Рішення № 103801918, 29.03.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/10178/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.10.2021 №228 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)";

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про виділення із земель запасу чи резервного фонду землі комунальної власності на території Смолінської селищної ради земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, як власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН №396097 від 16.10.2000,зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №860.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2021 у цивільній справі № 392/716/20 за нею було визнано право на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства "Хмелівське", розміром 4,80 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН № 396097, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 860. На підставі вказаного судового рішення та відповідно до статей 2, 3, 5 та 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" звернулася до відповідача із заявою про виділення їй в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, як власнику сертифіката на право на земельну частку (пай). Однак, рішенням від 08.10.2021 №228 відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку з відсутністю вище зазначених земельних ділянок. Позивач вважає таке рішення та відмову Смолінської селищної ради протиправними, оскільки відсутність вільної земельної ділянки, які належали КСП "Хмелівське", не може бути підставою для відмови у її виділенні, а навпаки селищна рада могла б виділити земельну ділянку в натурі із земель резерву.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву або ж заяви про його визнання.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2021 у цивільній справі № 392/716/20 за позивачкою було визнано право на земельну частку (пай) КСП "Хмелівське", розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН № 396097, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 860.

Рішення набрало законної сили 07.05.2021 (а.с.23, 24-25).

22.07.2021 позивачка, відповідно до статей 2, 3, 5 та 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-ІV, звернулася до відповідача із заявою про виділення в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, як власнику сертифіката на право на земельну частку (пай), серії РН № 396097, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №860. До заяви було додано: копію сертифіката серії РН №396097, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифіката на право на земельну частку (пай) за № 860; засвідчену печаткою суду копію рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2021 у справі №392/716/20 з відміткою про набрання рішенням законної сили; сторінки паспорта та ідентифікаційного коду (а.с.26).

Рішенням десятої сесії восьмого скликання Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 08.10.2021 №228 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на земельну частку (пай), площею 4,80 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель КСП "Хмелівське", у зв`язку з відсутністю вище зазначених земельних ділянок (а.с.42).

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).

Так, статтею 1 Закону №899-IV встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

За приписами статті 2 Закону №899-IV визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до ст.3 Закону №899-IV визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно до статті 5 Закону №899-IV, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 13 Закону №899-IV, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (далі - проект) визначає Порядок організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 (далі - Порядок № 122).

Згідно пунктом 3 Порядку №122 передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про:

внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

При цьому, пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2001 зазначено, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), в свою чергу, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають такі заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Окрім того, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV, документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Видами документації із землеустрою серед іншого, є, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі ст. 19-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування <…> та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 8 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених вище правових норм, в контексті встановлених судами обставин цієї справи, дає підстави для висновку про те, що позивач, право на земельну частку (пай) якого встановлено судовим рішенням, має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до селищної ради відповідну заяву. В свою чергу, селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження та розглядаючи заяву щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), приймає рішення про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У цій справі позивачем не реалізовано право власності на земельну ділянку - земельну частку (пай), право на яку визнано в судовому порядку.

Як встановлено судом з матеріалів справи, за позивачем рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2021 у цивільній справі № 392/716/20 визнано право на земельну частку (пай) КСП "Хмелівське", розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН № 396097, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 860 (а.с.23).

Рішенням десятої сесії восьмого скликання Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 08.10.2021 №228 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на земельну частку (пай), площею 4,80 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель КСП "Хмелівське", у зв`язку з відсутністю вище зазначених земельних ділянок (а.с.42).

Посилання відповідача у рішенні на відсутністю вище зазначених земельних ділянок, суд оцінює критично, бо такі обставини не підтвердженні належними і допустимими доказами. А окрім цього, це не позбавляє відповідача можливості розглянути питання щодо виділення позивачу земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) поза межами території колишньої Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

При цьому, положення Закону №899-IV та Порядку №122, які є спеціальними до даних спірних правовідносин, містять виключний перелік дій, які має вчинити селищна рада після отримання заяви про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, а саме: у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про:

- внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

- надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

За таких обставин, суд вважає, що рішення десятої сесії восьмого скликання Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 08.10.2021 №228 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" є необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про виділення позивачу із земель запасу чи резервного фонду землі комунальної власності на території Смолінської селищної ради земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, як власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН №396097 від 16.10.2000 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №860, слід зазначити, що прийняття рішення про виділення в натурі земельної частки (паю) є адміністративним актом, прийняттю якого передує визначає законом адміністративна процедура.

Крім того, суд зауважував, що у разі відсутності земель запасу на території колишньої Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (за місцем знаходження колишнього КСП "Хмелівське"), можливим є варіант виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) поза межами території колишньої Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, із земель запасу чи резервного фонду, проте відповідні питання потребують узгодження з позивачем.

За змістом статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 КАС України).

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання Смолінську селищну раду Новоукраїнського району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2021 про виділення земельної частки(паю) в натурі (на місцевості), розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, як власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН №396097 від 16.10.2000, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №860, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відтак, позовна вимога зобов`язального характеру підлягає до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Згідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Фактично предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог. Саме такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1816,00 грн., тобто як за дві вимоги немайнового характеру (а.с.45а).

Отже, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інша частина сплаченого позивачем збору підлягає поверненню у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Докази понесення позивачем інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає таке.

У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Отже, з огляду на вказані положення КАС України вбачається, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений таким правом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 р. у справі №826/9960/15 було зазначено, що застосування правового інституту подачі звіту є правом суду.

Поряд з цим, позивач не навів причин та не надав доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Отже, підстави зобов`язувати відповідача подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії восьмого скликання Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 08.10.2021 № 228 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

Зобов`язати Смолінську селищну раду Новоукраїнського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), розміром 4,80 умовних кадастрових гектари, як власнику сертифікату на право на земельну частку (пай), серії РН №396097 від 16.10.2000, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №860, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ - 05378818) судовий збір в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень), перерахований згідно квитанції від 08.12.2021 №100.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько