Рішення № 103801248, 28.03.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/14161/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області (далі - ГУ ПФУ в Житомирський області, відповідач 2) якому просить:

- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Житомирський області №032950005866 від 05.11.2021 року щодо відмови в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту виникнення права на такий вид пенсії та з врахуванням періодів проживання (перебування, роботи) у зоні добровільного гарантованого відселення (3 категорія) з часу аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по даний час, встановлених довідкою Любешівської селищної ради №1645 від 27.09.2021 та довідкою ЦНАП Любешівської селищної ради від 27.09.2021 №2653.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Вказує, що звернувся до ГУ ПФУ Волинської області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Однак у призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відмовлено у зв`язку з тим, що позивач проживав в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.0.11993 року - 11 місяців 5 днів, за необхідної умови проживання не менше 3 років. Позивач вважає такі дії щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправними, оскільки подав усі необхідні документи для призначення пенсії, в тому числі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідку про період проживання в період з 01.01.1986 по 04.05.1986, з 04.05.1988 по 24.07.1997 в селі Залізниця Волинської області, яке, у свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Зазначає, що відповідачем не зараховано період проживання в селі Залізниця з вересня 1988 року по червень 1992 року, оскільки позивач в цей період навчався в Тернопільському інституті народного господарства, який розташований на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Однак відповідачем не було враховано, що під час навчання позивач не змінював свого постійного місця проживання, а лише виїжджав до м.Тернопіль на один-два місяці. Крім того, зазначає, що в період з 1988-1992 років існувало безперешкодне повітряно-транспортне сполучення з місця його проживання до місця навчання в м.Тернопіль тривалістю приблизно за півтори години. Позивач зазначає, що ним були надані усі необхідні для призначення пенсії документи, достовірність яких була встановлена Волинською обласною адміністрацією під час видачі посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Також позивач наголошує на наявність необхідного страхового стажу та доказів підтвердження проживання на території радіоактивного забруднення більше трьох років.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач 1 - ГУ ПФУ у Волинській області позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що за 01.11.2021 позивач звернувся до Головного управління із заявою для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі-Закон №796-ХІІ). З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок), заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області. Рішенням ГУ ПФУ у Житомирській області від 05.11.2021 заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закон № 796-ХІІ у зв`язку з невиконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення.

З поданих позивачем документів для призначення пенсії згідно пункту 2.1 Порядку встановлено, що він є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 25.12.1992 Волинською обласною державною адміністрацією та згідно довідки № 1645 від 27.09.2021 виданої Любешівською селищною радою Камінь-Каширського району Волинської області та довідки № 2653 від 27.09.2021 виданої Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради Камінь- Каширського району Волинської області ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживав у с. Залізниця Камінь-Каширського району Волинської області з 01.01.1986 по 04.05.1986, з 04.05.1988 по 24.07.1997 та у смт. Любешів Камінь- Каширського району Волинської області з 22.09.1997 по даний час.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ї катастрофи» № 106 від 23.07.1991 (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 106) с. Залізниця та смт. Любешів Камінь-Каширського району Волинської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія).

Однак, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та диплому серії НОМЕР_3 виданих на ім`я позивача він навчався у Тернопільському інституті народного господарства за спеціальністю «Фінанси і кредит» денної форми навчання з 01.09.1988 по 30.06.1992.

З огляду на вказане вище, позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення, менше ніж 3 роки, а саме 11 місяців 5 днів.

Тому, позивач право на призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не має.

На думку ГУ ПФУ у Волинській області відмова ГУ ПФу в Житомирській області у призначенні пенсії є правовмірною.

З наведених підстав відповідач-1 просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 ГУ в Житомирській області в поданому до суду поясненні (відзиві) вважає позов не обґрунтованим та таким що підлягає залишенню без задоволення. Вказує, що позивач немає права на зниження пенсійного за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення від 03.08.2021 № 032950005476 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв`язку з не виконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення. Так, з поданих документів для призначення пенсії встановлено, що позивач є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням. Згідно довідки від 27.09.2021 №1645, виданої Любешівською селищною радою ОСОБА_1 з 01.01.1986 по 04.05.1986 та з 04.05.1988 по 24.07.1997 проживав в с.Залізниця Любешівського району Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Однак інформація зазначена у вказаній довідці не відповідає поданим для призначення пенсії документам, зокрема з 01.09.1988 по 03.06.1992 згідно диплому НОМЕР_3 ОСОБА_1 навчався в Тернопільському інституті народного господарства.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

01.11.2021 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Вказана заява позивача надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Житомирській області відповідно до екстериторіального принципу та рішенням якого від 05.11.2021 №032950005866 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, оскільки документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 проживав 11 місяців 5 днів в зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 5 місяців 14 днів.

Листом від 12.11.2021 №0300-0211-8/46127 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про прийняте відповідачем рішення від 05.11.2021 №032950005866.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України імперативно визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону».

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Водночас частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом в постановах в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

Отож, видача позивачу потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б №192992 від 25 грудня 1992 року, категорія 3 підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі їй посвідчення.

З довідки Любешівської селищної ради від 27.09.2021 №1645 вбачається, що позивач ОСОБА_1 був зареєстрований і проживав в с.Залізниця Любешівського району Волинської області з 01.01.1986 по 04.05.1986, з 04.05.1988 по 24.07.1997. Довідка видана на підставі будинкових (по господарський) книг за 1986-1990, за 1991-1995, за 1996-2000.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Залізниця Любешівського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧAEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відмовляючи у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідачі вказують, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та диплому серії НОМЕР_3 виданих на ім`я позивача він навчався у Тернопільському інституті народного господарства за спеціальністю «Фінанси і кредит» денної форми навчання з 01.09.1988 по 30.06.1992, а тому позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення, менше ніж 3 роки, а саме 11 місяців 5 днів.

Суд зазначає, що надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Як стверджує позивач, у вказаний вище період навчання він від`їжджав до м. Тернопіль на один-два місця та мав можливість користуватися повітряно-транспортним сполученням, яке тривало приблизно півтори години.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, позивач, навчаючись у Тернопільському інституті народного господарства з 01.09.1988 по 30.06.1992, не проживав у селі Залізниця Любешівського району Волинської області. У цій справі відсутні безпосередні докази, які вказують на те, що позивач постійно проживав у місті Тернопіль (чи в іншому населеному пункті), яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд наголошує, що позивач надав основний документ, що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. Разом з тим, такі документи як диплом про навчання та трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Отже, висновки відповідача про непроживання позивача у період, зокрема з з 01.09.1988 по 30.06.1992 в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

Факт постійного проживання позивача у селі Залізниця Любешівського району Волинської області не менше 3 років - станом на 01.01.1993 дає йому право на зниження пенсійного віку на 6 років (максимальний).

При цьому у рішенні ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.11.2021 №032950005866 вказано про наявність у позивача 31 років 5 місяців 14 дні страхового стажу (тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV виконується).

Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досяг пенсійного віку 54 роки - 19 жовтня 1967 року, із заявою про призначення пенсії звернувся 01.11.2021, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи наевдене, суд вважає, що право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ та приписів статті 45 Закону №1058-IV у позивача виникло з 20.10.2021 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач 2 не довів правомірність свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому, виходячи з наданих статтею 245 КАС повноважень, з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.11.2021 №032950005866 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області (до якого позивач звертався із заявою про призначення пенсії) призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону з 20.10.2021.

Як визначено статтею 244 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 необхідно стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 20.11.2021.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області (10003, місто Житомир, вулиця О.Ольжича, 7, ідентифікаційний код 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області від 05 листопада 2021 року №032950005866 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20 жовтня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 грн 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк