Рішення № 103781813, 10.03.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8849/21

Провадження № 2/201/1163/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора (треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України) про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська суду із позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора (треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України) про стягнення матеріальної шкоди (а.с. 1 - 4).

Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 26-27).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумової О.С. від 13.12.2021р. справу прийнято до провадження, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, витребувано докази (а.с. 31).

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/8909/16 від 11.03.2021р., залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021р., частково задоволені вимоги позивача, визнано протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області при наданні ОСОБА_1 відповідей-довідок від 13.06.2016р. №18-199вих16 та від 07.11.2016р. №18-265вих16 у частині зазначення надбавки за вислугу років у розмірі 40%. Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1090, у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури у 2016 році.

Водночас, згідно листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 01.06.2021 №18031-13135/К-01/8-0400/21 позивачеві з 01.01.2016р. до 08.07.2019р. проведено перерахунок та виплату пенсії саме на підставі інформації від 13.06.2016р. №18-199вих16, у якій протиправно зазначено неправильний розмір надбавки за вислугу років, який вплинув на загальний розмір заробітку прокурора, необхідний для проведення перерахунку пенсії.

Лише на виконання рішення суду Дніпропетровською обласною прокуратурою позивачеві надано нову інформацію від 14.07.2021р. за №21-287вих21 із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50%.

Внаслідок ненадання цієї довідки позивач з 01.01.2016р. і до 08.07.2019р. отримував пенсію у заниженому розмірі 9579,19 грн., а не 10055,18 грн. Таким чином внаслідок протиправного діяння органу прокуратури упродовж 42-х місяців недоотримав пенсію в загальній сумі 19991,58 грн. (10055,18 - 9579,19 = 475,99 * 42).

Посилаючись на норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173, 1176 ЦК України, просив стягнути із відповідачів 19991,58 грн. матеріальної шкоди,

Відповідачі позовні вимоги не визнали.

11.01.2022р. представник відповідача - Дніпропетровської обласної прокуратури Деркач І.П. (діє на підставі довіреності від 11.11.2021р. - а.с. 56) надала відзив на позовну заяву (а.с. 51 - 55), а також клопотання про закриття провадження по справі (а.с. 57 - 62), у яких представник не погодився із доводами позивача про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, вважала, що спір слід розглядати у порядку адміністративного судочинства. Зазначив, що позивач не визначився із правовою природою коштів, які просить стягнути. Жодних протиправних дій щодо перерахунку пенсії позивачеві Дніпропетровською обласною прокуратурою не вчинено, тому відсутні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення матеріальної шкоди згідно зі ст. 1166 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог або ж закрити провадження по справі.

25.01.2022р. представник відповідача - Офісу Генерального прокурора Кожушко В.Е. (діє на підставі довіреності від 11.06.2021р. - а.с. 109) також надав відзив на позовну заяву (а.с. 109), у якому представник не погодився із доводами позивача про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди. Зазначив, що позивач не навів доказів, які б свідчили про визнання незаконним, скасування нормативно-правового акта Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, тому вимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини пенсії є безпідставними. Довідки прокуратури та відповідь Офісу Генерального прокурора на звернення позивача не є нормативно-правовими актами. Вважав, що на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 передбачено, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до виданої на виконання рішення суду довідки прокуратури, у якій зазначено надбавка за вислугу років у розмірі 50%, має здійснюватися виключно територіальним органом Пенсійного фонду України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимогі.

Позивач 24.01.2022р. надав відповіді на відзиви, у яких наполягав на задоволенні позову (а.с. 88 - 98).

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 132), заяв про відкладення розгляду справи не надав.

Представник відповідачів - Алексєєнко М.І. в судове засідання надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, відзиви підтримав повністю, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 134).

Представники ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, ДКСУ в судове засідання не з`явилися, про дату, місце і час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 35, 65, 133), заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Суд, вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, прийшов до таких висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

З матеріалів справи установлено, що листом Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпропетровську від 22.12.2016р. № К-99/01/09 позивачеві на його звернення віл 14.12.2016р. повідомлено, що га виконання постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2016р. по справі № 204/5284/16-а (2-а/204/151/16) та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016р. по справі № 204/5284/16-а (2-а/204/151/16) управлінням розпорядженням від 24.11.2016р. проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016р. у розмірі 90% від заробітної плати 10643,54 грн, яка зазначена у довідці від 13.06.2016р. № 18-199вих16, виданій прокуратурою Дніпропетровської області. Після перерахунку основний розмір пенсії від заробітку з 01.01.2016р. становить 9579,19 грн.

В грудні 2016 року по основній відомості позивачеві виплачено борг по перерахунку пенсії за період з 01.01.2016р. по 30.11.2016р. в сумі (9579,19-5627,85) X 11= 3951,37 X 11 = 43464,74. Разом з боргом виплачена пенсія за грудень 2016 року, яка після індивідуально-масового перерахунку у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність, становить 10 003,29 грн, а саме: - основний розмір пенсії-9579,19 грн; - підвищення інваліду війни 3 групи - 374,10 грн; - цільова грошова допомога інвалідам війни 3 групи - 50,00 грн. Таким чином, загальна сума до виплати в грудні 2016 року склала - 43464,74 + 10003,29 - 53468,03 грн.

В подальшому до внесення змін в діюче пенсійне законодавство ОСОБА_1 виплачуватиметься пенсія в розмірі 10003,29 грн. (а.с. 18).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. по справі №804/8909/16 частково задоволені вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури.

Визнано протиправними дії прокуратури Дніпропетровської області при наданні ОСОБА_1 відповідей-довідок від 13.06.2016р. №18-199вих16 та від 07.11.2016р. №18-265вих16 у частині зазначення надбавки за вислугу років у розмірі 40%.

Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1090, у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури у 2016 році (а.с. 5 - 8).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021р., рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. залишено без змін (а.с. 9 - 14).

Зі змісту рішень встановлено, що ОСОБА_1 02.09.2013р. звільнений з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з посади прокурора відділу.

13.06.2016р. і 07.11.2016р. позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області з метою отримання довідки про розмір заробітної плати прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.

На звернення позивача 13.06.2016р. за № 18-199 вих.16 за підписом заступника прокурора області ОСОБА_4 та начальника відділу-головного бухгалтера ОСОБА_2, а також 07.11.2016р. № 18-265 вих.16 за підписом першого заступника прокурора області ОСОБА_5 та начальника відділу-головного бухгалтера ОСОБА_6 . ОСОБА_1 надано відповіді-довідки про те, що позивач дійсно працював у прокуратур:

Дніпропетровської області на посаді старшого прокурора відділу. Відповідна заробітна плата 01.12.2015р. згідно з постанов КМУ від 31.05.2012 № 505, від 09.12.2015р. № 1013 складається, зокрема, з: посадового окладу - 2083,00 грн., класного чину - 135,00 грн., вислуги років 40% - 887,20 грн., тощо. Усього: 10643,54 грн.

Крім того, 09.11.2016р. за № 11-5653-16 начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 позивачеві надана відповідь з роз`ясненнями статті 81 Закону України «Про прокуратуру» і постанов КМУ від 09.12.2015 № 1090 та від 07.05.2008 № 425.

Як зазначено було у відповіді начальника відділу ОСОБА_7 від 09.11.2016р. № 11-5653-116, норми статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Згідно із статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» та постанови КМУ від 09.12.2015р. № 1090 прокурорам, які проходять службу виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у відповідних розмірах, зокрема понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

У своєму зверненні до прокуратури Дніпропетровської області від 27.10.2016р. ОСОБА_1 зазначав, що його стаж складає понад 35 років, а тому у довідці щодо розміру щомісячного заробітку прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, надбавка за вислугу років має складати 50 відсотків посадового окладу, а не 40.

На думку позивача, той факт, що вимоги вказаної постанови мають бути застосовані та застосовуються на теперішній час підтверджено листом Генеральної прокуратури України під 07.10.2016р. № 11-22891-16, який міститься в матеріалах справи.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що стаж роботи позивача складає понад 35 років, на час виходу позивача на пенсію максимальний розмір надбавки за вислугу років становив 40 % посадового окладу при стажі роботі понад 25 років.

Спірним питанням у даній справі було питання чи вірно відповідач зазначив у довідці, по витребував позивач, посадовий оклад в сумі 2083,00 грн. та надбавку за вислугою років у розмірі 40% у сумі 887,20 грн.

Суд дійшов висновку, що визначення відповідачем у довідках посадового окладу прокурора на посаді, яку займав позивач до виходу на пенсію, у 2016 році в розмірі 2083 грн. є вірним. Щодо визначення у довідках розміру надбавки за вислугою років у розмірі 40%, суд дійшов висновку, що на час звернень позивача до прокуратури у 2016 році діяв Порядок, затверджений постановою КМУ від 09.12.2015 № 1090, згідно із яким прокурорам, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад 1 рік - 10%, понад 3 роки - 15%, понад 5 років -18%, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30%, понад 25 років - 40%, понад 30 років - 45%, понад 35 років - 50% посадового окладу.

Позивач має стаж служби в органах прокуратури більше 35 років.

Суд не прийняв посилання відповідача на постанову КМУ від 07.05.2008р. № 425. оскільки на час звернень позивача до прокуратури у 2016 році остання вже втратила чинність.

Таким чином, визначення відповідачем у довідках № 18-199вих16 та № 18-265вих16 надбавки за вислугу років у розмірі 40% від окладу є протиправним. Суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними дій прокуратури Дніпропетровської області при наданні ОСОБА_1 відповідей-довідок від 13.06.2016р. №18-199 вих.16 і від 07.11.2016р. № 18-265 вих.16 у частині зазначення надбавки за вислугу років у розмірі 40% та зобов`язав Дніпропетровську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50 % відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015р. № 1090, у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури у 2016 році.

Листом ГУ Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 01.06.2021р. № 18031-13135/К-01/8-0400/21 на звернення позивача повідомлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2016р. по справі № 204/5284/16-а, зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Дніпропетровську здійснити позивачеві перерахунок призначеної пенсії за вислугу років з 01.01.2016р. відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, виходячи із розміру 90% суми місячного заробітку 10643,54 грн. згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 13.06.2016р. за № 18-199 вих.16 про середню місячну заробітну плату та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016р. по справі 204/5284/16-а (2-а/204/15і/16) апеляційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську на постанову Красногвардійського районного суду у м. Дніпропетровську від 30.08.2016р. у справі № 204/5284/16-а (2-а/204/151/16) повернуто без виконання.

На виконання рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016р., загальний розмір пенсії після перерахунку становив 9951,39 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. по справі № 160/7318/20 зобов`язано ГУ ПФУ у Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 з 08.07.2019р. пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. в розмірі 90 відсотків місячного заробітку на підставі інформації, наданої прокуратурою Дніпропетровської області від 21.11.2018р. № 18-781 вих.18 та виплатити різницю між сумами належної пенсії і фактично виплаченої пенсії, починаючи з 08.07.2019р.

З 08.07.2019р. проведено перерахунок пенсії відповідно до складових, зазначених в листі прокуратури Дніпропетровської області від 21.11.2018р. № 18-781 вих.18.

Розмір пенсії станом на 01.05.2021р. становить 17690,00 грн.

Обґрунтовуючи наявність матеріальної шкоди, позивач вважає, що з 01.01.2016р. до 08.07.2019р. йому здійснено перерахунок і виплату пенсії на підставі інформації від 13.06.2016р. № 18-199вих16, у якій протиправно зазначено неправильний розмір надбавки за вислугу років, який вплинув на загальний розмір заробітку прокурора, необхідний для проведення перерахунку його пенсії, оскільки у інформації від 13.06.2016 №18-199вих16 загальний розмір заробітку прокурора (з урахуванням неправильно зазначеної надбавки за вислугу років у розмірі 40%) розраховано Дніпропетровської обласною прокуратурою в сумі 10643,54 грн.

І лише на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021р. по справі №804/8909/16, яке набрало законної сили 15.06.2021р., Дніпропетровською обласною прокуратурою йому надано нову інформацію від 14.07.2021р. за №21-287вих21 із зазначенням надбавки за вислугу років у розмірі 50% відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 №1090, у редакції, що діяла у 2016 році.

Загальний розмір заробітку прокурора відповідно до нової інформації від 14.07.2021р. за №21-287вих21 (з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 50%) розраховано прокуратурою області вже у сумі 11172,42 грн, а не 10643,54 грн.

З цих підстав з 01.01.2016р. і до 08.07.2019р. основний розмір його пенсії (без доплат, передбачених законодавством), який розраховано пенсійним органом на підставі недостовірної інформації, наданої органом прокуратури у довідці від 13.06.2016р. №18-199вих16, становив 9579,19 грн. (10643,54х90%=9579,19). Проте, якщо б прокуратурою 13.06.2016р. у довідці №18-199вих16 було б зазначено достовірну інформацію та правильно розраховано загальний розмір заробітної плати прокурора, то з 01.01.2016р. до 08.07.2019р. основний розмір пенсії позивача (без доплат, передбачених законодавством) складав би 10055,18 грн. (11172,42х90%=10055,18), а не 9579,19 грн.

Позивач вважає, що внаслідок протиправного діяння органу прокуратури з 1.01.2016р. до 08.07.2019р. кожного місяця (тобто понад 42 місяця) він отримував менший розмір основної пенсії, недоплата щомісячна становить 475,99 грн. (10055,18-9579,19=475,99). Загальна сума недоплати дорівнює 19991,58 грн. (475,99*42=19991,58).

Позивач вважає, що спричинена внаслідок протиправного діяння органу прокуратури шкода за 42 місяця становить вказану суму - 19991,58 грн..

На звернення позивача щодо відшкодування цієї школи листом Дніпропетровської обласної прокуратури від 07.10.2021р. №21-637вих21 відмовлено у відшкодуванні та повідомлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора, а відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної органами прокуратури, можливе лише на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (а.с. 21).

Листом Офісу Генерального прокурора від 29.10.2021р. № 21-2966вих-21 позивачеві також відмовлено у відшкодуванні шкоди (а.с. 22).

Варто зазначити, що як видно з рішень адміністративного суду у справі № 804/8909/16, позивач звертався із адміністративним позовом до суду ще 12.12.2016р. Поставною Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017р. позовні вимоги були задоволені частково. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017р. постанову першої інстанції скасовано, у позові відмовлено. Поставною Верховного Суду від 18.12.2020р. скасовані постанови судів першої і другої інстанції, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто, позивач одразу після тримання відповідей-довідок своєчасно звернувся до суду за захистом свого права на отримання законної пенсії. Однак у зв`язку із тривалим розглядом справи не отримував пенсію. Лише після отримання рішення суду червня 2021 року, позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до закону. Недоотриману пенсію позивач вважає матеріальним збитком.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

У той же час, розглядаючи позовні вимоги, які заявлені позивачем до органів прокуратури із посиланням на вимог ст. 1173 ЦК України, суд вважає, що позов заявлений позивачем до неналежних відповідачів.

Згідно з ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині 1 ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Відповідно до частини 2 ст. 2, ч1 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЦК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення 2 ст. 48 ЦК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Отже, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 242/4741/16-ц.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем невірно заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України до органів прокуратури, оскільки належним позивачем у даній справі є Держава Україна.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового зборку (а.с. 24), судові витрати відносяться на рахунок держави. з відповідача не стягуються.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора (треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України) про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 18 березня 2022 року.

Суддя Наумова О.С.