Рішення № 103801824, 30.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2022 р. справа № 300/8529/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Боднарчук Андрій Михайлович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; зобов`язати Комісію з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції та на підставі наказу голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 23.09.2021 № 106-о звільнений з посади податкової міліції в запас Збройних Сил України за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Станом на день звільнення в позивача залишалися невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, зазначає позивач, відповідач невиплатив йому компенсацію за невикористані календарні дні зазначеної додаткової відпустки при звільненні. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 28.12.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Поштове відправлення із ухвалою суду разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 20. Проте таке відправлення 11.01.2022 повернулося до суду без вручення з довідкою установи зв`язку про неможливість вручення з причини: "адресат відсутній". На час ухвалення цього рішення в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань немає інформації щодо державної реєстрації припинення відповідача як юридичної особи. За таких обставин, вважається, що відповідачу вручено ухвалу суду від 28.12.2021 та судове повідомлення належним чином, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке:

ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції органів Державної фіскальної служби України, що підтверджується наказом про звільнення від 23.09.2021 за № 106-о, грошовим атестатом № 30 від 23.09.2021, листом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 25.11.2021 № 152/М/09-97-07 (а.с. 6, 7, 9).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.02.2017 позивач отримав статус учасника бойових дій (а.с. 5).

На підставі наказу голови Комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 23.09.2021 № 106-о ОСОБА_1 з 23.09.2021 звільнений з податкової міліції з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в запас Збройних Сил України за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

04.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив надати інформацію про надання позивачу за період проходження служби в Головному управлінні Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області додаткової відпустки як учаснику бойових дій чи компенсації за таку відпустку за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, а в разі, якщо компенсація не виплачена - виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки (а.с. 8).

Комісія з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області листом № 152/М/09-97-07 від 25.11.2021 повідомила позивача, що додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках не надавалась у зв`язку з відсутністю відповідного рапорту про надання такої відпустки. Відповідач зіслався на те, що пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено одержання додаткової відпустки із збереження заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, однак не передбачає перенесення додаткової оплачуваної відпустки для учасників бойових дій на інший зручний час, а також не передбачає виплату грошової компенсації у разі не використання даного виду відпустки. Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не передбачає заборону надання будь-яких видів відпусток в особливий період, а тому працівникам податкової міліції надавались всі види відпусток відповідно до поданих рапортів. При цьому, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України «Про відпустки» та Положення не передбачають виплату грошової компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а тому в Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області немає підстав для її виплати (а.с. 9).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права:

Щодо строків звернення до суду з цим позовом, то суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 за результатом розгляду справи № 620/4218/18 зазначила, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені строком. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною.

Щодо спору по суті позовних вимог, то суд зазначає таке:

Згідно із статтею 46 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Учасники бойових дій згідно статті 5 Закону № 3551-XII є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги у використанні чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Стаття 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції, правовий статус працівників якої регламентований розділом XVIII-2 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проходження позивачем служби).

Пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Так, відпустки поліцейських регламентовані статтею 92 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до частин 10-11 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

На працівників податкової міліції поширюється Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Так, порядок надання відпусток регламентований розділом VІ Положення.

Відповідно до пункту 49 Положення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Згідно з абзацом 2 пункту 56 Положення особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства (пункт 61 Положення).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 19.01.2021 за результатом розгляду справи № 160/10875/19 зазначив:

« 56. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема №826/8185/18 за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії; №818/1276/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення грошової компенсації, середнього заробітку, матеріальної допомоги та моральної шкоди.

57. Предметом спору у цих справах були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків.

57.1 Так, у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 (провадження №К/9901/19707/19) Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР.

57.2 Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).

58. Суд убачає за необхідне відступити від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і вважає правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

59. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

60. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

57. Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

58. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

59. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

60. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

61. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

62. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.».

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції, на позивача поширюється гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Положенням.

З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної додаткової відпустки за попередні роки у Законі № 580-VIII та Положенні, при вирішенні спору щодо компенсації позивачу невикористаної частини додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки, підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.02.2017 позивач отримав статус учасника бойових дій, а отже, на позивача також поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На підставі наказу голови Комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 23.09.2021 № 106-о ОСОБА_1 звільнений з податкової міліції в запас Збройних Сил України за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Отже, враховуючи вказані вище норми законодавства, комісія з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області була зобов`язана у день звільнення ОСОБА_1 виплатити йому грошову компенсацію за всі невикористані ним дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій.

Суд звертає увагу на зміст наказу голови Комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 23.09.2021 № 106-о «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно якого зобов`язано виплатити позивачу грошову компенсацію за сорок один календарний день невикористаної чергової відпустки за 2017, 2018 та 2020 роки. Наказ голови Комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 23.09.2021 № 106-о не містить жодних даних щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Згідно листа Комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № 152/М/09-97-07 від 25.11.2021, позивачу не надавалась додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках, а грошова компенсація за таку відпустку не нарахована та не виплачена.

Суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в податковій міліції відповідач повинен був виплати останньому грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує таку ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.

Отже, на час прийняття наказу від 23.09.2021 за № 106-о «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідач протиправно не здійснив з позивачем належних розрахунків щодо нарахування та виплати останньому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2017 по 2021 роки, а саме за період з 10.02.2017 по 23.09.2021.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області належить задовольнити: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 10.02.2017 по 23.09.2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день зі служби 23.09.2021 та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу такої компенсації за вказаний період.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Позивачем не понесено судових витрат по сплаті судового збору.

Натомість в позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача 1000 грн. Витрат на правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В спірному випадку представник позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2021, укладений між позивачем та адвокатом Боднарчуком А.М.; ордер серії ІФ № 006949 на надання правничої допомоги адвокатом Боднарчуком А.М.; розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги; акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2021; довідку про сплату 1000,00 грн. за підготовку позовної заяви; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001728 від 09.06.2020; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 11 від 28.10.2021 про прийняття адвокатом Боднарчуком А.М. від ОСОБА_1 1000,00 грн.

Суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. є розумно обгрунтованими та співмірними складності справи та обсягом правничих послуг, наданих адвокатом Боднарчуком А.М.

З огляду на задоволення позову, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 1000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 10.02.2017 по 23.09.2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 23.09.2021.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 39394463, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 10.02.2017 по 23.09.2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 23.09.2021.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 39394463, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) - 1000 (одну тисячу) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.