Вирок № 103791931, 29.03.2022, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1027/20

Провадження № 1-кп/353/47/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мотрук Л.І.

за участю секретаря судового засідання Кулика А.В., Круховської С.М., Байдюка В.І.

прокурора Гарасимика Т.О., Грищука В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Голуба Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач кримінальне провадження № 12020090240000190, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, депутатом не обирався, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене на території природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Стаття 19 Кодексу України «Про надра» визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п.4 постанови КМ України від 27.01.1995 за № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проєкту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об`єкта чи підземної споруди, не пов`язаної з видобуванням корисних копалин.

У порушення вимог чинного законодавства України ОСОБА_1 , не будучи зареєстрованими, як суб`єкт підприємницької діяльності та не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу, здійснив незаконне видобування піщано-гравійної суміші (гравію), яка відповідно до постанови КМ України від 12.12.1994 за № 827 (із змінами від 04.12.2019 № 1065) належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Так, 15.09.2020 року, перебуваючи за місцем свого проживання, ОСОБА_1 вирішив здійснити забір піщано-гравійної суміші з русла річки Дністер у с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області для власних потреб. Тоді, 15.09.2020 року ОСОБА_1 домовився із своїми знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про допомогу у здійсненні забору піщано-гравійної суміші з русла річки в с. Петрилів Тлумацького району для власних потреб, на що останні, не будучи обізнаними із злочинними намірами ОСОБА_1 , погодилися.

Цього ж дня, тобто 15.09.2020 року ОСОБА_1 , із метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого не незаконний забір піщано-гравійної суміші, приблизно о 20 год. 00 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), акту про надання гірничого відводу, робочого проєкту на розробку русла регульованих та руслоочисних робіт, спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яким нічого не було відомо про його злочинні наміри, за допомогою трьох лопат, транспортного засобу марки «ЗИЛ 131А» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , здійснював видобуток піщано-гравійної суміші з русла р. Дністер неподалік с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, прибережна смуга якої відноситься до меж об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення Дністровський регіональний ландшафтний парк, створеного рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради від 15.07.1993 року на підставі рішень Тлумацької та Городенківської районних рад, є природоохоронним рекреаційним об`єктом місцевого значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Під час здійснення незаконного видобування піщано-гравійної суміші, на кузов транспортного засобу марки «ЗИЛ 131А» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 15.09.2020 року біля 22 год. 00 хв. дії ОСОБА_1 було виявлено працівниками Тлумацького ВП та припинено. На момент виявлення його поліцейськими, кузов транспортного засобу марки «ЗИЛ 131А» реєстраційний номер НОМЕР_1 був завантажений піщано-гравійною сумішшю об`ємом 1,76 м3.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109/11/3-361МРВ/20 від 25.09.2020 року, зразки ґрунту, вилучені із берега ріки Дністер в с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області є середньокарбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якому кількість гравію становить77,5%. Зразки ґрунту, вилучені з кузова автомобіля марки «ЗИЛ 131А», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є середньокарбонатним піщаним ґрунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якому кількість гравію становить37,6%. Зразки ґрунту, які вилучені із берега річки Дністер в с. Петрилів Тлумацького району та із кузова автомобіля марки «ЗИЛ 131А», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 мають спільну родову належність.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.240КК України, тобто незаконно видобував корисні копалини загальнодержавного значення на об`єктах природно-заповідного фонду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, визнав частково та суду пояснив, що він є власником автомобіля марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Оскільки у автомобіля не піднімався кузов, йому потрібно було відрегулювати тиск кузова даного автомобіля. З цією метою, для того, щоб навантажити кузов, 15.09.2020 року вирішив здійснити забір піщано-гравійної суміші з русла річки Дністер у с. Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області, попередньо домовившись із його знайомими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про допомогу у здійсненні даного забору, на що останні погодилися та яку, в подальшому, мав намір висипати назад на прибережну смугу річки, без мети її вивозу. Цього ж дня, приблизно о 20 год. 00 хв., приїхавши на берег річки, де не було жодного вказівника, що це є об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення Дністровський регіональний ландшафтний парк, останні за допомогою лопат погрузили на кузов автомобіля близько 3 будівельних тачок піщано-гравійної суміші, а він у той час, стояв позаду кабіни та регулював гідравлічний розподільник для підйому кузова. Пізніше приїхали працівники поліції і його знайомі припинили свою роботу. По дорозі на арештмайданчик, десь біля 22 години, кузов автомобіля піднявся автоматично, оскільки був у несправному стані, і з нього на землю висипався його вміст. Працівники поліції змусили його повантажити піщано-гравійну суміш назад і він лопатою вантажив все підряд, і землю також, оскільки на дворі вже було темно і освітлення не було. А тому не визнає об`єм завантаженої на кузов автомобіля піщано-гравійної сумі у розмірі 1,76 м3, який зазначено в обвинувальному акті. Крім того, йому не було відомо, що русло річки Дністер у с. Петрилів є ландшафтним парком. Також вважає, що його автомобіль не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки не мав наміру вивозити піщано-гравійну суміш з берега ріки для власних потреб, а хотів її одразу ж висипати назад після ремонту автомобіля. Даним автомобілем допомагає у перевезенні вантажів для територіальної оборони з початку ведення бойових дій в Україні. Зазначив, що він є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які обробляє разом із сім`єю, що є джерелом їхнього доходу, і автомобіль йому потрібен для даних цілей. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати.

Захисник обвинуваченого-адвокат Голуб Г.С. у судовому засіданні просив виправдати обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України, оскільки обставини його вчинення, які зазначені в обвинувальному акті, не відповідають фактичним обставинам справи. Проте, оскільки обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, то просив застосувати до останнього ст. 75 КК України. Зазначив, що транспортний засіб, який належить обвинуваченому на праві власності, останній постійно використовує для здійснення своєї сільськогосподарської діяльності та для потреб територіальної оборони міста.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання у виді 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченоговід відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, із застосуванням п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України. Крім того, застосувати ст.96-2 КК України та примусово безоплатно вилучити автомобіль марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 у користь держави, оскільки він належить на праві власності обвинуваченому та є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що його вина у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення на об`єктах природно-заповідного фонду повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_4 , який показав, що 15.09.2020 року поступила оперативна інформація, що з русла річки Дністер у с.Петрилів Тлумацького району здійснюється незаконне видобування піщано-гравійної суміші. Він разом з працівником поліції ОСОБА_5 виїхав на місце. Там побачили, автомобіль марки «ЗИЛ», який стояв паралельно до річки, з відкритим кузовом, і трьох людей, серед яких був обвинувачений ОСОБА_1 , які здійснювали забір піщано-гравійної суміші лопатами і закидали на кузов транспортного засобу, який вже був наполовину завантажений. Коли вони підійшли, ці люди налякалися і покидали лопати. Обвинувачений пояснив, що автомобіль належить йому на праві власності. Він разом з працівником поліції ОСОБА_5 не встановлювали, чи автомобіль в робочому стані. Після цього повідомили оперативну групу і залишилися охороняти місце вчинення кримінального правопорушення. Після приїзду оперативної групи він особисто запросив двох людей, які неподалік ловили рибу, в якості понятих. Було складено протокол огляду місця події, взято взірці піщано-гравійної суміші. Після цього за кермо автомобіля сів особисто обвинувачений та поїхав до Тлумацького відділення поліції.

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який показав, що він 15.09.2020 року разом з оперуповноваженим ОСОБА_4 , згідно поступленої інформації про незаконний забір піщано-гравійної суміші, здійснив виїзд у с.Петрилів Тлумацького району. По приїзді на місце побачив, що обвинувачений завантажував автомобіль піщано-гравійною сумішшю. З ним були ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . На березі русла річки було видно те місце, звідки набирали піщано-гравійну суміш. Автомобіль вже був завантажений наполовину. ОСОБА_1 хотів розвантажити автомобіль, тиснув на якісь важелі автомобіля, але кузов не піднімався;

- показаннями свідка ОСОБА_2 , який показав, що у вересні 2020 року біля 20 год. до нього зателефонував обвинувачений ОСОБА_1 і попросив прийти до річки навантажити гравій до машини, бо хотів перевірити кузов, який не піднімався. Через 15-20 хв після дзвінка він прийшов до річки, де стояв автомобіль марки «ЗИЛ». Обвинувачений чекав його один. Лопати з собою не мав, її дав обвинувачений, і він закинув приблизно 30 лопат піщано-гравійної суміші на кузов автомобіля. Після цього приїхала поліція і тоді підійшов ОСОБА_3 , якого він в телефонному режимі попросив допомогти навантажити піщано-гравійною сумішшю автомобіль. Після приїзду поліції обвинувачений стояв поруч і нічого не робив, не намагався розвантажити автомобіль.

- показаннями свідка ОСОБА_3 , який показав, що у вересні 2020 року біля 20 год до нього подзвонив ОСОБА_2 та попросив допомогти ОСОБА_7 завантажити автомобіль піщано-гравійною сумішшю, бо у нього не працює машина. Коли він прийшов до річки, там стояв автомобіль марки «ЗИЛ», обвинувачений, ОСОБА_2 та на місці була вже поліція. На кузові автомобіля побачив піщано-гравійну суміш у кількості близько 2-3 тачок. Лопати з собою не мав та не навантажував автомобіль. Він був присутній при огляді місця події, бачив, як працівники поліції робили якісь заміри, набирали гравій для експертизи та в кущах біля річки знайшли декілька лопат.

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який показав, що у вересні 2020 року його попросили працівники поліції бути понятим по даній справі. У с.Петрилів біля річки Дністер він був вечором, біля 20 год, і з ним був ще один понятий, якого він особисто не знає. На місці вчинення злочину проводився огляд транспортного засобу марки «ЗИЛ», проводилися його заміри, заміри гравію, який був у кузові цього автомобіля та заміри 2-3 виритих ям. У кузові даного автомобіля був гравій, об`єм якого йому невідомий, та зразки якого працівники поліції брали на експертизу, засипали у пакети, опечатували та пронумеровували. З виритих ям теж брали зразки на експертизу, які засипали у пакети. На даних пакетах він та інший понятий ставили свої підписи. Після складання працівниками поліції протоколу огляду місця події вони, поняті, його уважно перечитали та, впевнившись що все зазначено вірно, підписали. Також бачив, що обвинувачений, будучи за кермом даного автомобіля і рухаючись ним, підняв кузов та почав висипати гравій, однак пізніше закидав його сам назад у кузов.

Показання свідків, які надані суду безпосередньо в судовому засіданні, є чіткими та послідовними, узгоджуються між собою.

З приводу клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Голуба Г.С. щодо повторного допиту свідків обвинувачення слід зазначити наступне.

10.12.2021 року судом задоволено клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Голуба Г.С. про повторний допит свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Останні викликались в судове засідання відповідно до вимог КПК України. Згідно відомостей, наданих прокурором, свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 відсутні по місцю проживання та місце знаходження їх невідоме. Враховуючи дану інформацію, суд позбавлений можливості для повторного виклику зазначених свідків у судове засідання.

Крім того, суд зазначає, що під час розгляду даного кримінального провадження сторонам була надана необмежена можливість піддати цих свідків допиту і сторони повною мірою скористалися такою можливістю.

Також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.240 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні, зібраними по справі в порядку ст. 84-86, 91-93 КПК України, письмовими доказами, а саме:

- даними рапорту інспектора поліції від 15.09.2020 року, згідно з яким до чергової частини Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківської області поступило повідомлення про те, що 15.09.2020 року на ріці Дністер працівник поліції виявив, як особа на автомобілі марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , намагалась викрасти піщано-гравійну суміш (т.2 а.к.п.34);

- даними рапорту начальника СКП Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківської області від 15.09.2020 року, згідно з яким працівниками поліції під час проведення заходів оперативного (ініціативного) пошуку, 15.09.2020 року близько 21 год 30 хв у с.Петрилів в урочищі «Забиччя» Тлумацького району було виявлено, що ОСОБА_1 здійснює незаконне видобування піщано-гравійної суміші з русла річки Дністер та навантажує на транспортний засіб марки «ЗИЛ 131», д.н.з. НОМЕР_1 (т.2 а.к.п.35);

- даними рапорту інспектора поліції від 16.09.2020 року, згідно з яким працівник поліції Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківської області повідомив, що 15.09.2020 року на службовий планшет прийшло повідомлення про те, що невідома особа на автомобілі марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 намагалась викрасти піщано-гравійну суміш. Виїздом на місце події у с.Петрилів в урочищі «Забиччя» Тлумацького району було виявлено вказаний автомобіль, біля якого знаходився його водій ОСОБА_1 , який навантажував лопатою на автомобіль піщано-гравійну суміш з русла річки Дністер (т.2 а.к.п.36);

- даними протоколу огляду місця події від 15.09.2020 року, огляд розпочато о 22 год 20 хв та закінчено о 23 год 50 хв, згідно з яким оглянутим місцем являється берег річки Дністер, що знаходиться в урочищі «Забиччя» у межах с.Петрилів Тлумацького району. На вказаному березі виявлено транспортний засіб марки «ЗИЛ 131», д.н.з НОМЕР_1 . Ліва частина кузова відчинена та встановлено, що кузов частково заповнений речовиною, схожою на піщано-гравійну суміш; проведено заміри даної речовини. На відстані 9,5 м до в`їзду на територію вказаного берега виявлено дві ділянки забору речовини (ями), схожої на речовину піщано-гравійної суміші; проведено заміри даних ділянок. У одній з ям виявлено три лопати з дерев`яними ручками. Із кузова даного транспортного засобу та з двох ям на березі ріки відібрано зразки піщано-гравійної суміші, які поміщено у поліетиленові пакети, які зав`язані ниткою та їх кінці заклеєні паперовою биркою із пояснювальними записами та підписами понятих. В ході огляду вилучено транспортний засіб марки «ЗИЛ 131», д.н.з НОМЕР_1 , піщано-гравійну суміш у кузові, два поліетиленові пакети із зразками піщано-гравійної суміші, три лопати. (т.2 а.к.п.37-39);

- даними фототаблиці до протоколу огляду місця події від 15.09.2020 року, на світлинах якої відображено вигляд автомобіля марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 ; насип піщано-гравійної суміші на автомобілі марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 та три лопати біля даного автомобіля із насипом піщано-гравійної суміші в урочищі «Забиччя» у с.Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області (т.2 а.к.п. 40-42);

- даними протоколу огляду місця події від 15.09.2020 року, огляд розпочато о 00 год 15 хв та закінчено о 01 год 10 хв, згідно з яким оглянутим місцем являється польова дорога, яка веде із урочища «Забіччя» до с.Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області. Оглядом встановлено, що у вказаному місці виявлено з лівої частини дороги насип речовини, схожої на піщано-гравійну суміш. До вказаного насипу на дорозі простежується слід речовини, схожої на піщано-гравійну суміш. Далі в напрямку с.Петрилів виявлено автомобіль марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 та при його огляді встановлено, що ліва частина кузова відчинена, кузов порожній та частково припіднятий над рамою автомобіля. Із насипу, схожого на піщано-гравійну суміш, взято його взірці, які поміщено у поліетиленові пакети, які зав`язані ниткою та їх кінці заклеєні паперовою биркою із пояснювальними записами та підписами понятих (т.2 а.к.п.43-45 );

- даними довідки РСЦ ГСЦ МВС в Івано-Франківській області від 16.09.2020 року № 31/9/1046, згідно якої за ОСОБА_1 зареєстровано 05.07.2013 року транспортний засіб марки «ЗИЛ 131А», номерний знак НОМЕР_1 ; ОСОБА_1 видано 17.05.2012 року посвідчення водія серії НОМЕР_2 , кат. «А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, BE» (т.2 а.к.п.52,53);

- даними постанови про визнання речовими доказами та долучення їх до справи від 16.09.2020 року, згідно якої належний ОСОБА_1 автомобіль марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , три лопати, піщано-гравійну суміш об`ємом 1,76 м3 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (т.2 а.к.63);

- даними ухвали слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 року, згідно якої накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене відповідно до протоколу огляду місця події від 15.09.2020 року, а саме на транспортний засіб марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1990 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження; на піщано-гравійну суміш, об`ємом 1,76 куб.м, яка завантажена на кузов транспортного засобу марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1990 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування; на три металеві лопати з дерев`яними ручками, які належать ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування (т.2 а.к.п.58-61);

- даними довідки Петрилівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 08.10.2020 року № 158/2-24, згідно якої жодний дозвіл ОСОБА_1 на забір піщано-гравійної суміші на березі річки Дністер у с.Петрилів не видавався (т.2 а.к.п.54);

- даними довідки ОКП Івано-Франківської обласної ради «Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича» від 07.10.2020 року № 004-10/20 про те, що русло р. Дністер з прибережною смугою у с.Петрилів (урочище «Забиччя») Тлумацького району входить у межі об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення «Дністровський регіональний ландшафтний парк», створеного рішенням сесії обласної ради від 15.07.1993 року на підставі рішень Тлумацької та Городенківської районних рад, характеристики природоохоронної цінності природного комплексу, є природоохоронним рекреаційним об`єктом місцевого значення і входить до складу природо-заповідного фонду України, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (т.2 а.к.п.55);

- даними картосхеми меж Дністровського РЛП на території Петрилівської сільської ради, доданої до довідки ОКП Івано-Франківської обласної ради «Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича» від 07.10.2020 року № 004-10/20, на якій зображено межі об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення «Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича» на території Івано-Франківської області, куди входить русло р. Дністер з прибережною смугою у с.Петрилів (урочище «Забиччя») Тлумацького району (т.2 а.к.п.56);

- даними висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ судової експертизи грунтів № СЕ-19/109/11/3-361МРВ/20 від 25.09.2020 року, відповідно до якого зразки грунту, вилучені із берега р.Дністер в урочищі «Забіччя» у с.Петрилів, є середньокарбонатним піщаним грунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якому кількість гравію становить 77,5 %. Зразки грунту, вилучені із автомобіля марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , є слабокарбонатним піщаним грунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якому кількість гравію становить 37,6 %. Зразки грунту, які вилучені із берега р.Дністер в урочищі «Забиччя» у с.Петрилів та автомобіля марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 подібні між собою за комплексом ознак: кольором, механічним складом, карбонатністю, кількісним і якісним мінеральним складом, кількісним і якісним складом вільних гумінових речовин і мають спільну родову належність (т.2 а.к.п.47-51);

Вищенаведений висновок експертизи є науково-обгрунтованим, а тому підстав ставити його під сумнів у суду немає. Окрім того, сам обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не заперечували вказаний висновок.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд, враховуючи викладене, заслухавши учасників судового засідання та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_1 у діях, які виразились у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення на об`єктах природно-заповідного фонду та кваліфікує його дії за ч.3 ст.240КК України.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, всі пом`якшуючі покарання обставини, вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Згідно ст. 12 КК України (в редакції, що була чинна на момент вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ч. 3 ст. 240 КК України класифікується як нетяжкий злочин.

Виходячи з вищенаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинено ним вперше, він є особою середнього віку, має місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, а також обставину, що пом`якшує покарання, а саме: щире каяття та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання передбачене у межах санкції ч. 3 ст. 240 КК України із застосуванням статті 75 КК України та покладенням частини обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд також враховує досудову доповідь Тлумацького районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 22.02.2021 року, про те, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе та не становить небезпеки для суспільства чи окремих осіб (т.1 а.к.п. 54,55).

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів.

Відповідно до пунктів 1, 2 вказаної норми конфіскуються гроші, цінності та інше майно, які були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або призначалися чи використовувалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, крім випадків коли власник чи законний володілець не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й в українському законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, суд має зазначити рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Вищевказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що транспортний засіб марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1990 року випуску, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що вищевказаний автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, то, на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України, його слід примусово безоплатно вилучити у власність держави, тобто застосувати до нього спеціальну конфіскацію на підставі обвинувального вироку суду.

Крім того, застосовуючи спеціальну конфіскацію, суд враховує і позицію ВС, викладену у постанові від 04 листопада 2020 року N 236/3696/18, у якій зазначено, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує "справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб".

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана "неспівмірною", оскільки покладала на заявника "надмірний індивідуальний тягар", було встановлено у справі "Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації". У той же час у деяких інших випадках, які згадуються у цьому ж рішенні, ЄСПЛ вважав конфіскацію такою, що не порушує ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції.

У даному кримінальному провадженні суд бере до уваги тяжкість і характер вчиненого кримінального провадження; ставлення обвинуваченого до вчиненого, розмір і характер шкоди, яка завдана та потенційно могла бути завданою кримінальним правопорушення; вид призначеного покарання. Суд враховує і те, що вчиняючи дане кримінальне правопорушення, протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_1 були припинені лише працівниками правоохоронного органу, які застали обвинуваченого на місці вчинення кримінального правопорушення і лише завдяки цьому припинено нанесення шкоди державі. Суд зазначає, що самовільне користування надрами та порушення правил їх охорони може призвести до економічних і екологічних наслідків, а тому застосування спеціальної конфіскації буде справедливим щодо досягнення мети покарання.

Позицію захисника обвинуваченого щодо незастосування спеціальної конфіскації до знаряддя вчинення даного кримінального правопорушення у зв`язку із тим, що транспортний засіб марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, суд не бере до уваги та зазначає, що факт реєстрації даного автомобіля у 2013 році, тобто під час перебування обвинуваченого у шлюбі, не встановлює правового режиму спільного майна подружжя. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

Долю інших речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжній захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язок:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме:

- піщано-гравійну суміш, об`ємом 1,76 м3, яка зберігається на території ВП № 5 (м.Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - конфіскувати в дохід держави;

- експериментальні взірці піщано-гравійної суміші, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 5 (м.Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;

- три лопати з дерев`яними ручками, які належать ОСОБА_1 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 5 (м.Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - конфіскувати в дохід держави.

На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати в рахунок держави знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме транспортний засіб марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1990 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1990 року випуску.

Судові витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні в сумі 1307 (одна тисяча триста сім) грн 60 коп стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 року на: піщано-гравійну суміш, об`ємом 1,76 куб.м, яка завантажена на кузов транспортного засобу марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1990 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 , три металеві лопати з дерев`яними ручками, які належать ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

У частині накладення арешту на транспортний засіб марки «ЗИЛ 131А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 1990 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_1 шляхом заборони відчуження та розпорядження - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

ГоловуючийЛ. І. МОТРУК