Ухвала суду № 103796286, 29.03.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4290/20

Провадження № 1-кп/175/241/20

Ухвала

Іменем України

29 березня 2022 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Головіній А.О.,

за участю сторін: прокурора Пікуш В.Ю.,

захисника Дячкіна О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Степанова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12020040000000749 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

встановив:

Після відновлення з`ясування обставин справи захисник підтримав подані до канцелярії суду 11.02.2022 року два письмові клопотання:

1) про визнання доказів неналежними та недопустимими, а саме: а) протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 і додатків до нього - схеми; б) висновку експерта судової автотехнічної експертизи № 4348-20 від 20.10.2020 року;

2) про призначення автотехнічної експертизи експертам іншої експертної установи ніж тієї, що проводила експертизу № 4348-20 від 20.10.2020 року.

Клопотання обґрунтовує тим, що під час слідчого експерименту у якості вимірювального пристрою слідчим використовувався власний смартфон, який не є сертифікованим вимірювальним пристроєм, а методика вимірювання часу, яка застосовувалась під час слідчого експерименту, викликає обґрунтовані сумніви у можливості забезпечення при її використані об`єктивних даних щодо швидкості руху пішоходів і транспортного засобу. Крім того, звертає увагу, що у протоколі слідчого експерименту не зазначено відстань, на якій було встановлено автомобіль під час проведення експерименту, вказані помилкові математичні розрахунки швидкості руху і можливості реагування водія ОСОБА_1 . Наголошує, що досудовим слідством не було встановлено достовірно, чи рухалися пішоходи без зупинки від зустрічної смуги руху. Чи зупинялися перед проїжджою частиною дороги, а потім продовжили рух, що має істотний вплив як на встановлення моменту виникнення для водія автомобіля небезпеки і обов`язку діяти відповідним чином, так і на швидкість, з якою пішоходи рухались і протягом якого часу вони подолали дистанцію від місця їх виявлення водієм до місця наїзду на них. Також викликають сумніви правильність визначення експертом у висновку експерта № 4348-20 від 20.10.2020 року типу транспортного засобу як вагонний, віднесений до транспортних засобів 3 групи категорії М1, тоді як мікроавтобус «Форд Транзит», яким керував обвинувачений, відноситься до 9 групи категорії N1 та має кузов сундучного типу, і між зазначеними типами автомобілів існує істотна різниця у величині зменшення швидкості при екстреному гальмуванні. Для транспортних засобів 3 групи категорії М1 вона становить 6,0 м/с, а для транспортних засобів 9 групи категорії N1 - від 6,9 до 7,5 м/с. Тобто різниця може становити від 0,9 до 1,6 м/с, яка є досить велика та яка має істотний вплив на результати математичних розрахунків. Вважає сумнівними твердження експерта, допитаного в судовому засіданні, що вказане не впливає істотно на розрахунки. Також звертає увагу, що при дослідженні та проведенні математичних розрахунків експерт не зазначив чи оглядався ним транспортний засіб мікроавтобус «Форд Транзит» і чи враховував він кут, під яким відбувся наїзд мікроавтобуса на пішоходів. З огляду на викладене вважає, що висновок експерта № 4348-20 від 20.10.2020 року про те, що швидкість мікроавтобуса «Форд Транзит» у момент зіткнення з пішоходами була не меншою ніж 80,55 км/год, а відстань від місця виникнення для водія небезпеки до місця наїзду на пішоходів могла становити 44,75… 46,54… 50,34… не може бути визнаний достовірним, а отже належним і допустимим доказом.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор, представник потерпілої та потерпіла просили відмовити у задоволенні клопотань.

Обсудивши клопотання у нарадчій кімнаті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Частина 2 цієї статті передбачає, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

Виходячи з цих вимог закону та враховуючи, що зазначені захисником докази були досліджені у судовому засіданні, суд не вбачає правових підстав для визнання недопустимими цих доказів на підставі ч.2 ст.89 КПК України і вважає необхідним вирішити питання їх допустимості у загальному порядку, передбаченому ч.1 ст.89 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.2 ст.84 КПК України).

За приписом ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У частині другій цієї статті зазначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За приписом ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:

1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;

3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за ухвалою суду лише здійснюється примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи.

Виходячи з вимог наведених процесуальних норм і обґрунтування клопотання про призначення експертизи, не даючи оцінки доказам, зокрема висновку експерта № 4348-20 від 20.10.2020 року і протоколу слідчого експерименту від 07.10.2020 року, які за приписом ч.2 ст.84 КПК України є одними із доказів, з якими не згодна сторона захисту, суд не вбачає правових підстав для призначення повторно заявленої адвокатом Дячкіним О.П. експертизи, у зв`язку з чим, це клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.84,86,89,94,242,243,332,363 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання захисника Дячкіна Олександра Петровича від 11.02.2022 року про визнання недопустимими доказами протоколу слідчого експерименту (з додатками) за участю ОСОБА_1 від 07.10.2020 року і висновку експерта № 4348-20 від 20.10.2020 року, а також про призначення автотехнічної експертизи - залишити без задоволення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Бровченко