Рішення № 103787355, 28.03.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/15027/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДКС України у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати підписаний начальником Головного управління Державної казначейської служби України у Волинської області Михайлом-Мирославом Леміщаком наказ від 15 листопада 2021 року № 134-ОС про відсторонення від виконання посадових обов`язків, без збереження заробітної плати з 15 листопада 2021 року у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцини проти COVID-19.

2. Зобов`язати відповідача поновити умови трудового договору шляхом допущення позивача на робоче місце та не перешкоджати виконувати трудові обов`язки на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів державного бюджету управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Головного управління Державної казначейської служби України у Волинської області.

3. Визнати протиправним передбачену наказом від 15 листопада 2021 року № 134 - ОС невиплату позивачу заробітної плати та стягнути з відповідача середню заробітну плату з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 759,78 грн за весь час відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсторонення позивача від виконання службових обов`язків з підстави не надання інформації про проведення нею профілактичних щеплень проти COVID-19 суперечить приписам трудового законодавства, Закону України «Про державну службу», є прийнятим за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, має форму протиправного втручання у право позивача на працю, через примушування до щеплення, яке проводиться з порушення закону.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву від 10 січня 2022 року № 04-08-10/169 представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року №2153 (далі - Наказ № 2153) затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до Наказу № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до пункту 416 Постанови № 1236 керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом №2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що :

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом Державної казначейської служби України від 27 жовтня 2021 року № 308 «Про заходи щодо вакцинації» зобов`язано начальників головних управлінь Державної казначейської служби України в областях та м. Києві здійснити необхідні заходи, спрямовані на виконання пункту 416 постанови № 1236 та забезпечити відсторонення від роботи працівників, що відмовились (ухиляються) від вакцинації.

Наказом Головного управління Казначейства від 28 жовтня 2021 року № 93 зобов`язано працівників Головного управління Казначейства надати документи, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцини проти COVID-19.

Головне управління Казначейства 05 листопада 2021 року повідомило ОСОБА_1 про необхідність пройти вакцинацію від COV1D-19.

Позивач 05 листопада 2021 року звернулась до Головного управління Казначейства із заявою про відмову в наданні даних щодо проведення профілактичних щеплень, оскільки така інформація становить медичну таємницю і розголошенню не підлягає.

Головним управлінням Казначейства на вищевказану заяву 19 листопада 2021 року надано відповідь, що інформація про наявність щеплень та довідка щодо протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не є медичною таємницею.

Факт відмови (ухилення) від проходження вакцинації зафіксовано у акті Головного управління Казначейства про засвідчення випадку ухилення або відмови працівника від проходження вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 15 листопада 2021 року.

Наказом Головного управління Казначейства від 15 листопада 2021 року № 134-ОС ОСОБА_1 відсторонено від роботи на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів державного бюджету управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів, як особу, яка відмовилася (ухилилася) від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та не надала документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданих закладом охорони здоров`я.

Представник відповідача зазначив, що у чинному законодавстві України відсутні норми, які регламентують примусову вакцинацію, обов`язковість щеплення не ототожнюється з примусовою вакцинацією. Проте у встановлених законодавством випадках у разі відсутності обов`язкового щеплення передбачено відсторонення від роботи працівників без виплати заробітної плати.

Зауважив, що увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має на меті відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкового припинення самих трудових відносин.

Відповідно до Наказу № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають зокрема працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів.

З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

14 січня 2022 року за вх. № 2625/22 ГУ ДКС України у Волинській області подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

У доповненні до відзиву представник відповідача зазначив, що Державна Казначейська служба України 09 грудня 2021 року звернулась до Верховного Суду України для надання методичної інформації про застосування статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України) щодо відсторонення від роботи працівників у зв`язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Верховним Судом України 24 грудня 2021 року на вищевказаний лист Державної Казначейської служби України надано роз`яснення щодо правового регулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та щодо практики Європейського суду з прав людини.

Головне управління Казначейства просить врахувати зазначений вище лист Верховного Суду України від 24 грудня 2021 року при винесенні рішення у даній справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року ГУ ДКС України у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про необхідність пройти вакцинацію від COVID-19.

ОСОБА_1 відмовилася надати відділу персоналу ГУ ДКС України у Волинській області документи, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцини проти COVID-19, про що свідчить акт засвідчення відмови від ознайомлення від 15 листопада 2021 року.

Позивач вважає, що оскільки ця інформація є її медичною таємницею, тому керівництво не уповноважене змушувати до розкриття цієї таємниці.

Наказом ГУ ДКС України у Волинській області від 15 листопада 2021 року № 134-ОС «Про відсторонення від роботи» відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», пункту 41б постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних пртиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2». Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, наказу Державної казначейської служби України від 27 жовтня 2021 року № 308 «Про заходи щодо вакцинації», наказу Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області від 28 жовтня 2021 року № 93 «Про заходи щодо вакцинації», головного спеціаліста відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів державного бюджету управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов`язків працівників Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, яка не надала документи, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або медичні висновки про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, без збереження заробітної плати з 15 листопада 2021 року.

Не погодившись з відстороненням від виконання службових обов`язків, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Питання проведення обов`язкових профілактичних щеплень врегульоване нормами Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ, Законом України від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України від 24 лютого 1994 року №4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Відповідно до статті 30 Основ законодавства про охорону здоров`я, щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.

Абзацом другим статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб (інших порівняно з такими хворобами як дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, обов`язковість щеплень проти яких визначена абзацом 1 цієї статті). У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Абзацами другим та третім статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено: що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи; що групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Міністерством охорони здоров`я України видано наказ від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року N1306/36928), яким визначений такий перелік.

Так, згідно з цим Переліком, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, підлягають працівники, зокрема: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, після дипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно- технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» на території України установлено карантин.

Статтею 29 цього закону визначено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з урахуванням змін, внесених постановою КМУ № 1336 від 15 грудня 2021 року, карантин продовжено до 31 березня 2022 року.

Крім того, до зазначеної постанови Кабінетом Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 внесені зміни, відповідно до яких текст постанови №1236 доповнено пунктом 41-б, яким визначено обов`язок керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVІD-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або

підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Таким чином, всупереч висновкам, викладеним у позовній заяві, пунктом 41-6 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року №1096) встановлено порядок відсторонення від роботи, який визначає умови та підстави відсторонення, час відсторонення та його документальне оформлення певним чином.

Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 не визнана у встановленому законодавством порядку протиправною та є чинною, відтак підлягає обов`язковому виконанню відповідно до статті 117 Конституції України.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 72 Закону України «Про державну службу» визначено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків здійснюється лише одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення, тобто у зв`язку з вчинення дисциплінарного проступку у випадках: порушення Присяги державного службовця; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Проте цей перелік підстав відсторонення не є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, за вказаних обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 46 КЗпП України, якою визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі, в тому числі, в інших випадках, передбачених законодавством.

Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, таким іншим випадком, передбаченим законодавством, і є встановлене статтею 12 Закону України 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надала документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого ГУ ДКС у Волинській області наказу від 15 листопада 2021 року № 134-ОС «Про відсторонення від роботи».

При цьому, суд наголошує, що тимчасове увільнення від виконання службових обов`язків у порядку відсторонення від роботи, у даному випадку, не є звільненням зі служби, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», внесені постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року №1096, щодо відсторонення від роботи у разі відмови або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень, а також наказ МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» набули чинності з 08 листопада 2021 року.

Таким чином, із зазначеної дати, відповідно до наведених приписів чинного законодавства, в Головному управлінні ДКС у Волинській області підлягали відстороненню від роботи державні службовці та працівники, які, на вказану дату, відмовились або ухилились від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які надали довідку закладу охорони здоров`я про наявність протипоказань до вакцинації ( тимчасових або постійних).

Щодо оплати праці працівників на період відсторонення від роботи, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, статті 50 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» оплата праці здійснюється за виконання роботи, для державних службовців - за виконання посадових обов`язків. Оскільки при відстороненні від роботи державним службовцем посадові обов`язки ним не виконуються, відтак підстави для виплати заробітної плати на період відсторонення відсутні.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 820/5784/17 та від 18 листопада 2019 року №480/4871/18.

Щодо посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що щеплення від COVID-19 не входить до переліку обов`язкових щеплень і не включення його до календаря щеплень, суд зазначає, що наведені твердження суперечать чинному законодавству з огляду на те, що чинним законодавством на громадян покладаються обов`язки щодо проведення щеплень.

Так, відповідно до пункту «б» статті 10 Основ законодавства про охорону здоров`я громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Крім того, згідно статті 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» на громадян покладаються обов`язки брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів та робити щеплення у передбачених законодавством випадках.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» розрізняється обов`язкове профілактичне щеплення: для працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб (абзац 2 статті 12); на відповідних територіях та об`єктах у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби (абзац 3 статті 12).

Згідно з абзацом 4 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відповідний санітарний лікар приймає рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах.

У даному випадку застосовуються підстави для обов`язкового профілактичного щеплення, визначені абзацом 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (для працівників окремих професій, виробництв та організацій), які не вимагають відповідного рішення санітарного лікаря.

За змістом пункту 2 Календаря щеплень, затвердженого наказом Міністерством охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року, з урахуванням змін, внесених згідно наказу Міністрерства охорони здоров`я №1510 від 03 липня 2020 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897), обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань (крім щеплень, визначених пунктом 1 Календаря, - дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, тощо) підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, що відповідає положенням абзацу 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Крім того, суд звертає увагу, що надання інформації щодо проведених щеплень не є порушенням права на таємницю про стан здоров`я в розумінні статті 39-1 Основ законодавства про охорону здоров`я, оскільки така інформація не стосується діагнозу, стану здоров`я, конкретних відомостей, одержаних при медичному обстеженні, методів лікування.

За таких обставин, підлягають застосуванню норми Закону України від 06 квітня 2000 року «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до статті 12 якого у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, тобто не передбачається складання посадовою особою державної санітарно - епідеміологічної служби подання про усунення від роботи.

Щодо відсутності встановленого порядку відсторонення від роботи, суд зазначає наступне.

Стаття 46 КЗпП України та стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містять порядку відсторонення від роботи осіб, що відмовляються або уклоняються від щеплення від COVID-19.

Проте такий порядок визначений пунктом 41-б постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Положеннями цієї правової норми визначені умови та підстави відсторонення, час відсторонення, його документальне оформлення певним чином, що у сукупності і складає порядок відсторонення від виконання обов`язків.

Щодо імперативних приписів пункту 41-б постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року, то суд зазначає, що підпункт 2 зазначеної правової норми встановлює імперативний припис керівникам державних органів забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Абзацом другим статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено: «У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.»

Щодо посилання ОСОБА_1 на обмеження її конституційного права на працю, суд зазначає, що у постанові від 18 листопада 2019 року у справі №480/4871/18 Верховний Суд вказує на необґрунтованість доводів скаржника щодо не врахування положення статті 43 Конституції України під час застосування до останнього заходу у вигляді відсторонення від посади.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача свідчать про законність оскаржуваного наказу та безпідставність позову. Позивач, у свою чергу, не довів обґрунтованість заявлених вимог, відтак позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 38009371)

Суддя Ф.А. Волдінер