Рішення № 103801820, 30.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2022 р. справа №300/6704/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу №523-К від 07.10.2021 «Про звільнення», поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №523-К від 07.10.2021 «Про звільнення», поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.30-31).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в процесі чергової реорганізації, відповідачем протиправно винесено наказ №523-К від 07.10.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу у м.Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м.Болехові Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у зв`язку із скороченням посади державної служби, оскільки вказана посада відповідно до штатного розпису скорочена не була, а підстава звільнення не відповідала пункту 1 частини 1 статті 87 закону України «Про державну службу», згідно якої і було її звільнено. Більше того на вказану посаду з іншого відділу було переведено працівника - ОСОБА_2 . Вказала, що 22.06.2021 року її було попереджено про звільнення з посади головного спеціаліста відділу, на якій вона не працювала. Таким чином роботодавцем недотримано норми законодавства щодо вивільнення працівника та невиконані вимоги стосовно працевлаштування, не запропоновано позивачу вакантної посади у головному управлінні або можливості переведення на посаду провідного спеціаліста сектору. Тому просила поновити її на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., завдану незаконним звільненням.

Представник відповідача проти позову заперечив, згідно поданого відзиву на позовну заяву. Зазначив, що 22.06.2021 року ОСОБА_1 було попереджено про звільнення та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №523-К від 07.10.2021 звільнено із займаної посади. Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що позивачем не надано докази про перенесені нею моральні страждання. Тому вважає позовні вимоги необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, згідно якого аргументи наведені відповідача вважає безпідставними.

13.12.2021 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого вказав, що у листопаді 2021 року введено в дію нову структуру Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у якій не передбачено відділу у м. Болехів міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехів Головного управління.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2005 року працювала в органах земельних ресурсів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20.01.2017 року за №84-к, позивача призначено на посаду провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міжміського управління у Долинському районі та м.Болехові Головного управління.

Відповідно до наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 №73-ок «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру» та наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 15.06.2021 року №120 «Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області» ОСОБА_1 22.06.2021 попереджено про те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 закону України «Про державну службу» посаду головного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові буде скорочено.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №523-К від 07.10.2021 ОСОБА_1 , 07.10.2021 року звільнено з посади провідного спеціаліста відділу у м.Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління у зв`язку із скороченням посади державної служби відповідно до пункту 1 частини 1 та 4 статті 87 Закону України «Про державну службу», статті 24 Закону України «Про відпустки» статтей 47,116 КЗпП України. Підстава для звільнення - попередження про наступне звільнення від 22.06.2021.

Не погоджуючись з вказаним наказом та з метою захисту своїх трудових прав позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відносини щодо, зокрема, припинення державної служби регулюються Законом №889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані Законом №889-VIII, який по відношенню до Кодексу законів про працю України є спеціальним законом, що регулює правовідносини, в тому числі щодо припинення державної служби.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, цього Закону).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини 3 даної статті суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином законодавство на момент звільнення позивача передбачало обов`язок роботодавця пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або нижчу посаду державної служби.

Як встановлено судом, наказом №241 від 29.11.2016 введено в дію структуру та штатний розпис Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та передбачено 6 штатних посад відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м.Болехові, в тому числі 1-ну посаду провідного спеціаліста відділу (а.с. 17-22).

20.01.2017 року на вказану посаду провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міжміського управління у Долинському районі та м.Болехові Головного управління призначено ОСОБА_1 .

На підставі наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 №73-ок «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру» та наказу Головного управління від 15.06.2021 №120 «Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області», змінено структуру та штатну чисельність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Зокрема на заміну відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові створено сектор у м. Болехів Управління у Калуському районі Головного управління та визначено 4 штатні посади, зокрема посаду провідного спеціаліста в кількості 1-ї одиниці (а.с. 23-27).

Таким чином посада провідного спеціаліста після зміни структури і штатного розпису у 2021 році в порівнянні з попереднім штатним розписом від 2016 року скорочена не була.

Як зазначалося судом 07.10.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління у зв`язку із скороченням посади державної служби.

З огляду на викладене у Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області були відсутні правові підстави для звільнення позивача у зв`язку із скороченням посади державної служби (провідного спеціаліста) на якій вона перебувала, оскільки фактично дана посада скорочена не була, а виключно змінено назву відділу, структуру та штатну чисельність працівників.

Більше того, відповідно до наказу №391-к від 04.08.2021 року, у зв`язку і зміною структури та штатного розпису, які введені в дію наказом Головного управління від 15.06.2021 №120 «Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області» з посади провідного спеціаліста відділу у Рожнятівському районі Головного управління на рівнозначну посаду провідного спеціаліста сектору у м. Болехів Управління у Калуському районі Головного управління було переведено іншу особу ОСОБА_2 (а.с. 7).

Таким чином відповідачем без жодного обґрунтування і відповідних на те правових підстав, враховуючи необхідність і обов`язок переведення працівника ОСОБА_1 на посаду провідного спеціаліста сектору у м. Болехів Управління у Калуському районі Головного управління, було переведено іншого працівника з відділу у Рожнятівському районі.

Судом також встановлено, що відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства в частині повідомлення про наступне вивільнення.

Так, відповідно до попередження про вивільнення, ОСОБА_1 22.06.2021 року було попереджено про те, що посада головного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові буде скорочено, проте позивач перебувала на посаді провідного спеціаліста відділу, яка, як встановлено судом, не була скорочена.

Тому посилання представника відповідача про попередження позивача про наступне вивільнення не може вважатися належним виконанням обов`язку відповідачем, у зв`язку з чим на переконання суду відповідачем також не було дотримано вимоги абзацу 1 частини 3 статті 87 Закону №889-VIII.

Суд звертає увагу, що працівника ОСОБА_2 також було попереджено про вивільнення 22.06.2021, проте її було переведено на рівнозначну посаду.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Отже, на момент звільнення позивача існувала норма, яка передбачала обов`язкові умови для звільнення: відсутність можливості запропонувати відповідну посаду та відмова від переведення на запропоновану посаду.

Як встановлено судом, у новому штатному розписі, станом на час звільнення позивача, була наявна посада провідного спеціаліста, згідно штатного розпису на 2021 рік, про що свідчать матеріали справи. Таким чином, у відповідача була можливість запропонувати позивачу відповідну посаду.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачу не запропоновано відповідну посаду державної служби, іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, не враховано переважне право на залишення на роботі, і не отримано відмови від переведення на запропоновану посаду, відповідач порушив порядок звільнення позивача з державної служби.

Таким чином суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління здійснено із порушенням вимог чинного законодавства.

Як наслідок, слід визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 07.10.2021 року за №523-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Правові наслідки незаконного звільнення працівника з роботи передбачені статтею 235 Кодексу законів про працю України. Так, вказана стаття передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина 2).

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2 розділу ІІ вказаного Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.02.2022 року №31-9-0.51-516/0/2-22, розмір заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці роботи червень 2021 та липень 2021 складає 15 444,80 грн.

Відповідно, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить - 482,65 грн.

Розмір середньомісячної заробітної плати складає 10 135,65 грн.

Оскільки вимушений прогул позивача складає 119 робочих днів з 08.10.2021 по 30.03.2022 включно, то на користь ОСОБА_1 , слід стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області середній заробіток в сумі 57 435,35 грн., (482,65 грн. х 119 робочих днів) за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 7 статті 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно пунктів 2-3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2) та поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 10 135, 65 грн., підлягає негайному виконанню.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 по справі №2340/3023/18 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Стосовно заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 10 000,00 грн., моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з положеннями ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1 статті 167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до норм ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч.1 ст.77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Як стверджує позивач, заподіяна їй моральна шкода полягає у переживаннях та її пригніченні після незаконного звільнення, а також звільнення було сильним ударом для неї, оскільки в органах земельних ресурсів вона працювала більше 15 років, однак позивачем не надано суду жодних доказів в підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і заподіяною шкодою.

Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №523-к від 07.10.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління.

Поновити ОСОБА_1 з 08.10.2021 року на посаді провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.10.2021 по 30.03.2022 включно, у розмірі 57 435 (п`ятдесят сім тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень 35 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 135 (десять тисяч сто тридцять п`ять) гривень 65 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014).

Суддя /підпис/ Скільський І.І.