Рішення № 103783819, 21.03.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №206/4645/21

Провадження № 2/201/1075/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Алпенідзе К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою (а.с. № 1-5).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 06.12.2021р. було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч. 1 ст. 274 , ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. №50).

В обґрунтування позову представник позивача -Волчек Н.М. (діє за довіреністю від 28.12.2020р. - а.с. № 38) посилалася на те, що 15.12.2018р. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Кіа» д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Hyundai» д/н НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження та власнику автомобіля «Hyundai» завдано матеріальних збитків, постраждалих осіб немає. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2019р. у справі №201/14143/18 водія ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 не була застрахована жодним чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Hyundai» д/н НОМЕР_2 завдано майнову шкоду, яка повинна бути відшкодована заподіювачем шкоди або відповідальною особою. 11.02.2019р. із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ звернувся власник автомобіля «Hyundai» ОСОБА_3 . Згідно висновку про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу за №03-01-19В від 26.01.2019р., вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Hyundai» складає 14 216грн. 40коп. МТСБУ визначило розмір регламентної виплати потерпілому у розмірі 14 076грн. 54коп. та 04.04.2019р. відповідна сума коштів була перерахована потерпілому ОСОБА_3 . Відповідно до п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ отримало право на відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування у зв`язку із ДТП, що відбулася з вини ОСОБА_1 , загальна сума яких складає - 14 946грн. 54коп., з яких 14 076грн. 54коп. - сума сплаченого відшкодування, 870грн. - оплата послуг аварійного комісара (експерта), які представник позивача просила стягнути з відповідача, а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 2 270 грн.

Позивач про дату та час розгляду справи на 03.02.2022р. та 21.03.2022р. був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні докази (а.с. №52, 60). 12.01.2022р. та 01.03.2022р. на адресу суду надійшли клопотання представник позивача - Волчек Н.М. (діє на підставі довіреності від 21.12.2021р. - а.с.№55), в якому представник позивача зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. №53, 61).

Відповідачка - ОСОБА_1 03.02.2022р. подала суду заяву з проханням відкласти судове засідання, яке призначене на 03.02.2022р., у зв`язку із не отриманням позовної заяви та можливої подачі відзиву на позов (а.с. №56).

Клопотання про відкладення судового засідання 03.02.2022р. було задоволено (а.с. № 58).

Про причині неявки в судове засідання 21.03.2022р. відповідачка суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи, про причини неявки не надала, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується особистою розпискою наявною в матеріалах справи (а.с. №59).

Отже, належним чином повідомлена про розгляд справи судом, відповідачка в судове засідання 21.03.2022р. не з`явилася, про причини своєї неявки в судове засідання 21.03.2022р. не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, з клопотанням про відкладення розгляду справи 21.03.2022р. до суду не зверталася.

Підстав для ухвалення по справі заочного рішення у цій справі немає, оскільки відсутня сукупність умов для ухвалення заочного рішення, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України (так, відповідачка по справі обізнана про наявність справи в суді, подала суду заяву про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву (а.с. № 56), втім, в судове засідання не з`явилась, відзиву не надала, отже суд виходить з того, що відповідачка змістовних заперечень щодо позовних вимог не висловила і цій позиції судом буде дана належна оцінка поряд з іншими обставинами та доказами у справі).

Враховуючи, заяви представника позивача (а.с. №53, 61) та неявку в судове засідання відповідачки (або її представника), суд відповідно до положень ст. 223 та ч.2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи 21.03.2022р. здійснював за відсутності обох сторін (їх представників) та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.12.2018р. мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Кіа» д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Hyundai» д/н НОМЕР_2 , внаслідок якої автомобілю «Hyundai» завдано матеріальних збитків, постраждалих осіб немає.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2019р. у справі №201/14143/18 водія ОСОБА_1 визнано винною в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, проте на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито (а.с. №8).

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, в результаті даної ДТП з вини водія ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль марки «Hyundai» д/н НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була забезпечена договором (страховим полісом) серії АМ №6355674, страховик АТ «СК «АХА Страхування», терміном дії з 18.09.2018р. по 17.09.2019р. (а.с. № 7, 9).

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідачка не мала чинного договору ОСЦПВ (а.с. №28).

Згідно висновку експертного дослідження авто-товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку №03-01-19В вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Hyundai» д/н НОМЕР_2 складає 14 216грн. 40коп. (а.с. №14-16).

Завдана шкода особисто винуватцем ДТП ОСОБА_1 потерпілому відшкодована не була. У зв`язку з чим власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_3 , з метою отримання страхового відшкодування, звернувся до МТСБУ з відповідною заявою від 08.02.2019р., яка зареєстрована МТСБУ 11.02.2019р. (а.с. №11).

У зв`язку з настанням події, передбаченої ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розглянувши заяву власника пошкодженого автомобіля, МТСБУ було прийнято рішення (Наказ №3302 від 04.04.2019р. - а.с. №23) про відшкодування шкоди та власнику автомобіля марки «Hyundai» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 виплачено грошові кошти у розмірі 14 946рн. 54коп., що підтверджується платіжними дорученнями №936876 від 04.04.2019р. та №912515 від 22.02.2019р. (а.с. №30), розмір відшкодування включає: 14 076грн. 54коп. - сума сплаченого відшкодування, 870грн. - оплата послуг аварійного комісара (експерта), які позивач просив стягнути з відповідачки.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.«а» ч.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру фактично заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги висновок експертного дослідження авто-товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку №03-01-19В від 26.01.2019р., по визначенню вартості матеріального збитку, нанесеного власнику колісного транспортного засобу.

Згідно ч.1 та 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.

Відповідно п.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, та здійснило регламентну виплату потерпілій особі - ОСОБА_3 .

Отже, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача у розмірі понесених витрат, що складає 14 076грн. 54коп. - сума сплаченого відшкодування, 870грн. - оплата послуг аварійного комісара (експерта), які позивач просив стягнути з відповідача, а загалом 14 946грн. 54коп., сплата яких підтверджується платіжними дорученнями №936876 від 04.04.2019р. та №912515 від 22.02.2019р.

Як зазначено в правовій позиції, яка була висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2188цс16 від 16.11.2016р.: «Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми у розмірі 14 946грн. 54коп., перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, мав би до відповідачки ОСОБА_1 , а відтак, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. № 6).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 35, 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, правовою позицією ВСУ в постанові від 16.11.2016р. у справі №6-2188цс16, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу суму понесених витрат у розмірі 14 946грн. 54коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.