Рішення № 103778025, 21.03.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10572/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

до

відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області

(79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка,3)

про відшкодування шкоди,

встановив:

Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

29.12.2021 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди, у якому просить: стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача 3000 (три тисячі) гривень завданої моральної та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень завданої матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , зазначає наступне.

20.07.2021 року до Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області позивачем було подано заяву щодо вчинення судмедекспертом дій, які, на думку заявника, за своїми ознаками можуть кваліфікуватися як злочин, передбачений ст. 384 КК України. Звернувшись 23.07.2021 року до канцелярії Стрийського районного управління поліції, в ході усної розмови, ОСОБА_1 з`ясував, що відомості про кримінальне правопорушення не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочато досудове розслідування. У зв`язку з наведеним, позивач був змушений звертатися до слідчого судді Стрийського міськрайонного суду зі скаргою від 29.07.2021 року на бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За результатами розгляду даної скарги, 14.08.2021 року у Стрийське районне управління поліції надійшла ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду про зобов`язання внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом, викладеним у скарзі. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.08.2021 року було зареєстровано кримінальне провадження № 12021142130000166, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 384 КК України. Невдовзі позивачем було отримано лист Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області від 30.07.2021 року за №Н-13/47/01/21. Зі змісту даного листа, ОСОБА_1 , дізнався, що його письмову заяву від 18.07.2021 року було зареєстровано в Інформаціїному порталі Національної поліції № 8593 від 21.07.2021 року. У даному листі також зазначається, що проведення перевірки щодо порушення судмедекспертом ст. 384 КК України не надалось можливим, оскільки до даного експерта було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Позивач вказує, що працівниками поліції було вчинено порушення законодавства, чим було завдано позивачеві матеріальну шкоду у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень та моральну шкоду у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

З огляду на зазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 10.01.2022 року було відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.02.2022 року до суду надійшов відзив у справі, в якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

10.02.2022 року на електронну адресу суду надійшов документ, що підтверджує повнаоваження на представництво Лазорко І.І., який діє в інтересах Головного управління Національної поліції у Львівській області.

У судове засідання призначене на 21.03.2022 року позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві. В подальшому подав заяву, у якій просив розглянути справу з врахуванням позиції викладеної у відзиві та у задоволені позовних вимог відмовити. Також, до наведеної заяви представник відповідача долучив квитанцію на підтвердження скерування відзиву позивачу.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, з`ясувавши позиції учасників щодо розгляду справи, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Отже, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності учасників судового провадження є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст. 3 ЦПК України).

У відповідності до положень пункту 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та вналежний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v/ UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.07.2021 року до Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Назаренком Миколою Костянтиновичем було подано заяву щодо вчинення судмедекспертом дій, які, на думку заявника, за своїми ознаками можуть кваліфікуватися як злочин, передбачений ст. 384 КК України. Дана заява, на думку позивача, не була розглянута у відповідності до вимог КПК України, у зв`язку з чим ним було подано скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Стрийське РУП ГУ НП у Львівській області внести відомості за заявою ОСОБА_1 від 18.07.2021 року до ЄРДР, в строки визначені ст. 214 КПК України.

Згідно витягу з ЄРДР від 14.08.2021 року, долученого позивачем до матеріалів справи, було зареєстровано кримінальне провадження № 12021142130000166, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 384 КК України.

Відповідно до Листа Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 30.08.2021 року № Н-13/47/01/21, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що при проведенні перевірки щодо порушень ст. 384 КК України, судово-медичним експертом Стрийського райвідділення КЗ ЛОР ЛОБСМЕ Меленем Л.М., не надалось можливим, оскільки комісією Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи, до ОСОБА_2 було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. При встановленні додаткової інформації та підтвердження обумовленого факту відомості внесуться до ЄРДР. Матеріали ІПНП № 8593 від 21.07.2021 року, направлено в архів Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області.

Наведені обставини, зокрема підтверджуються долученими до позовної заяви копіями документів.

Позивач вважає, що наведені ним, протиправні, на його думку, дії та бездіяльність органу досудового розслідування є порушенням законодавства, що завдало йому матеріальної та моральної шкоди. Зокрема, матеріальну шкоду ОСОБА_1 поніс скориставшись платними юридичними послугами, що підтверджується Актом виконаних робіт № 02/21 (згідно договору про надання правової допомоги №06/21 від 01.07.2021 року).

Завдання моральної шкоди позивач обґрунтовує несправедливістю, яка вчинена незаконними діями працівників правоохоронних органів, що полягала у небажанні розслідувати злочин, або ж навіть його покривати. Позивач зазначає, що він, як особа з інвалідністю третьої групи, отримав душевні страждання, які виявилися у моральному дискомфорті та відчутті пригніченості, що були спричиненні несправедливою ситуацією, яка тривала значний період часу.

ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адмініствативного суду з позовом до ГУ НП у Львівській області про визнання протиправними бездіяльності та рішення, зобов`язання утримуватися від дій, стягнення шкоди.

Ухвалою згаданого суду від 08.11.2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено позивачу, що спір в частині відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу, відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами у повному обсязі. Зокрема, у відзиві представник відповідача зазначає, що важливою умовою для осіб, які звертаються до суду для відшкодування моральної шкоди, є наявність доказів. Це факти, що підтверджують страждання фізичної особи, у відповідності до статті 23 ЦК України. Доказами заподіяння позивачу моральної шкоди мають слугувати висновки психолого-психіатричної експертизи. Жодної експертизи на підтвердження отримання позивачем фізичних чи душевних страждань не проводилося.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Наведен узгоджується з висновком висловленим у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Положення статті 307 КПК України визначають зміст ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд (слідчий суддя), здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Втім наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема наявність належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою службових осіб органу досудового розслідування та моральною шкодою.

Фактично у даній справі доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися у кримінальному провадженні, а також до внесення відомостей до ЄРДР, натомість у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Тобто матеріали справи не містять доказів достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого можливо встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади (Національної поліції) моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Так, оцінюючи надані позивачем докази, суд виходить з того, що такі, зокрема надана суду ухвала слідчого судді встановлюють факт реалізації позивачем свого права на оскарження бездіяльності органу досудового розслідування в межах процедури кримінального процесуального закону.

Факт того, що ухвалою слідчого судді зобов`язано забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою позивача, сам по собі не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не тягне наслідок цивільно-правового характеру й не може бути доказом того, що бездіяльність відповідача заподіяла позивачу моральну шкоду. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, унаслідок якого постановлено зазначену позивачем ухвалу слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача та притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Більше того, права ОСОБА_1 у зв`язку із невнесенням слідчим відомостей до ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, внаслідок невнесення уповноваженими особами Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 18 липня 2021 року, а також не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями службових осіб поліції та настанням негативних наслідків, на які він посилався у позовній заяві, обґрунтовуючи моральну шкоду.

З огляду на наведене, доводи позивача в частині спричинення йому моральної шкоди суд знаходить необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити за їх недоведеністю.

Що стосується матеріальної шкоди, то слід зазначити наступне.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судові витрати не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України. Судові витрати були понесені позивачем в якості оплати послуг на правову допомогу, яку було надано відповідно до Акту виконаних робіт № 02/21, зокрема, при написанні заяви від 18.07.2021 року до Стрийського РУП; написання скарги від 29.07.2021 року до слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області на бездіяльність, що полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР та написання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду, формування додатків до позовної заяви та підготовка пакету документів для їх подання до суду. Питання про відшкодування судових витрат не може вирішуватись іншим судом або шляхом пред`явлення позову в іншій справі.

Витрати, які несе особа оплачуючи послуги з надання правової допомоги, є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Процесуальним законодавством такий вид судових витрат віднесено до тих, що відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, такі витрати не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства, вони не можуть стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

В свою чергу, збитки або матеріальні витрати, наведені позивачем пов`язані саме із кримінальним провадженням. Кримінальне процесуальне законодавство містить положення, які визначають порядок розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні, а також містять положення щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні. Натомість позивач не наводить жодних аргументів щодо вирішення питання з яким він звернувся до суду у спосіб визначений саме кримінальним процесуальним законом, адже усі доводи позивача стосуються саме кримінального провадження, а решта питань є похідними від нього.

Ухвалюючи дане рішення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (Справа «Проніна проти України», заява № 63566/00, рішення від 18.07.2006).

Отже, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що встановлені в ході розгляду обставини свідчать про те, що матеріали справи не містять належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів покладених в обґрунтування позовної заяви стосовно того, що ОСОБА_1 було завдано матеріальну та моральну шкоду, відтак законних підстав для задоволення позову у даній справі немає.

На підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справлявся у даній справі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційнускаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка,3).

Повний текст рішення складено 25 березня 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.