Рішення № 103787055, 28.03.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 березня 2022 р. Справа № 120/13862/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради (далі - відповідач), у якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради №1011 від 22.09.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2021 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,1 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Агрономічної сільської ради №1011 від 22.09.2021 року 14 сесії 8 скликання, яким відмовлено у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчені документи, що пов`язані із розглядом клопотання позивача; Регламенту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області; протоколу засідання 14 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 року з результатами поіменного голосування (у повному обсязі, з підписом посадової особи, яка виготувала протокол) частині розгляду клопотання позивача.

22.11.2021 року відповідач подав відзив на позов, у якому вказує, що станом на 15.11.2021 року бажана позивачем земельна ділянка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 . Рішенням Медвежо-Вушківської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 17.10.1997 року на XI сесії 22 скликання бажану позивачем земельну ділянку було передано у приватну власність ОСОБА_2 , що також підтверджується копією з земельної кадастрової книги с. Медвеже Вушко.

Наразі права інших третіх осіб на земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач не зареєстровані, а оригінал вищевказаного рішення знаходиться в архіві.

Також вказує, що згідно висновку Верховного Суду справа № 617/763/16-ц від 09.12.2020 року, надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієїІ тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Враховуючи наевдене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

29.11.2022 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 009-в/к від 01.02.2022 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 10.02.2022 року по 18.02.2022 року та з 09.03.2022 по 18.03.2022 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

02.08.2021 позивач звернувся до Агрономічної сільської ради із заявою про надання відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,1 га, яка розташована на території Агрономічної ОТГ, за рахунок земель комунальної власності. Також вказав, що бажана земельна ділянка на яку претендує позивач межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520683800:02:004:0126, 0520683803:02:004:0089, 0520683803:02:004:0039.

До клопотання були долучені документи, передбачені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, копія паспорту; копія ідентфікаційного коду, копія посвідчення учасника бойових дій.

Рішенням Агрономічної сільської ради 14 сесії 8 скликання № 1011 від 22.09.2021 року, за результатом розгляду клопотання, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, оскільки вказана на графічних матеріалах земельна ділянка знаходиться в користуванні громадян та висновки постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, благоустрою, житлово-комунального господарства, транспорту та комунальної власності.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує відповідні функції, і лише шляхом законодавчого регулювання визначається його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених норм слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до якого додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

При цьому, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, про що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до повноважень сільської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення документації та передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. Дане питання вирішується виключно на пленарному засіданні ради, за результатами розгляду якого рада приймає рішення.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що положення Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення у місячний строк, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову.

Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Із оскаржуваного рішення № 1011 від 22.09.2021 вбачається, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у користуванні інших осіб.

Суд зазначає, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. В силу приписів статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У цьому контексті суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, та деякі із земельних ділянок, про виділення яких йдеться у рішенні Медвежо-Вушківської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 17.10.1997 року на XI сесії 22 скликання, є одними і тими ж ділянками.

Із наданого рішення Медвежо-Вушківської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 17.10.1997 року на XI сесії 22 скликання не можливо встановити, яку саме земельну ділянку було передано тій чи іншій особі, та чи перебувають вони у власності чи у користуванні цих осіб, а також чи оформлене відповідне право у спосіб, встановлений законом.

У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, а є лише першою стадією процесу отримання у власність земельної діялнки. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду по справах №545/808/17, №806/2982/17.

За позицією Верховного Суду по справі № 461/2132/17 у постанові від 25 квітня 2018 року, суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Агрономічної сільської ради №1011 від 22.09.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Визначаючись із способом захисту порушеного права позивача суд враховує, що згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.comS.r.l. проти Молдови, заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі, заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії, заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії, заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, та Беєлер проти Італії, п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема, рішення яке є предметом оскарження не містять повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення технічної документації. Такі недоліки у діяльності відповідача з однієї сторони перешкоджають позивачу у реалізації його права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача, які унеможливлюють задоволення клопотання, а з іншої перешкоджають у межах спірних правовідносин повну перевірку судом умов, дотримання яких є необхідним для прийняття позитивного для позивача рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Відтак, суд вважає необхідним задовольнити похідну позовну вимогу у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 02.08.2021, та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні. Тому, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Питання про розподіл судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради №1011 від 22.09.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для для індивідуального дачного будівництва площею 0,1 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Агрономічна сільська рада (код ЄДРПОУ 04525998, вул. Мічуріна, буд. 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.03.2022 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна