Ухвала суду № 103799642, 10.02.2022, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3497/20

Провадження 2-др/372/9/22

ухвала

Іменем України

10 лютого 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.

при секретарі Буртової О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гогільчина Степана Степановича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

21.01.2022 року Обухівським районним судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_1 , Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 „ треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Обухівська районна державна адміністрація у Київській області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту про право приватної власності на землю та зобов`язання вчинити певні дії у цивільній справі №372/3497/20.

01.02.2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гогільчина С.С. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №372/3497/20 (провадження № 2-87/22) про стягнення з позивачів на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 32 677,5 грн. та витрат на виготовлення технічної документації земельної ділянки ОСОБА_1 в сумі 8 000 грн.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача ОСОБА_5 до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додатково рішення. На обґрунтування заперечення представник ОСОБА_5 зазначив, що матеріали справи не містить обґрунтування необхідності вказаного у заяві розміру витрат на адвоката на надання правової допомоги, компенсація витрат на виготовлення технічної документації безпідставна, а тому просив відмовити у задоволенні заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

На обґрунтування суми судових витрат на правничу допомогу адвоката до заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідача ОСОБА_6 - адвокатом Гогільчиною С.С. долучено наступні документи:

-звіт про виконання умов договору про надання правничої допомогу та додаткового договору, б/н від 04.02.2021 року у цивільній справі 372/3497/20;

- розрахунок вартості наданих послуг за договором про надання правничої допомоги та додатковим договором від 04.02.2021 року;

-акт приймання наданих послуг за договором про надання правничої допомоги додаткового договору про надання правничої допомоги, б/н 04.02.2021 року;

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21.01.2021 року у задоволені позовних вимог позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_1 , Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 „ треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Обухівська районна державна адміністрація у Київській області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту про право приватної власності на землю та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження суми судових витрат на правничу допомогу адвоката до заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідача ОСОБА_6 - адвокатом Гогільчиною С.С. долучено наступні документи:

-звіт про виконання умов договору про надання правничої допомогу та додаткового договору, б/н від 04.02.2021 року у цивільній справі 372/3497/20;

- розрахунок вартості наданих послуг за договором про надання правничої допомоги та додатковим договором від 04.02.2021 року;

-акт приймання наданих послуг за договором про надання правничої допомоги додаткового договору про надання правничої допомоги, б/н 04.02.2021 року;

Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати відповідачем ОСОБА_1 коштів в розмірі 32 677,5 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення витрат на виготовлення технічної документації земельної ділянки ОСОБА_1 , суд вважає, що вони також не підлягають стягненню з позивачів, оскільки, як свідчить текст технічної документації, роботи, описані у технічній документації, полягали не у підтвердженні меж земельної ділянки ОСОБА_1 , як це стверджує представник відповідачки у клопотанні про долучення до справи письмових доказів від 18.01.2022 року, а у проведенні геодезичних робіт з встановлення правильних координат змеж земельної ділянки, що належить ОСОБА_1

Відповідно до ч. 4,5 ст. 319 ЦПК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, належним чином встановлювати межу своєї земельної ділянки - це обов`язок відповідача земельної ділянки, а не його право. У зв`язку з цим компенсація витрат, необхідних для належного встановлення межі належної відповідачці земельної ділянки, є необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову представнику відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гогільчина С.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачів на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката та витрат на виготовлення технічної документації земельної ділянки.

Керуючись ст. 12, 15, 81, 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд,-

У Х В А Л И В:

У прийнятті додаткового рішення за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гогільчина Степана Степановича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по справі № 372/3497/20 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного суду.

Суддя Л.В. Потабенко