку із скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також виключення з діючого резерву Служби безпеки України та зарахування у розпорядження за підпунктом "б" пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) начальника Управління СБ України в Чернівецькій області з 03.10.2019 до 02.01.2020, на підставі наказу від 18.10.2019 №1413-ОС

Водночас, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог тільки 28.01.2022, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Строки звернення до суду адміністративного суду врегульовано КАС України. Так, відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За приписами ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з приводу оскарження наказів про звільнення, проходження публічної служби встановлюється місячний строк.

Як видно із матеріалів справи, з позовом позивач звернувся до суду 04.11.2021, в якому оскаржує накази відповідачів від 16.09.2021 № 1217-ОС/ДСК та 30.09.2021 №70-ОС/ДСК про звільнення з публічної служби, а також бездіяльність відповідачів щодо не призначення на рівнозначну або на ступінь нижчу посаду за період перебування в розпорядженні.

Із заявою про збільшення позовних вимог позивач звернувся тільки 28.01.2022, тобто з пропуском місячного строку на оскарження наказу Голови СБ України від 18.10.2019 № 1413-ОС про виключення з діючого резерву Служби безпеки України та зарахування у розпорядження начальника Управління СБ України в Чернівецькій області, зобов`язання поновити на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з посади офіцера діючого резерву.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги наведені в заяві про збільшення позовних вимог, подані позивачем з порушенням строку звернення до суду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що у місячний строк, а саме з 29.10.2019 у позивача об`єктивно існували перешкоди та труднощі для своєчасного звернення до суду із згаданими позовними вимогами.

Позивач жодним чином не підтвердив поважності причин, за яких ним не реалізовано своє право на захист у місячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки підставами для поновлення строку звернення до суду є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, позивач не надав доказів та жодним чином не навів аргументів, що перешкоджали та створювали труднощі для своєчасного звернення до суду у місячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з позовними вимогами щодо проходження публічної служби, зокрема: оскарження наказу Голови СБ України від 18.10.2019 № 1413-ОС про виключення з діючого резерву Служби безпеки України та зарахування у розпорядження начальника Управління СБ України в Чернівецькій області, зобов`язання поновити на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з посади офіцера діючого резерву.

Посилання позивача в заяві про збільшення позовних вимог на те, що на момент його ознайомлення із оскаржуваним наказом від 18.10.2019 № 1413-ОС йому не була відома інформація про організаційно-штатні заходи (скорочення посади офіцера діючого резерву на якій він перебував), про яку він дізнався тільки 11.01.2022, після ознайомлення із запереченням Служби безпеки України проти відповіді на відзив, суд не бере до уваги, оскільки дана обставина не перешкоджала позивачу, у разі незгоди з оскаржуваним наказом від 18.10.2019 № 1413-ОС, звернутися до суду з позовом у місячний строк, тобто до 29.11.2019.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не оскаржувалися накази відповідачів про скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (п. 137).

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.

Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі № 320/2915/20 та ін.

Частинами 2 - 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 13 - 15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі вищезазначених положень КАС України та з огляду на встановлені обставини у справі, заявлені клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду є передчасним, у зв`язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Водночас, суд вважає, що позов підлягає залишенню без руху, відтак встановлює позивачу десятиденний строк для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 171, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, - відмовити.

2. У задоволенні клопотання відповідачів про повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог, - відмовити.

3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

4. Встановити позивачу десятиденний строк для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду, з дати отримання копії ухвали.

5. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвалу у повному обсязі складена 29.03.2022.

Суддя В.К. Левицький