Рішення № 103801250, 28.03.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/13385/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Ківерцівської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 11/97 від 11 серпня 2021 року; зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га на території Сокиричівського старостинського округу Луцького району Волинської області для ведення особистого селянського господарства (відповідно до доданих графічних матеріалів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що у 26 червня 2021 року звернулася до Ківерцівської міської ради із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Сокирисівського старостинського округу, комунальної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність. До поданої заяви було додано графічний матеріали, на якому вказано бажане місце розташування земельної ділянки. Проте, 11 серпня 2021 року відповідач прийняв рішення №11/97 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам нормативно-правових актів (дана земельна ділянка зарезервована для сінокосіння та випасання худоби).

Позивач із такою відомою відповідача не погоджується, оскільки, вона суперечить і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є незаконною. Також вказує, що той факт, що бажана земельна ділянка за своїми природними особливостями і призначенням має використовуватися для сінокосіння та випасання худоби не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Позивач вважає, що Ківерцівською міською радою не доведено, що така земельна ділянка відноситься до категорії земель, які неможливо передати у приватну власність.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою на яку просила позивач, є частиною іншої земельної ділянки площею 19,3157 га кадастровий номер 0721886600:08:000:2800, яка сформована технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок колективної власності КСП «Муравищенське» на території Сокиричівського старостинського округу Ківерцівської міської ради.

Землі, що інвентаризувалися - це землі КСП «Муравищенське» згідно Державного акта на право колективної власності на землю серія ВЛ-КР-СК-00002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №2 від 20 грудня 1995 року.

Рішення №11/41 від 11 серпня 2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок колективної власності КСП «Муравищенське» на території Сокиричівського старостинського округу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області», враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури, землеустрою та екології від 04.08.2021 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок та зарезервовано земельну ділянку площею 19,3157 га кадастровий номер 0721886600:08:000:2800 (за рахунок якої заявниця хоче отримати 2,0 га для ведення особистого селянського господарства), що розташована за межами села Муравище виключно для сінокосіння та випасання худоби та як таку що не підлягає передачі у приватну власність.

При прийнятті рішення було враховано, що у протоколі №1 зборів пайовиків СГВК «Муравищенський» у пункті 4 зазначено «Виділити із земель колективної власності на громадський випас 33,4 га»

Відповідач наголошує, що ще до набрання чинності змін до земельного законодавства, землі за рахунок яких було сформовано земельну ділянку площею 19,3157 га кадастровий номер 0721886600:08:000:2800 (за рахунок якої заявниця хоче отримати 2,0 га для ведення особистого селянського господарства), було визначено для громадських випасів. Ківерцівська міська рада, ставши розпорядником цих земель, провівши інвентаризацію земель, дану земельну ділянку залишила за попереднім використанням.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою (клопотанням) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. До поданої позивачем заяви (клопотання) було додано копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічний матеріал, на якому було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням Ківерцівської міської ради №11/97 від 11 серпня 2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Сокиричівського старостинського округу у зв`язку з невідповідністю місця розташування (графічні матеріали додані до заяви) вимогам нормативно-правових актів (дана земельна ділянка зарезервована для сінокосіння та випасання худоби) (пункт 21 рішення).

Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням, вважає його протиправним, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою, другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Так, частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У свою чергу суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Згідно із частинами шостою-сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить, зокрема: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (пункти «й», «к» частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статтею 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Зміст наведених норм права свідчить, що поділ та об`єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже земельна ділянка може бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер, за наявності документів, передбачених наведеними нормами.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №0640/4182/18 та від 23 січня 2020 року у справі № 620/1058/19, висновки яких в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як слідує з матеріалів справи, земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою на яку просила позивач, є частиною іншої земельної ділянки, яка зареєстрована в базі даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 0721886600:08:000:2800, та має загальну площу 19,3157 га. Вказана земельна ділянка сформована технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок колективної власності КСП «Муравищенське» на території Сокиричівського старостинського округу Ківерцівської міської ради. Землі, що інвентаризувалися - це землі КСП «Муравищенське» згідно Державного акта на право колективної власності на землю серія ВЛ-КР-СК-00002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №2 від 20 грудня 1995 року.

Рішенням №11/41 від 11 серпня 2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок колективної власності КСП «Муравищенське» на території Сокиричівського старостинського округу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області», враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури, землеустрою та екології від 04 серпня 2021 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок та зарезервовано земельну ділянку площею 19,3157 га кадастровий номер 0721886600:08:000:2800, що розташована за межами села Муравище виключно для сінокосіння та випасання худоби, та як таку що не підлягає передачі у приватну власність.

На цьому ж засіданні сесії розглянуто заяву позивача щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням відповідача №11/97 від 11 серпня 2021 року відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з невідповідністю місця розташування (графічні матеріали додані до заяви) вимогам нормативно-правових актів (дана земельна ділянка зарезервована для сінокосіння та випасання худоби) (пункт 21 рішення).

Отже, станом на момент прийняття рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 11 серпня 2021 року №11/97, земельна ділянка, частину якої бажала отримати у власність позивач, була сформована та відповідачем було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації вказаної земельної ділянки площею 19,3157 га кадастровий номер 0721886600:08:000:2800 та зарезервовано її виключно для сінокосіння та випасання худоби, та як таку що не підлягає передачі у приватну власність.

Тобто, приймаючи рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок колективної власності КСП «Муравищенське» на території Сокиричівського старостинського округу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області» сільська рада діяла в межах повноважень, визначених законодавством.

Позивач не позбавлена права вибрати іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення та звернутися до відповідача для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частина перша статті 79-1 ЗК України передбачає, що формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Тобто, за приписами ЗК України розподілено способи формування земельної ділянки, а саме: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частиною другою статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Враховуючи існування земельної ділянки з кадастровим номером 0721886600:08:000:2800, реєстрація іншої земельної ділянки в таких межах є неможливою для державного кадастрового реєстратора, адже відповідно до абзацу 4 частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що передача бажаної для позивача земельної ділянки за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0721886600:08:000:2800 шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неможливою з точки зору чинного законодавства, оскільки стосується частини земної поверхні, де вже сформована та зареєстрована земельна ділянки.

Своєю чергою, будь-які зміни в площі, місці розташуванні, конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 0721886600:08:000:2800 можливі лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк