Ухвала суду № 103785510, 16.03.2022, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/192/22

Провадження № 1-в/135/11/22

У Х В А Л А

іменем України

16.03.2022 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Волошиної Т.В.,

за участі: секретаря судового засідання Глушко І.В.,

прокурора Чудака Ю.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника засудженого Орець Н.І.,

представника ДУ "Ладижинська ВК (№39)"Фомішина М.С., Даниленка С.В., Світлоокої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в м. Ладижині Вінницької області клопотання ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується.

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про умовно - дострокове звільнення його від відбування покарання, в якому посилається на те, що вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2017 року його засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Зараз він відбуває покарання у Ладижинській виправній колонії №39, де характеризується позитивно, добре відноситься до праці, має догани, які погашені по часу і зняті в установленому законом порядку, має заохочення, підтримує соціально-корисні зв`язки, у відносинах з засудженими не конфліктний. В зв`язку з цим просить застосувати вимоги ст. 81 КК України та звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.

Виклад позиції учасників судового провадження.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні, вважаючи, що своєю поведінкою довів своє виправлення. Також зазначив, що він в установі навчається, мав намір працевлаштуватися, проте на даний час відсутня робота за його фахом. Окрім того, вказав на те, що на даний час в Україні війна, тому має намір вступити до збройних сил України та захищати Батьківщину.

Захисник Орець Н.І. підтримала клопотання засудженого ОСОБА_1 та просила умовно - достроково звільнити останнього від відбування покарання зважаючи на те, що, засуджений ОСОБА_1 приймає участь у програмах диференційного виховного впливу «Правова освіта» та «Підготовка до звільнення», має намір вступити до збройних сил України та захищати Батьківщину. Також вважає, що він став на шлях виправлення, оскільки має одне заохочення та появляє намір щодо працевлаштування.

Представники установи виконання покарань Фомішин М.С. , Даниленко С.В. та Світлоока Т.В. в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, пояснивши наступне. Засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі перебуває з 12.12.2017. В Ладижинську виправну колонію № 39 прибув 24.11.2021 із СІЗО м. Запоріжжя. Відбуває покарання, за умисний особливо тяжкий злочин та тяжкі злочини, раніше неодноразово засуджений та знову скоїв злочин. За час відбування покарання в установі характеризується негативно. З метою стимулювання в засудженого правослухняної поведінки один раз заохочувався за зразкову поведінку та ставлення до праці. Він не працевлаштований на підприємстві установи, ініціативи, щодо працевлаштування проявляв в усній формі, проте з письмовою заявою про бажання працевлаштуватись до адміністрації установи не звертався. ОСОБА_5 приймає участь у програмах диференційного виховного впливу «Правова освіта» та «Підготовка до звільнення», ці програми є обов`язковими для всіх засуджених. У гуртках, які діють на території установи засуджений ОСОБА_1 участі не бере. Зважаючи на викладене вище, представники установи виконання покарань просили у клопотанні засудженого ОСОБА_1 про умовно - дострокове звільнення відмовити.

Прокурор Чудак Ю.В. в судовому засіданні висловив думку, що клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення задоволенню також не підлягає, оскільки доказами, що характеризують засудженого не підтверджено, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення. Також ОСОБА_1 вже неодноразово був засуджений, звільнявся умовно - достроково, з іспитовим строком та знову вчинив злочин, що також свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення. Також зазначає, що в установі наявні виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що зобов`язує його працевлаштовуватись на підприємстві, проте він цього не робить.

Встановлені судом обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 засуджений вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 липня 2017 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбуття покарання рахується з 12 грудня 2017 року, кінець строку покарання визначено 07 жовтня 2022 року.

У характеристиці засудженого (а.с. 1, т. 2 особової справи засудженого) зазначено, що він в Ладижинську виправну колонію № 39 прибув 24 листопада 2021 року із СІЗО м. Запоріжжя. За час перебування в СІЗО характеризується негативно, за зберігання заборонених предметів неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника СІЗО, заохочувався один раз правами начальника СІЗО за сумлінну поведінку та ставлення до праці.

За час перебування в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» (а.с. 176, 203, т. 1 особової справи засудженого) засуджений не завжди дотримувався загальноприйнятих норм поведінки, перебував на профілактичному обліку, як особа схильна до членоушкодження.

За час відбування покарання в ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)» засуджений характеризується посередньо, заходи заохочення не застосовувались. На виробництві установи не працевлаштований, по прибуттю до установи в усній формі висловлював наміри працевлаштуватись, однак в подальшому ініціативи щодо працевлаштування не проявляв, із відповідною заявою до адміністрації установи не звертався. Роботи із благоустрою установи виконує неохоче та під контролем працівників адміністрації установи, вимог пожежної безпеки дотримується. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, не конфліктує, не завжди адекватно реагує на критику на свою адресу. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд, а також приділяє необхідної уваги до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, має достатні навички для самостійного їх виконання. Приймає участь у реалізації програм диференційного виховного впливу «Правова освіта» та «Підготовка до звільнення». Соціально - корисні зв`язки підтримує з дружиною. Перебуває на профілактичному обліку в установі як особа, що схильна до скоєння суїциду та членоушкодження. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім.

Під застосування заохочувальних норм підпадав, а саме:

- під дію ст. 101 КВК України, щодо переведення зі звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки, після фактичного відбуття Ѕ строку покарання - 07.07.2018.

- під дію ст. 82 КК України, щодо заміни не відбутої частини покарання більш м`яким після фактичного відбуття 2/3 строку покарання - 07.12.2019.

- під дію ст. 81 КК України, щодо умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, після фактичного відбуття ѕ строку покарання - 22.08.2020.

Згідно з витягом з протоколу № 17 від 09.12.2021 засідання комісії щодо переведення з максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки на підставі ст. 101 КВК України (а.с. 3, т. 2 особової справи засудженого) засуджений ОСОБА_1 відмовився від переведення з максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки.

Згідно з витягом з протоколу № 19 від 09.12.2021 засідання комісії щодо умовно-дострокового звільнення на підставі ст. 81 КК України (а.с. 6, т. 2 особової справи засудженого) засудженому ОСОБА_1 відмовлено в умовно-достроковому звільненні, як такому, що не став на шлях виправлення.

Згідно витягу з протоколу № 16 від 09.12.2021 засідання комісії щодо заміни покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України (а.с. 9, т. 2 особової справи засудженого) засудженому ОСОБА_1 відмовлено в заміні не відбутої частини покарання більш м`яким, як такому, що не став на шлях виправлення.

З довідки по особовій справі засудженого ОСОБА_1 про наявність дисциплінарних стягнень та заохочень (а.с. 12, т. 2 особової справи засудженого) вбачається, що до останнього за час ізоляції від суспільства застосовувались стягнення, а саме: 19.01.2018 - догана правами начальника СІЗО; 12.04.2018 - попередження правами начальника СІЗО; 03.01.2019 - 7 діб карцеру правами начальника СІЗО; 16.08.2019 - догана правами начальника СІЗО; 20.09.2019 - догана правами начальника СІЗО; 07.10.2019 - догана правами начальника СІЗО; 28.05.2020 - догана правами начальника СІЗО; 21.01.2021 - догана правами начальника СІЗО; 21.01.2021 - 3 діб карцеру правами начальника СІЗО; 19.02.2021 - догана правами начальника СІЗО; 09.08.2021 - 2 діб карцеру правами начальника СІЗО. 01.11.2018 застосовувалися заходи заохочення у вигляді подяки за зразкову поведінку та ставлення до праці.

Відповідно до постанови № 379 (а.с. 16, т. 2 особової справи засудженого) до засудженого ОСОБА_1 за час відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства 08.12.2021 застосовано стягнення у виді догани правами начальника установи виконання покарань.

Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, зокрема, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» орієнтує суди нижчих ланок на те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Необхідно ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Виходячи з вказаної норми закону, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.

Сумлінна поведінка - це зразкове виконання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, беззаперечне виконання законних вказівок адміністрації, активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, наявність подяк і відсутність стягнень, це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Показником виправлення можна вважати і систему вчинків, що здійснюються з мотивів, прямо протилежних тим, що штовхнули особу на вчинення злочину.

Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа постійно бере участь у суспільно-корисній праці та добросовісно виконує трудові обов`язки, покращує кількісні та якісні показники виконуваної роботи, підвищує виробничу кваліфікацію, прагне до вдосконалення наявного фаху, спеціальності, придбання спеціальності або підвищення кваліфікації, відсутність трудових порушень, прогулів, відмов від роботи, дбайливе ставлення до довіреного майна, бережно ставиться до обладнання та інструментів, дотримується правил охорони праці та техніки безпеки.

Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за певний час.

З врахуванням досліджених матеріалів особової справи щодо ОСОБА_1 та викладених вище доводів, суд приходить до висновку, що засуджений відбув встановлену законом частину строку покарання, але не довів своє виправлення, враховуючи те, що він з позитивного боку себе не зарекомендував, за час відбування покарання характеризується посередньо, 13 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, на момент розгляду клопотання не всі дисциплінарні стягнення погашені в установленому законом порядку, що свідчить про те, що він належних висновків для себе не зробив, а отже не має впевненості у його подальшій правослухняній поведінці, тому підстави для умовно-дострокового звільнення згідно з вимогами статті 81 КК України відсутні.

Посилання сторони захисту на наявність подяки за зразкову поведінку та ставлення до праці, а також те, що засуджений проявляв намір працевлаштоватись в установі в силу статті 81 КК України не є підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Той факт, що засуджений ОСОБА_1 не доводив систематично свого виправлення підтверджується окрім вказаного тим, що по відбуттю 3/4 частини строку покарання протоколом від 09.12.2021 комісія відмовила йому в умовно-достроковому звільненні, як такому, що не став на шлях виправлення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 81 КК України, п.2 ч.1 ст. 537, ст. 539 КПК України,постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7(семи) днів з моменту її проголошення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя