Рішення № 103791996, 29.03.2022, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/167/22 Провадження № 2/395/116/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2022 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Володимира Орендовського,

при секретарі - Людмилі Печоріній,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулася ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Прищепівка Новомиргородського району Кіровоградської області у віці 72 роки помер громадянин ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на дві земельні ділянки: площею 3,19 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка йому належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР №004792, розташована на території Дібрівської сільської ради Новоукраїнського (Новомиргородського) району Кіровоградської області, виданого 16 жовтня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №226 та площею 3,19 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка йому належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР №004793, розташована на території Дібрівської сільської ради Новоукраїнського (Новомиргородського) району Кіровоградської області виданого 16 жовтня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №227. На день настання смерті, проживав одиноко. За життя, на випадок своєї смерті, ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно якого заповів вище описані земельні ділянки громадянці ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 позивач не знала про наявність заповіту. Вважала, що спадщину ніхто не оформляв, оскільки близьких родичів у покійного не було, дітей та дружини також. А вона, як племінниця, вважала, що не має права на спадкування. Однак, під час випадкової зустрічі у селищі Капітанівка в листопаді місяці 2021 року ОСОБА_1 та керівника господарства в якому на даний час ці земельні ділянки перебувають в оренді, ОСОБА_3 , останній повідомив, що ОСОБА_2 , склав заповіт на її ім`я, який посвідчений секретарем Капітанівської селищної ради і цей заповіт знаходиться на зберіганні у нього в конторі господарства разом з Державними актами на земельні ділянки. На наступний день ОСОБА_3 передав оригінал заповіту та оригінали Державних актів ОСОБА_1 . 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 , із заповітом та Державними актами на земельні ділянки звернулася до приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Атласової Наталії Петрівни з питанням оформлення спадщини за заповітом на вищевказані земельні ділянки. Однак, приватним нотаріусом, їй було відмовлено у оформленні спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , через пропуск 6 (шести) місячного строку для прийняття спадщини. Позивач вважає за потрібне зазначити, що спадкоємець не знала про наявність заповіту, а ОСОБА_3 їй про це вчасно не повідомив, оскільки вважав, що цей обов`язок покладений на особу яка посвідчувала заповіт.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини за заповітом на земельні ділянки: площею 3,19 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР №004792, розташована на території Дібрівської сільської ради Новоукраїнського (Новомиргородського) району Кіровоградської області, виданого 16 жовтня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №226 та площею 3,19 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР №004793, розташовану на териториї Дібрівськоі сільської ради Новоукраїнського (Новомиргородського) району Кіровоградської області, виданого 16 жовтня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №227, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 роки в селі Прищепівка Новомиргородського району Кіровоградської області.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, проте представник позивача направив до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позов підтримують повністю та просили суд задовольнити його.

Представник відповідача Новомиргородської міської ради повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, проте направив до суду клопотання з проханням розглядати справу без його участі, позов визнає повністю та не заперечує проти його задоволення.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 роки помер громадянин - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть, актовий запис № 43 від 16 листопада 2017 року, вчинений Виконавчим комітетом Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с.8).

Після його смерті відкрилася спадщина на: земельну ділянку площею 3,19 га, кадастровий номер 3523881300:03:00:039, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новоукраїнського (Новомиргородського) району Кіровоградської області, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР №004792, виданого 16 жовтня 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226 (а.с.13) та земельну ділянку площею 3,19 га, кадастровий номер 3523881300:03:00:040, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новоукраїнського (Новомиргородського) району Кіровоградської області, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР №004793, виданого 16 жовтня 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 227 (а.с.12).

За життя, на випадок своєї смерті, ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого заповів вище описані земельні ділянки громадянці ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого секретарем Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області Вовк Т.І. від 27 грудня 2016 року та зареєстрованого в реєстрі за № 126 (а.с.9) та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56005310 від 26.04.2019 року (а.с.11).

Відповідно до довідки № 103 від 15 лютого 2022 року виданої виконавчим комітетом Новомиргородської міської ради Кіровоградської області померлий ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 був прописаний та проживав в АДРЕСА_1 , з 18.12.1998 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживав одиноко та протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця за вище вказаною адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований. Заповіт Капітанівською селищною радою від імені померлого ОСОБА_2 посвідчувався 27 грудня 2016 року та зареєстрований за № 126, який не відмінено, не змінено, він є в силі (а.с.10).

Як вбачається з викладеного у позові і не заперечується відповідачем того, що після смерті ОСОБА_2 позивачу не було відомо про наявність заповіту та вона вважала, що спадщину ніхто не може оформити, оскільки близьких родичів у покійного не було, а вона, як племінниця, не має права на спадкування. Проте, від керівника фермерського господарства Гладишка І.Д., у якому земельні ділянки перебувають в оренді, у листопаді 2021 року позивач дізналася, що ОСОБА_2 склав заповіт на її ім`я, який посвідчений секретарем Капітанівської селищної ради і цей заповіт знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 в конторі разом з Державними актами на земельні ділянки. Після чого ОСОБА_3 передав їй оригінал заповіту та оригінали Державних актів.

15 лютого 2022 року ОСОБА_1 із заповітом та Державними актами на земельні ділянки звернулася до приватного нотаріуса Новоукраїнського районного нотаріального округу Атласової Наталії Петрівни з питанням оформлення спадщини за заповітом на вищевказані земельні ділянки. Однак приватним нотаріусом їй було відмовлено у оформленні спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , через пропуск передбаченого ЦК України строку для прийняття спадщини, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 14/02-31 (а.с.14).

Відповідно до ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач пропустила строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а саме у зв`язку з тим, що позивач з об`єктивних причин не була обізнана про наявність заповіту.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах: від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі N 750/262/20 (провадження N 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі N 145/148/20 (провадження N 61-16153св20).

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд вважає за можливе визначити додатковий строк позивачу для прийняття спадщини і вважає за достатній - двохмісячний строк.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, суд вважає за необхідне повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого нею під час звернення з позовом до суду відповідно до квитанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № N06015380М від 17.02.2022 року, що становить 496 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 142, 206 ч.4, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Прищепівка Новомиргородського району Кіровоградської області, строком два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Зобов`язати ГУК у Кіровоградській області /тг м. Новомиргород / 22030101, код ЄДРПОУ 37918230, повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків сплаченої суми судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок, які було сплачено на р/р НОМЕР_1, у відповідності до квитанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № N06015380М від 17.02.2022 року.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення виготовлений29 березня 2022 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області Володимир Орендовський