Рішення № 103796537, 30.03.2022, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/29/22

Провадження № 2/181/56/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2022 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Літвінової Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання - Яківець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Богданівське-М» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Богданівське-М», зареєстрованого відділом Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області 19 липня 2012 року №122260004001772, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1222681100:01:003:0004, площею 5,5965 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та яка на даний час належить ОСОБА_1 на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 80167562; стягнення з ТОВ «Богданівське-М» на його користь заборгованості на загальну суму 60811,20 гривень, з яких 59040,00 гривень - заборгованість з орендної плати за 2018,2019,2020,2021 року та 1771,20 гривень - три відсотки річних від простроченої суми; стягнення з відповідача судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 16 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Богданівське-М», було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №1222681100:01:003:0004, площею 5,5965 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, строком на 10 років. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області 19 липня 2012 року №122260004001772. Відповідно до п.9 вказаного Договору орендна плата виплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1883,82 гривень за рік оренди, або в натуральній формі - в асортименті та за цінами, які визначаються за взаємною згодою сторін. Орендна плата виплачується щороку, до 01 січня наступного року, а п.11 цього договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюються з урахуванням індексації вартості земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а право власності на зазначену вище земельну ділянку перейшло до нього. Відповідно до п.44 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Пунктом 42 Договору передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Відповідачем систематично не виконуються умови указаного Договору в частині сплати орендної плати. Так за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки орендна плата нараховувалася, але не виплачувалася, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 59040,00 гривень, тобто по 14760,00 гривень за кожен з зазначених років. Відповідно до норм чинного законодавства з відповідача на його користь підлягають стягненню ще й гроші в сумі 1771,20 гривень, що є 3% від суми простроченого зобов`язання.

Ухвалою від 13 січня 2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, визначені строк для подання відзиву, призначене підготовче судове засідання на 15 лютого 2022 року. (а.с.25-26)

Ухвалою від 15 березня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.(а.с.36)

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву, в якій підтримав позов у повному обсязі, просив його задовольнити та розглянути справу без його участі.Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача ТОВ «Богданівське-М» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав. Також відповідач не скористався правом на відзив та не направив до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.

В зв`язку з цим в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 178144 належить земельна ділянка площею 5,5965 га, що розташована території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області (а.с.13).

16 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Богданівське-М» був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки: 1222681100:01:003:0004), який був зареєстрований 19 липня 2012 року відділом Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області, №122260004001772, строк дії: 10 років (а.с.9-11). З пункту 9 даного договору вбачається, що орендна плата виплачується у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1883,82 гривень за рік оренди, або в натуральній формі - в асортименті та за цінами, які визначаються за взаємною згодою сторін. Орендна плата виплачується щороку, до 01 січня наступного року, а п.11 цього договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюються з урахуванням індексації вартості земельної ділянки.

Згідно акту про прийом та передачу земельної ділянки в оренду від 16.12.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 передала земельну ділянку в натурі (на місцевості) ТОВ «Богданівське-М» Межівського району Дніпропетровської області площею 5,5965 га, в т.ч. ріллі 5,5965 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.(а.с.12)

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки Межівської державної нотаріальної контори, Гордієнко І.В. 23 травня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №144, а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80167562, підтверджується, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді земельної ділянки загальною площею 5,5965 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, кадастровий №1222681100:01:003:0004, є її син - ОСОБА_1 (а.с.14,15,16)

Відповідачем визнано той факт, що ОСОБА_1 була нарахована, але не сплачена орендна плата відповідно до договору оренди землі:

орендна плата за оренду земельного паю за 2018 рік нарахована у сумі 14760,00 грн., утримано податків 2878,20 грн., до видачі 11881,80 грн.;

орендна плата за оренду земельного паю за 2019 рік нарахована у сумі 14760,00 грн., утримано податків 2878,20 грн., до видачі 11881,80 грн.;

орендна плата за оренду земельного паю за 2020 рік нарахована у сумі 14760,00 грн., утримано податків 2878,20 грн., до видачі 11881,80 грн;

орендна плата за оренду земельного паю за 2021 рік нарахована у сумі 14760,00 грн., утримано податків 2878,20 грн., до видачі 11881,80 грн.

Станом на 06.01.2022 року орендна плата йому не видавалась. Загальна сума заборгованості у розмірі 59040,00 грн. Дані обставини підтверджуються довідкою № 01 від 06.01.2022 року, виданою ТОВ «Богданівське-М» Межівського району Дніпропетровської області (а.с.19).

Твердження позивача про неотримання ним коштів в якості орендної плати відповідач не спростував, отже, на підставі ч. 4 ст. 81 ЦПК України, суд визнає факт невиплати позивачу відповідачем коштів як орендної плати за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки. Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі 59040,00 гривень - підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.03.2017 року №1984-VIII), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 37 Договору, орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі, згідно умов договору сплачувати орендну плату.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства» (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, з урахуванням положень ЦК України щодо оренди, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору».

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 Земельного Кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту д частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо».

Систематична несплата орендної плати є істотним порушенням договору, оскільки основний інтерес орендодавця полягає в отриманні прибутку у вигляді орендної плати.

Тобто орендодавець землі вправі вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (абз.5 ч.1 ст.24 Закону № 161). А на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24-25 Закону № 161 та умовами договору (ч.1 ст.32 вказаного Закону). Та більше, у п. «д» ч.1 ст.141 Земельного Кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Тобто у разі систематичної несплати орендної плати за користування ділянкою відбувається систематичне порушення договору оренди, що може бути підставою для розірвання такого договору .

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Наведені обставини та докази є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2010 року через систематичну несплату орендної плати.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач порушив умови вищевказаних нормативних актів, умови Договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2010 року.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням зазначених положень та обставин даної справи відповідач ТОВ «Богданівське-М» прострочило зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми зобов`язання у розмірі 1771,20 гривень (59040,00 - сума заборгованості) * 3 %) обґрунтовані та належать задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі 59040,00 гривень та 3% річних у розмірі 1771,20 гривень належать задоволенню в загальній сумі 60811,20 гривень.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України.

Так згідно квитанції №6 від 13.01.2022 року позивачем, ОСОБА_1 , було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1984,80 гривень, що відповідно до положень закону підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач, ОСОБА_1 , просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 1000,00 гривень на професійну правничу допомогу адвоката у суді у зв`язку із розглядом цивільної справи.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано акт приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №17-12/22-ц від 12.01.2022 року на суму 1000,00 гривень.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 року визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, і заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М» (місце знаходження: вул. Центральна, буд. 4, с. Богданівка, Межівський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 33702568), про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 16 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М», зареєстрований відділом Держкомзему у Межівському районі Дніпропетровської області 19 липня 2012 року №122260004001772, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1222681100:01:003:0004, площею 5,5965 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та яка на даний час належить ОСОБА_1 на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 80167562.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М», код ЄДРПОУ: 33702568, юридична адреса: 52931, Дніпропетровська область, Межівський район, с. Богданівка, вул. Центральна, буд. 4, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , заборгованість з виплати орендної плати: за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі 59040,00 (п`ятдесят дев`ять тисяч сорок) гривень, та три відсотки річних від простроченої суми - 1771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) гривень 20 копійок, а всього 60811 (шістдесят тисяч вісімсот одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське-М» (код ЄДРПОУ: 33702568) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 1984,80 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривень 80 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 (одна тисяча) гривень, а всього - 2984 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 30 березня 2022 року.

Суддя: Л. Ф. Літвінова