Рішення № 103779922, 28.03.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/5086/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", м. Харків до Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбуд" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №734/052110 від 01.02.2021 у сумі 35206,37 грн., яка складається з основного боргу в сумі 33354,90 грн., пені в сумі 1503,75 грн., 3% річних у сумі 280,93 грн., інфляційних втрат у сумі 66,79 грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаним договором в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії за період з липня по жовтень 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач, у визначений ухвалою суду строк, надав відзив на позовну заяву (вх. №593 від 12.01.2022), в якому зазначає про погашення суми основного боргу 20.12.2021, що підтверджується Реєстром проведення оплати та платіжним дорученням, тобто до подання позовної заяви позивачем до суду 23.12.2021, в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу. Крім того, відповідач на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просить зменшити розмір пені на 70%, посилаючись на складне економічне становище, відсутність його вини у затримці оплати за постачання електроенергії, в зв`язку з тим, що відповідач є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів відповідного державного бюджету.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №1207 від 19.01.2022), в якій зазначає, що сума основного боргу була сплачена відповідачем 22.12.2021 згідно банківського платіжного доручення, а для того щоб побачити оплату по вхідній базі позивача потрібно декілька днів. Позовну заяву було надіслано відповідачу поштою 21.12.2021, подано до суду 23.12.2021, тобто на момент подання позовної заяви до суду було невідомо про сплату суми боргу відповідачем. Зокрема, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, отримавши позов, мав змогу зв`язатись з позивачем та повідомити про намір оплати, проте такого повідомлення, як вказує позивач, не було.

Щодо зменшення пені позивач зазначає, що незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідних грошових коштів (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання в силу ст. ст. 611, 625 ЦК України. Затримка бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов`язання. В зв`язку з чим відповідач просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1503,75 грн., 3% річних у сумі 280,93 грн. та інфляційних втрат у сумі 66,79 грн.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (надалі - Закон), з 01.01.2019 ПАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

ПАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

Як стверджує позивач, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах договору з відповідачем, дані про якого передані від попереднього постачальника АТ "Харківобленерго".

Відповідачем фактично спожито електричну енергію з лютого 2021 року, крім того, підписано заяву-приєднання до договору, а тому договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №734/052110 від 01.02.2019 (надалі - договір), вважається укладеним з відповідачем на умовах типового договору (публічного) та комерційної пропозиції (публічної), що розміщені на сайті zbutenergo.kharkov.ua.

Відповідно до пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.18 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п.10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п.4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються Регулятором.

Розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу.

Згідно з п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.

Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Згідно з 5.10 Договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком №3 до Договору.

За умовами п. 3 комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу " посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Пунктом 4 комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Пунктом 7 комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; - 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання Споживачем. При цьому, сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно з переданими даними від AT "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено позивачем рахунки за спожиту електричну енергію: за червень 2021 на суму 52310,16 грн. з ПДВ, за липень 2021 на суму 48678,00 грн. з ПДВ, за серпень 2021 - 40 741,68 грн. з ПДВ, за вересень 2021 року на суму 58670,64 грн. з ПДВ, за жовтень 2021 року на суму 79848,72 грн. з ПДВ.

Рахунки за електроенергію з вказівкою строку оплати, акти приймання-передачі електроенергії та акти звірки розрахунків за електроенергію за червень-жовтень 2021 року були направлені відповідачу поштою (докази відправки додаються).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати за договором виконав несвоєчасно та не в повному обсязі. В зв`язку з чим за період з липня по жовтень 2021 року за відповідачем утворилась заборгованість за договором у сумі 35206,37 грн., яка складається з основного боргу в сумі 33354,90 грн., пені в сумі 1503,75 грн., 3% річних у сумі 280,93 грн., інфляційних втрат у сумі 66,79 грн.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву та підтверджується матеріалами справи, до подання позивачем позовної заяви до суду 23.12.21 та відкриттям провадження у справі 28.12.21, відповідачем було сплачено суму боргу за період з липня по грудень 2021 в загальній сумі 319786,14 грн., про що вбачається із платіжного доручення №797 від 21.12.21 (відмітка банку про оплату 22.12.21) та з реєстру проведення оплати 22.12.21. Сплату суми основної заборгованості за договором підтверджує позивач у відповіді на відзив на позовну заяву.

За таких обставин, враховуючи проведену оплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 33354,90 грн. станом до відкриття провадження по даній справі, в цій частині суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Як стверджує позивач, залишок заборгованості відповідача складає 1851,47 грн., а саме: пені в сумі 1503,75 грн., 3% річних у сумі 280,93 грн., інфляційних втрат у сумі 66,79 грн.

Згідно зі ст.11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Аналогічні норми зазначені в Господарському кодексі України, зокрема, ст.173, 174 ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а норми ст.629 ЦК України встановлюють, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач як постачальник, виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконав, суму боргу за липень - жовтень 2021 року сплатив несвоєчасно, а саме 22.12.21 платіжним дорученням №797, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по пені в сумі 1503,75 грн., 3% річних у сумі 280,93 грн., інфляційних втрат у сумі 66,79 грн.

Відповідно до п.5.11 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.18 року №312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Позивач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пеню нараховано позивачем відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР, ст. 232 ГК України та п. 7 комерційної пропозиції №2, в якому зазначено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7 комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, та повинна бути сплачена протягом 10 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

За розрахунком позивача з липня по жовтень 2021 року з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1503,75 грн. за несвоєчасну оплату електричної енергії за договором.

Відповідач заперечує проти стягнення пені, зокрема, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просить зменшити розмір пені на 70%, посилаючись на складне економічне становище, відсутність його вини у затримці оплати за постачання електроенергії, в зв`язку з тим, що відповідач є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів відповідного державного бюджету.

Оцінивши доводи відповідача стосовно зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й інші обставини, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 ГПК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду та лише у виняткових випадках.

Отже, суду при вирішенні питання зменшення розміру пені слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, додані до відзиву довідка №02-27/141 від 02.02.21 та рішення №932 від 23.01.17 підтверджують лише повне фінансування відповідача з державного бюджету та факт присвоєння відповідачу ознаки неприбутковості.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому Договором розмірі.

Суд приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідних грошових коштів (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання в силу ст. ст. 611, 625 ЦК України. Затримка бюджетного фінансування та незадовільний майновий стан відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов`язання.

Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості через те, що він отримує фінансування від органів Державного казначейства.

В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються суб`єктами підприємницької діяльності з бюджетними установами, отже виконання договору повинно здійснюватися на загальних підставах.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати пені, зокрема, зменшення її розміру на 70%, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1503,75 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7 комерційної пропозиції №2, нараховано споживачу 3 % річних в сумі 280,93 грн. та інфляційні втрати у сумі 66,79 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7 комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Суд зауважує, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012; постанова Вищого господарського суду України від 01.02.12 № 52/30).

Перевіривши період та правомірність нарахування позивачем 3% річних в сумі 280,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 66,79 грн., суд зазначає, що такі нарахування узгоджуються с нормами чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог у сукупності з нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1503,75 грн., 3% річних у сумі 280,93 грн. та інфляційних втрат у сумі 66,79 грн., є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.

В частині стягнення основного боргу в сумі 33354,90 грн. суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині, у зв`язку з тим, що зазначена сума боргу сплачена відповідачем до подання позовної заяви.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в сумі 1851,47 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 119,38 грн. покладаються на відповідача.

В частині стягнення основного боргу у сумі 33354,90 грн. слід відмовити в позові, оскільки відповідачем оплата була проведена раніше, ніж позивач звернувся з позовом до суду. З огляду на оплату відповідачем суми основного боргу до подання позову до суду, судові витрати в частині стягнення основного боргу покладаються на позивача, оскільки з вини позивача спір щодо стягнення основного боргу було доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 130, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328, на п/р НОМЕР_1 в АТ "Мегабанк", МФО 351629) пеню в сумі 1503,75 грн., 3% річних у сумі 280,93 грн., інфляційні втрати у сумі 66,79 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 119,38 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 33354,90 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційно

Повне рішення складено "28" березня 2022 р.

Суддя Л.В. Шарко