Рішення № 103801258, 30.03.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16275/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу Волинської митниці Держмитслужби від 15.12.2021 № 681-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді старшого державного інспектора митного поста "Піща" Волинської митниці Держмитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Волинської митниці Держмитслужби від 15.12.2021 № 681-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з займаної посади старшого державного інспектора митного поста "Піща" Волинської митниці Держмитслужби з 24 грудня 2021 року у зв`язку з реорганізацією Волинської митниці Держмитслужби відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу України", пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає наказ про його звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з моменту його попередження про наступне вивільнення з 17.11.2021 до часу прийняття наказу про його звільнення 15.12.2021 йому не було запропоновано жодної посади Волинською митницею Держмитслужби, Волинською митницею, не вживалося жодних заходів для переведення його до структурного підрозділу новоутвореної Держмитслужби, або на рівнозначній посаді у відокремленому підрозділі Державної митної служби України -Волинської митниці.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідачі - Волинська митниця Держмитслужби, Волинська митниця позовних вимог не визнали та пояснили про виконання обов`язку суб`єктом призначення щодо запропонування позивачу рівнозначної посади у зв`язку з реорганізацією Волинської митниці Держмитслужби, а саме попередження про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією Волинської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України з одночасним запропонуванням посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку основного працівника ОСОБА_2 з укладанням контракту про проходження державної служби від 14.12.2021 року. ОСОБА_1 у відповідності до ст.9-1 Закону України «Про державну службу» доведено за допомогою інтернет-зв`язку на електронну скриньку старшого державного інспектора відділу митного поста «Піща» Волинської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він повідомив управлінню кадрової роботи Волинської митниці Держмитслужби, із службової скриньки митниці ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить протокол доведення інформації або документів до відома державного службовця від 14.12.2021 та копія знімку екрану.

Проте, позивачем в телефонному режимі повідомлено митницю про відмову в призначенні на посаду, підтвердженням факту відмови від запропонованої посади свідчить відсутність підписаного проекту контракту, заяви, а також відсутність будь яких повідомлень, в тому числі електронних, з вказаного питання, про що свідчить також акт від 23.12.2021р.

Відповідачі вважають, що оскаржуваний наказ Волинською митницею Держмитслужби прийнято з дотриманням встановленої процедури звільнення працівника, вимоги щодо належного персонального попередження позивача про наступне звільнення, запропонування рівнозначної посади, а тому відсутні підстави для задоволення вказаних вимог.

Відповідач - Державна митна служба України позову не визнала, пояснила, що не є відповідачем у справі, оскільки позивача не звільняла, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач заявив, що на момент реорганізації штатна чисельність Волинської митниці Держмитслужби становила 579 одиниць, в період з 02.03.2021 по 15.12.2021 до Волинської митниці призначено в порядку переведення 663 працівники. Станом на 17.11.2021 вакантними були 43 посади, при цьому позивачу не було запропоновано жодної посади.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що з 2011 року ОСОБА_1 , після закінчення Академії митної служби України та отримання диплома магістра був направлений на Ягодинську митницю, де безперервно працював з 08 грудня 2019 року по 24 грудня 2021року - на посаді старшого державного інспектора митного поста «Піща» Волинської митниці Держмитслужби.

Згідно наказу в.о. начальника митниці, голови комісії з реорганізації Волинської митниці Держмитслужби від 01 липня 2021р. №358-о про виведення з дії 01.07.2021 року особистих номерних печаток, штампів, спеціальних пломбірів з пуансонами, які закріплені за посадовити особами, перелік яких зазначено в додатках працівники митного поста «Піща», серед яких і ОСОБА_1 , звільнені в порядку переведення до Волинської митниці Держмитслужби.

У зв`язку з реорганізацією Волинської митниці Держмитслужби позивача 17.11.2021 було попереджено про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією Волинської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України, в якому зазначено: "У зв`язку з реорганізацією, затвердженням структури та штатного розпису Волинської митниці на 2021 рік, введених в дію наказами Волинської митниці від 02.03.2021 №10 "Про введення в дію штатного розпису Волинської митниці на 2021 рік", від 17.06.2021 №14 "Про введення в дію структури та переліку №1 змін до штатного розпису Волинської митниці на 2021 рік" та відсутністю вакантних посад рівнозначна Вашій або нижча вакантна посада у Волинській митниці, як відокремленому підрозділ Держмитслужби, Вам не пропонується.

Наказом голови комісії з реорганізації Волинської митниці Держмитслужби від 15.12.2021р. №681-о ОСОБА_1 , старшого державного інспектора митного поста «Піща» Волинської митниці Держмитслужби звільнено із займаної посади з 24 грудня 2021року його у зв`язку з реорганізацією Волинської митниці Держмитслужби відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби (пункт 1 постанови).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. №895 установлено, зокрема, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Майно територіальних органів Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, залишається у сфері управління Державної митної служби.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. №895 на Державну митну службу покладено обов`язок забезпечити: утворення комісій з реорганізації територіальних органів Державної митної служби відповідно до пункту 1 цієї постанови; здійснення заходів щодо реорганізації територіальних органів Державної митної служби відповідно до пункту 1 цієї постанови; утворення територіальних органів Державної митної служби відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Надалі наказом Державної митної служби від 19.10.2020р. №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, в тому числі й Волинську митницю.

Волинська митниця Держслужби зареєстрована як юридична особа 15.11.2019р., ідентифікаційний код юридичної особи 43350888, з 03.11.2020 перебуває в стані припинення.

Волинська митниця 03.12.2020 зареєстрована як відокремлений підрозділ юридичної особи ((Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 43115923), ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43958385, в стані припинення не перебуває.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законом України від 10.12.2015р. №889-VIII «Про державну службу» у редакції, чинній на момент їх виникнення, норми якого є спеціальними, а також Кодексом законів про працю України у випадках якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону України «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом «Про державну службу», якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом «Про державну службу».

Загальний перелік підстав для припинення державної служби визначений статтею 83 Закону України «Про державну службу».

Зокрема, пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 19.09.2019 р. №117-IX, від 23.02.2021 №1285-IX) установлено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Безпосередньо питання припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення урегульовано статтею 87 Закону України «Про державну службу».

Згідно із частиною 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини 1 статті 87); ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини 1 статті 87); встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування (пункт 2 частини 1 статті 87); отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (пункт 3 частини 1 статті 87); вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (пункт 4 частини 1 статті 87).

З 06.03.2021р. набрав чинності Закон України від 23.02.2021р. № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», яким викладено в новій редакції частину 3 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній з 06.03.2021р. та на час звільнення позивача), суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Отже, аналізуючи норму частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» у новій редакції, можна прийти до єдиного висновку, що у суб`єкта призначення виник обов`язок пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а його право звільнити державного службовця поставлено в пряму залежність від наявності однієї з двох умов: повинна бути відсутня можливість запропонувати відповідні посади або державний службовець відмовився від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, якщо відсутня жодна з цих умов, звільнення державного службовця безумовно є протиправним.

Це також означає, що встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві (державній установі), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).

При цьому, Верховний Суд звертав увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення і аж до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20.

Крім того, частиною 5 статті 22 та частиною 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» (у чинній з 25.09.2019р. редакції згідно із законом від 19.09.2019 р. №117-IX) визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Отже, за змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Водночас застосування законодавцем у наведених положеннях Закону України «Про державну службу» слова «може», підтверджує виключне право адміністративного розсуду суб`єкта призначення на переведення державного службовця без обов`язкового проведення конкурсу та жодним чином не увільняє його від обов`язку дотриматися процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби у разі реорганізації державного органу.

Саме такий висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 240/10996/20 та від 20 вересня 2021 року у справі №340/221/20.

Як убачається, Волинська митниця Держмитслужби реорганізована шляхом приєднання до Державної митної служби, а в структурі Державної митної служби України утворено територіальний орган - Волинську митницю як відокремлений підрозділ.

Розпорядчими актами, якими оформлено указану вище реорганізацію, а саме постановами Кабінету Міністрів України від 18.12.2018р. № 1200, від 02.10.2019р. №858, від 30.09.2020р. №895, наказом Державної митної служби України від 19.10.2020р. №460, було передбачено послідовне передання майна та функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи від Волинської митниці Держмитслужби до Волинської митниці.

На час попередження позивача про наступне вивільнення - 17.11.2021р., та звільнення з 24.12.2021 Волинська митниця Держмитслужби перебувала у стані припинення, а Волинська митниця була зареєстрована як відокремлений підрозділ юридичної особи - Державної митної служби України, і також виконувала зазначені вище функції і повноваження.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин реорганізації державних органів та норм частини 5 статті 22, частини 1 статті 41, частини 3 статті 87 «Про державну службу», суд приходить до висновку, що позивач у разі надання ним згоди на відповідну пропозицію відповідача підлягав переведенню на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі (Державній митній службі України), у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. При цьому ініціатива переведення та відповідного пропонування певних посад повинна виходити саме від відповідача.

Між тим, на час прийняття Волинською митницею Держмитслужби від 15.12.2021р. №681-о «Про звільнення ОСОБА_1 » старшого державного інспектора митного поста «Піща» Волинської митниці Держмитслужби із займаної посади з 24 грудня 2021р., позивачу не було запропоновано жодної посади.

Крім того, як Волинська митниця Держмитслужби, так і Волинська митниця не вживали жодних заходів для вирішення питання про переведення позивача до новоутвореної Держмитслужби чи її структурних підрозділів, тобто не виконали свого прямого обов`язку, установленого частиною 5 статті 22 та частиною 1 статті 41, частиною 3 статті 87 «Про державну службу» і порушили визначений цими нормами порядок звільнення державних службовців.

Суд вважає, що Волинською митницею Держмитслужби не доведено, що ОСОБА_1 пропонувалися вакантні посади, оскільки попередження про наступне вивільнення, протокол про доведення інформації, акт про відмову від запропонованої посади складені в односторонньому порядку відповідачем, а позивачем надано суду копію попередження за його підписом та підписами посадових осіб Волинської митниці Держмитслужби, де зазначено, що за відсутністю вакантних посад рівнозначна посада позивачу не пропонується.

Крім цього відповідачами не доведено, що в результаті реорганізації Волинської митниці Держмитслужби відбулося скорочення чисельності працівників, оскільки позивач заявив, що на момент реорганізації штатна чисельність Волинської митниці Держмитслужби становила 579 одиниць, в період з 02.03.2021 по 15.12.2021 до Волинської митниці призначено в порядку переведення 663 працівники.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, суд вважає, що критерії, встановлені ч.2 ст.2 КАС України, відповідачем в межах спірних правовідносин дотримані не були.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення про звільнення позивача, а тому наказ про звільнення з посади підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на займаній посаді.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 у справі №21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Таким чином, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

З довідки Волинської митниці Держмитслужби від 24.01.2022 № 7.3-22-55/10 слідує, що за останні два місяці, що середньоденний заробіток позивача становив 449,73 грн.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 25.12.2021 (наступний день після звільнення) і по день прийняття даного рішення - 30.03.2022 складає 65 робочих днів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 29232,45 грн. (449,73 грн. х 65 робочих днів), який слід стягнути з відповідача.

Також, пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду у цій справі підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, що становить 8994,60 грн.

При поданні позову ОСОБА_1 на підставі квитанції від 26.12.2021 №4872 помилково сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., а тому сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України "Про державну службу", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці від 15.12.2021 № 681-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста "Піща" Волинської митниці Держмитслужби з 24 грудня 2021 року.

Стягнути з Волинської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29232,45 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста "Піща" Волинської митниці Держмитслужби та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8994,60 грн. підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 3, код ЄДРПОУ 43958385).

Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби (44350, Волинська область, с. Римачі, код ЄДРПОУ 43350888).

Відповідач: Державна митна служба України (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 43115923)

Головуючий-суддя В.Д. Ковальчук