Рішення № 103795519, 28.03.2022, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1161/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року м. Кілія

Кілійський районний суд у складі:

головуючого - судді Балан М. В.,

за участі секретаря судового засідання - Урсул Г. К.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу

за позовною заявою

ОСОБА_1

до

Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позову, позивач вказав, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при житті володіли на праві спільної приватної власності житловим будинком, що розташований на земельній ділянці фактичною площею 617,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/3 частки кожний, та були зареєстровані і проживали разом за вищевказаною адресою. Будівництво зазначеного житлового будинку вказаними громадянами провадилось на підставі Рішення виконкому Вилківської міської ради від 16.03.1989 року № 63 про відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку. Проте, реєстрація права власності на зазначене майно при їх житті не була проведена і правовстановлюючий документ на це майно був відсутній.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП КРР «РБТІ» 15.04.2019 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці фактичною площею 617,0 кв.м. та складається з: житлового будинку - літ. «А1» загальною площею 106,1 кв.м., з них житловою площею 63,4 кв.м., господарських будівель: літньої кухні - літ. «Б1», сараїв: літ. «В1», «Г1» та убиральні - літ. «Д1» і надвірних споруд № 1-2, I.

Таким чином, згідно викладених обставин та правовстановлюючих документів вказані громадяни відповідно до вимог ст. 331 Цивільного кодексу України створили нову річ - житловий будинок на земельній ділянці, яка надана їм у встановленому порядку для цієї мети, тобто фактично являлися власниками зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами.

У зв`язку зі смертю вказаних громадян та оформленням спадкових прав спадкоємцями була здійснена реєстрація права власності на зазначений житловий будинок, що підтверджується відповідними доказами - Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.05.2019 року № 168485138, № 168484729, № 168484170, на підставі яких спадкоємцями було оформлено право власності на спадкове майно та отримані відповідні правовстановлюючі документи у вигляді Свідоцтв про право на спадщину за законом.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є подружжям та батьками позивача.

ОСОБА_2 є прабабою позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба позивача ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, за життя спадкодавець залишила заповіт, яким вона все належне їй майно заповідала онуку - ОСОБА_3 , батькові позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після його смерті залишилася спадщина у вигляді 1/3 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заповіту щодо належного йому майна спадкодавець не залишив.

Спадщину, що відкрилася після ОСОБА_3 , фактично прийняли мати позивача та сам позивач, як спадкоємці першої черги спадкування за законом, котрі на день смерті покійного постійно проживали та були зареєстровані разом із ним за однією адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_4 , після її смерті залишилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку.

Спадщину, що відкрилася після ОСОБА_4 , прийняв позивач та донька померлої- ОСОБА_5 . Таким чином, кожний з них отримав по 1/2 частині від спадкового майна. Факт прийняття спадщини підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області 19.10.2000 року, зареєстрованим у реєстрі за № 266.

Таким чином, позивачу на праві приватної власності належать 5/12 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з 1/6 частини, успадкованої ним після смерті батька ОСОБА_3 та 1/4 частини, успадкованої ним після смерті матері ОСОБА_4 .

Позивач з моменту свого народження та й до сьогодні зареєстрований в даному житловому будинку, фактично в ньому проживає, з дня смерті батьків утримує його, сплачує комунальні та інші встановлені платежі і збори, веде господарство, проводить поточний ремонт домоволодіння, обробляє земельну ділянку. Проте 1/3 частина цього житлового будинку, яка належала прабабі позивача не входить до складу цього майна. Як зазначалося вище, прабаба позивача ОСОБА_2 , померла ще в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до складеному нею заповіту, все належне їй за життя майно покійна заповіла своєму онуку - ОСОБА_3 , батькові позивача. ОСОБА_3 не звертався до нотаріальних органів за прийняттям спадщини за заповітом, і, відповідно, не оформив спадщину, однак фактично її прийняв, проживаючи та будучи зареєстрованим з заповідачем на день її смерті, що підтверджується його фактичними діями по утриманню цього майна на протязі всього свого життя як за життя баби, так і після її смерті.

22 жовтня 2019 року позивач звернувся до державного нотаріуса Теплодарської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї прабаби ОСОБА_2 , на що отримав відмову.

Також вказано, що на день смерті спадкодавця є також інший спадкоємець - син спадкодавця ОСОБА_6 , котрий не претендував на свою частку у спадщині тому й не звертався до нотаріальних органів за прийняттям своєї долі у спадщині після смерті своєї матері, а також не заперечував проти вступу до спадщини свого сина, на ім`я якого був складений заповіт покійної. Він є батьком померлого ОСОБА_3 . ОСОБА_6 є дідом позивача, але він не звертався до нотаріальних органів за прийняттям своєї частки у цій спадщині й ніхто зі спадкоємців другої черги. Тобто позивач - єдина особа, яка звернулася за прийняттям спадщини після померлої ОСОБА_2 .

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А1» - житлового будинку (загальною площею 106,1 кв.м., у тому числі житловою площею 63,4 кв.м.), літ. «Б1» - літньої кухні, літ. «В1», «Г1» - сараї, літ. «Д1» - убиральні, № 1-2, I - надвірних споруд за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в підготовче судове засідання не з`явився, надав відзив в якому просив розглянути справу у його відсутність, заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 12.08.1950 року Кілійським рай ЗАГС встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , актовий запис № 111 від 06.07.1936 року, /а. с. 30/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 20.10.1955 року Вилківським міськ. бюро ЗАГС встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , актовий запис № 159 від 20.10.1955 року, /а. с. 26/.

Відповідно до перекладу з латишської мови довідки про укладення шлюбу від 03.06.2010 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 2357, 2358 встановлено, що 14.09.1985 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстрували шлюб, актовий запис № 1494 від 14.09.1985 року, /а. с. 21/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 15.07.1988 року м. Вилкове виконком міськради встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис № 98 від 15.07.1988 року, /а. с. 25/.

Відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Вилківської міської ради від 16.03.1989 року № 63, встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 відведено земельну ділянку під будівництво по АДРЕСА_1 , загальною площею 774 кв. м., /а. с. 10/.

Згідно заповіту від 15.11.1988 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області за реєстровим № 295 встановлено, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила наступне заповідальне розпорядження: все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, яке їй буде належати на день смерті, заповіла - ОСОБА_3 , /а. с. 29/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого м. Вилкове виконком міськради народних депутатів встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 20 від 26.02.1992 року, /а. с. 31/.

05.02.2020 року ОСОБА_10 , посвідчено керуючою справами виконавчого комітету Вилківської міської ради за реєстровим № 11, заяву, згідно з якою заявник відмовляється від прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , /а. с. 39/.

Відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов від 05.04.2021 року, складеного депутатом Вилківської міської ради встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 мешкала прабабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . З нею разом проживав батько позивача - ОСОБА_3 . Разом із бабою та дружиною останнього ОСОБА_11 вони збудували новий житловий будинок, в якому надалі жили всі разом. ОСОБА_1 проживає у вказаному будинку з моменту свого народження. Після смерті ОСОБА_2 її онук ОСОБА_3 повністю господарював: утримував будинок, проводив ремонтні роботи, обробляв земельну ділянку, також утримував прибудинкову територію. Після смерті батька всі турботи по утриманню домоволодіння узяв на себе заявник, так як його мати ОСОБА_12 була тяжко та тривало хвора. Увесь час свого проживання в цьому будинку після смерті батька позивач постійно проводить поточний ремонт житла та покращує його стан, створюючи охайну, затишну оселю, /а.с. 40/.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 18.07.2009 року виконкомом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 95 від 18.07.2009 року /а. с. 32/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 29.06.2019 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 6999 від 29.06.2019 року, /а. с. 34/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2020 року, виданого державним нотаріусом Теплодарської міської державної нотаріальної контори за реєстровим № 264 встановлено, що спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_1 в 1/2 (одній другій) частці у спадщині; - його дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: - частки у праві спільної сумісної власності житлового будинку під АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, яка належить Вилківській міській раді Кілійського району Одеської області, /а. с. 33/.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав.

Як встановлено в ході розгляду справи, що на день смерті спадкодавця - ОСОБА_2 , був в живих спадкоємець першої черги - син померлої ОСОБА_6 , який відмовився від спадщини та який є батьком померлого ОСОБА_3 , який за життя разом із ОСОБА_2 був співвласником спірного житлового будинку, тобто володів іншою 1/3 частиною цього будинку, був зареєстрований та проживав разом із нею в цьому будинку та мав на своє ім`я її заповіт на все належне їй майно.

Таким чином, позивач не має можливості отримати свідоцтво про право власності на майно у нотаріуса, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов - задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А1» - житлового будинку (загальною площею 106,1 кв.м., у тому числі житловою площею 63,4 кв.м.), літ. «Б1» - літньої кухні, літ. «В1», «Г1» - сараї, літ. «Д1» - убиральні, № 1-2, I - надвірних споруд за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан