Рішення № 103787320, 28.03.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року ЛуцькСправа № 803/1938/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року №354882-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Волинській області 15 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 354882-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 2783,56 грн.

Позивач вказує, що вказує, що таке податкове повідомлення рішення було надіслане без обов`язкового розрахунку податкового зобов`язання та без посилання на відповідне рішення Ківерцівської міської ради.

Уважає, що дане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте згідно нечинного рішення Ківерцівської міської ради від 30 січня 2015 року №48/2 та з порушенням процедури його прийняття, набрання чинності встановлення податкового періоду, та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Так, згідно з пунктом 9 Розділу ІІ вказаного Порядку до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Обов`язковий розрахунок податкового зобов`язання до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не наданий.

У відзиві на позовну заяву від 10 січня 2018 року представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Ківерцівської міської ради №5/5 від 12 лютого 2016 року затверджено Положення про податок на майно.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 статті 2 Положення ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування.

Водночас, згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Тому, звертає увагу, що норма підпункту 12.3.5 є спеціальною, у зв`язку з чим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як обов`язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 266 ПК України, починаючи з 01 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку.

Таким чином, визначення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік виходячи із ставки, яка встановлена ПК України є правомірним, з огляду на шо просить в задоволенні адміністративного позову відмовити (арк. спр. 27-28).

Позивач у відповіді на відзив від 11 січня 2018 року зазначив, що доданий до відзиву розрахунок виконаний з порушенням статті 266 ПК України з тих підстав, що рішенням Ківерцівської міської ради №5/5 від 12 лютого 2016 року встановлена пільга зі сплати податку: база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується, зокрема для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 160 кв. метрів, а не 120 кв. метрів, як рахує відповідач (арк. спр. 34-35).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю: визнати протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15 червня 2017 року № 354882-13 (арк. спр. 46-49, 86-90).

Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задоволено частково: рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 скасовано та справу №803/1938/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції (арк. спр. 134-145).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року адміністративну справу прийнято до провадження, замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 150-151).

У письмових поясненнях від 02 лютого 2022 року ОСОБА_1 наголошує на тому, що відповідачем порушено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, який передбачає обов`язкове долучення до податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов`язання.

Вказує, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не були внесені зміни до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, як і не було внесено змін до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, дія зазначених норм Законом №71-VIII не зупинена, а відтак відсутні підстави для незастосування цих норм у спірних правовідносинах.

На думку позивача, оскільки Ківерцівською міською радою 12 лютого 2016 року вже було прийнято рішення «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Ківерці» №5/5, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому пункт 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII щодо не застосування в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів вимог, встановлених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, не може бути застосованим, оскільки тоді порушується стаття 4 ПК України.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі рішення Ківерцівської міської ради від 12 лютого 2016 року №5/5 без встановлення факту оприлюднення органом місцевого самоврядування даного рішення, чим порушено положення підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 ПК України. Це в свою чергу призвело до порушення нормативних вимог щодо завчасного прийняття та оприлюднення рішень в частині регулювання змісту та обсягу податкового обов`язку платника податків, закріплених у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпунктах 12.3.4, 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України.

Наведене, на думку позивача, дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким внесені зміни щодо встановлених пільг на податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відповідає положенням підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.

На підставі наведеного просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (арк. спр. 154-163).

Представник ГУ ДПС у Волинській області у поясненнях від 10 лютого 2022 року зазначає, що на адресу контролюючого органу надійшла інформація з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок загальною площею 322 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до отриманої інформації та керуючись нормами ПК України, зокрема підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, ГУ ДФС у Волинській області визначило суму грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року №354882-13 за період 2016 року у розмірі 2783,56 грн.

Зазначає, що вирішуючи питання співвідношення підпунктів 12.3.4 та 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов`язковими згідно ПК України, слід звернути увагу, що норма підпункту 12.3.5 є спеціальною, в зв`язку з чим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як обов`язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст.266 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Звертає увагу, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», не внесено змін до будь-яких елементів податку, а введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01 січня 2015 року статтею 266 ПК України встановлено об`єкт оподаткування, платників цього податку, розмір ставки, податковий період, за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.

Окрім того, на даний час Закон №71-VIII в частині положень щодо внесення змін до ПК України стосовно оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не визнано не чинним чи неконституційним та не зупинено його дію не було, тобто вказана норма є чинною, а відтак обов`язковою до виконання платниками даного виду податку на майно.

З наведених підстав представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити (арк. спр. 166-167).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, А-1, загальною площею 322,0 кв.м., житлова площа 76,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно (арк. спр. 8).

Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року №354882-13, яким згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 2783,56 грн (арк. спр. 18).

ОСОБА_1 , не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як установлено судом, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, А-1, загальною площею 322,0 кв.м., житлова площа 76,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим оскаржуваним податковим повідомленням - рішення контролюючий орган визначив йому суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 2783,56 грн.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Положеннями пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Поряд з нормою підпункту 12.3.5 діє норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Разом з тим, Законом України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909-VIII) внесено зміни до статті 266 ПК, які набрали чинності з 1 січня 2016 року.

Так, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві положення» наведеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 72 Закону №909-VІІІ змінено також правове регулювання у статті 266 Податкового кодексу України, зокрема зміни стосувались об`єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9).

Таким чином, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік, таке має братись до уваги контролюючим органом при здійсненні розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.

Отже, ПК України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 817/986/18, від 20 грудня 2021 року у справі №0940/1956/18.

Як установлено судом, на виконання вимог ПК України рішенням Ківерцівської міської ради «Про встановлення податку на майно, відмінне від земельного податку» від 30 січня 2015 року №48/2 встановлено ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

В подальшому, Ківерцівською міською радою прийнято рішення «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Ківерці» від 12 лютого 2016 року №5/5, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказаним рішенням було передбачено, що рішення Ківерцівської міської ради від 30 січня 2015 року №48/2 «Про встановлення податку на майно, відмінне від земельного податку» та «Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Ківерці» слід вважати таким, що втратив чинність.

Слід зазначити, що житловий будинок, А-1, загальною площею 322,0 кв.м., житлова площа 76,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що не заперечується сторонами у справі.

Верховний Суд в постанові від 14 грудня 2021 року, направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що судам слід з`ясувати, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, яким саме актом (рішенням чи законом) керувався відповідач нараховуючи грошове зобов`язання зі сплати податку.

Так, в ході нового розгляду справи, на підставі наданого відповідачем розрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по ОСОБА_1 , судом установлено, що згідно із оскаржуваним податковим повідомлення - рішенням, розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016 році визначено виходячи із таких даних: житловий будинок в м. Ківерці загальною площею 322 кв.м.; пільга з податку для будинків згідно ПКУ - 120 кв.м.; ставка податку по м. Ківерці - 1% від мінімальної заробітної плати на 2016 рік (1378,00 грн) - 13,78 грн. Площа, що оподатковується становить 202 кв. м. (322 - 120), відтак сума податку становить 2783,56 грн. (202 х 13,78 грн).

З аналізу доданого розрахунку вбачається, що розрахунок грошового зобов`язання проведено податковим органом із застосуванням ставки податку у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року за 1 кв. метр бази оподаткування, яка визначена саме рішенням Ківерцівської міської ради від 12 лютого 2016 року № 5/5.

Разом з тим, пунктом 2.4.1.2 вказаного рішення встановлено пільгу зі сплати податку, на яку зменшується база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, а саме: для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 160 кв. метрів.

Натомість, всупереч зазначеному, податковим органом при визначенні ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно із оскаржуваним податковим повідомлення - рішенням застосовано пільгу на 120 кв.м.

Суд зауважує, що неправильність визначення контролюючим органом ставки податку, зокрема і у випадку застосування положень нормативного акту, який визнаний недійсним у судовому порядку, свідчить про неправомірність такого податкового повідомлення-рішення, однак лише у частині суми такого податкового зобов`язання. При цьому, за встановлення обставин про дійсну ставку податку, суди не позбавлені можливості виділення з загальної суми податкового зобов`язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, сум податкового зобов`язання нарахованого правомірно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі №823/1917/18.

З урахування зазначено, суд уважає, що розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який позивач мала сплатити у 2016 році за належний їй на праві приватної власності будинок становить 2232,36 грн = 162 кв. м. (322 кв.м. (загальна площа будинку) - 160 кв. м. (пільга встановлена рішенням Ківерцівської міської ради від 12 лютого 2016 року №5/5) Х 13,78 грн (ставка податку 1%, встановлена рішенням Ківерцівської міської ради від 12 лютого 2016 року № 5/5 від мінімальної заробітної плати на 2016 рік в сумі 1378,00 грн).

Щодо тверджень позивача про відсутність розрахунку розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який не доданий до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд зазначає таке.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Пунктом 9 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

З урахуванням вказаної норми убачається, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання лише за його наявності, тобто, складання розрахунку грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішення не є обов`язковим.

На думку суду, твердження позивача про те, що відсутність розрахунків податкового зобов`язання є самостійною підставою для скасування останніх не узгоджуються із нормами ПК України та процесуального законодавства; такі обставини не можуть виключати обов`язок платника податку сплачувати його в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2022 року у справі №815/4330/17.

До того ж, відповідачем до матеріалів справи долучений розрахунок податкового зобов`язання, яким останній керувався при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, і такому розрахунку судом надавалася правова оцінки при вирішенні спору.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачу, як власнику нерухомого майна, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов`язання за 2016 рік в сумі 2232,36 грн.

Однак, на думку суду, відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення від 15 червня 2017 року №354882-13 в частині нарахування позивачу решти суми грошового зобов`язання, а тому у вказаній частині оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15 червня 2017 року №354882-13 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 551,20 грн, у задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15 червня 2017 року №354882-13 в частині визнання грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 551,20 грн (п`ятсот п`ятдесят одна гривня двадцять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2022 року.