Ухвала суду № 103780037, 29.03.2022, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/295/22

Провадження №2/145/728/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2022 р. смт. Тиврів

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Вальчук В. В. , розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Можайське" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача одночасно з вищевказаним позовом звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд в порядку забезпечення позову заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Можайське», код ЄДРПОУ: 34610012 (23334, Вінницька область Вінницький район с. Шендерів, вул. Молодіжна,1) проводити будь -які сільськогосподарські роботи на належній йому на праві власності земельній ділянці з кадастровим номером 0524584000:01:002:0139 площею 2,5601 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (територія бувшої Марківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області) до набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасниківсправи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Як вказано в роз`ясненнях Пленуму Верховного Суду України в п.4 Постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд враховує і обставини, які є істотними і необхідними для забезпечення позову, але в заяві вони відсутні, як і будь-які докази необхідності забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження N14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде помірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

У заяві про забезпечення позову представник позивача не навів достатніх доводів щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду, створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання і крім того слід враховувати права відповідача, який в разі негативного рішення суду для позивача, може понести збитки.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного суддя вважає, що заява про забезпечення позову не обґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.151-153, 260, 353 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Можайське" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя Вальчук В. В.