Рішення № 103789199, 28.03.2022, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/122/22

№2-а/687/7/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року Чемеровецький районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді -Борсука В.О.,

з участю секретаря - Цугель Т.В.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в залі суду смт. Чемерівці за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

У лютому 2022 року позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначав, що 20.01.2022 року поліцейським ВПД №3 (м.Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Шимчишином О.М. складено постанову серії БАБ №610413 від 20.01.2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у розмірі 510 грн. Згідно змісту вказаної постанови, 20.01.2022 року, о 06 год. 35 хв. по вул. Б.Лепкого, в смт.Гусятин керував автомобілем в зоні дії знаку 3.3 (рух вантажних т/з заборонений) в ході зупинки було встановлено, що водій має розвантажити вантаж в зоні дії знаку згідно накладної, під час зупинки працівником поліції, не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.9 (в) ПДР.

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність винесення постанови та наявності складу адміністративного правопорушення, позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, та наголошує на тому, що відповідачем невірно кваліфіковано дії позивача, оскільки його дії не підпадають під ч.2 ст.122 КУпАП, у зв`язку з чим просить суд її скасувати та стягнути витрати на оплату судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Суд, розглянувши матеріали позовної заяви та встановивши, що відповідно до положень ст.ст.4, 257, 268-272, 286 КАС України дана адміністративна справа, як термінова незначної складності розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Суд, дослідивши позов, додані до нього документи, вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАБ №610413 від 20.01.2022 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 20.01.2022 року, о 06 год. 35 хв. по вул. Б.Лепкого, в смт.Гусятин керував автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.3 (рух вантажних т/з заборонений) під час зупинки було встановлено, що водій має розвантажити вантаж в зоні дії знаку згідно накладної, під час зупинки транспортного засобу не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.п.9.9 "б" ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, за що його притягнуто та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п.п.9.1 розділу 9 "Попереджувальні сигнали" ПДР попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

Відповідно до п.п. 9.9. розділу 9 "Попереджувальні сигнали" ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти", що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, диспозиція наведеної правової норми передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення ними, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. Системний аналіз вказаних правових норм, на переконання суду, дає підстави для висновку, що вимога п.п 9.9 ПДР про увімкнення аварійної сигналізації стосується вимог ПДР щодо попереджувальних сигналів. Разом із тим, диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, чого у оскаржуваній постанові службовою особою відповідача встановлено не було.

Суд приходить до висновку про те, що правопорушення, зафіксоване поліцейським в оскаржуваній постанові, а саме не ввімкнення під час зупинки транспортного засобу аварійної світлової сигналізації не може бути кваліфіковане за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки не є порушенням правил користування зовнішніми світловими приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

При цьому суд звертає увагу на те, що приписами ст.125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст. 121-128, ч. 1 і 2 ст. 129, ст. ст. 139 і 140 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем не виконано обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення визначеного ч.2 ст.77 КАС України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем у справі не доведено належними і допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідачем не доведено перед судом правомірності прийнятого службовою особою відповідача процесуального рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення щодо особи не може грунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Як встановлено судом, службовою особою відповідача рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, зокрема КУпАП, нормативно-правовими актами, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що тягне за собою його скасування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо вимоги про стягнення понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час судового розгляду справи, до позову додано лише копію договору №1 від 10.01.2022 року про надання правової допомоги та витяг з договору №012802/22 від 28.01.2022 року про надання правової (правничої) допомоги.

Суд враховує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 134 КАС України, позивачем не надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 79, 159-163, 167, 254, 255 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №610413 від 20.01.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження по адміністративній справі - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (вул. Валова, 11, м.Тернопіль Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 40108720).

Суддя Борсук В.О.