Рішення № 103775611, 28.03.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25852/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій щодо не застосування заходів контролю за додержанням вимог у сфері поводження з побутовими відходами

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 16 грудня 2021 року надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати бездіяльність виконавчого комітету Роздільнянської сільської ради Одеської області щодо невживання заходів контролю за додержанням вимог у сфері поводження з побутовими відходами мешканцями домоволодіння АДРЕСА_1 протиправною;

2. Вжити заходи, передбачені п.12 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме здійснити належний контроль за додержанням вимог у сфері поводження з побутовими відходами мешканцями домоволодіння АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в її підвал потрапляють каналізаційні стоки. Позивачем на ім`я міського голови Роздільнянської міської ради Одеської області подано заяву про проведення перевірки щодо зливу каналізаційних відходів в ґрунт і потрапляння таких відходів до підвалу, проте, відповідачем лише було проведено обстеження та рекомендовано заявнику звернутись до ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» з метою проведення аналізу ґрунту та звертатись до суду з позовом до сусідів.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року залишено позовну заяву без руху та встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

28 грудня 2021 року на виконання ухвали суду, позивачем до суду було надіслано заяву про усунення недоліків (вх. №ЕС/3339/21).

Ухвалою суду від 04 січня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№ЕС/3339/21); відкрито провадження у адміністративній справі; ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що копію ухвали від 04.01.2022 року отримано відповідачем, однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З акту №1 від 26.03.2021 року, складеного старостою Виноградарського старостинського округу ОСОБА_2 разом з членами комісії, судом встановлено, що староста Виноградарського старостинського округу ОСОБА_2 17.03.2021 року, прибув за адресою позивача, по АДРЕСА_2 , де було проведено огляд погребу, при огляді було виявлено наліт білого кольору невідомого походження на підлозі, стелі та стінах.

У даному акті вказано, що зі слів заявника, цей наліт має природу походження від зливу сусідської каналізації, яка знаходиться бiля її межі присадибної ділянки. Сусід який проживає за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , запросив ОСОБА_2 у свій двір, де дозволив оглянути своє подвір`я, на наявність зливу каналізації та заведеного у його двiр водопроводу. ОСОБА_2 зробив попередній огляд і не побачив ні якого зливу каналізації біля межи заявника, ОСОБА_4 , каналізаційна яма знаходиться у центрі подвір`я ОСОБА_3 , також водопровід заведений у садибу, яка не межує з ділянкою заявника, ОСОБА_4 .

В акті вкзано, що позивачка скаржились на те, що мов її сусід обливає кислотою її плодовий сад, із за чого насадження яблунь постраждали. Також, в акті вказано, що ОСОБА_2 оглянув дерева, дійсно дерева мають ознаки пошкодження, та на думку ОСОБА_2 ці пошкодження мають хворобливий характер, це можуть бути прояви хвороби ОСОБА_5 , збудником яким є гриб Sphaeropsis malorum Berck чи туберкуляриоз.

В актах вказано, що ОСОБА_2 прийнято рішення створити комісію у складі ОСОБА_2 (староста села), ОСОБА_6 (колишній депутат сільської ради), ОСОБА_7 (місцева жителька), для повторного огляду пoвiр`я сусіда позивача - ОСОБА_8 , який проживає в АДРЕСА_3 .

26 березня 2021 року був проведений повторний огляд, де комiсiя також не виявила ні якого зливу каналізації біля межи присадибної ділянки ОСОБА_4 . Також ОСОБА_3 та його жінка ОСОБА_9 ,. представили нам «Технічний паспорт», в якому вказано всі будівлі свого двору, як жилі, технiчнi так і тi, якi находяться в фазі будівництва.

Судом встановлено, що 18.05.2021 року ОСОБА_1 на ім`я міського голови Роздільнянської територіальної громади подала заяву про проведення перевірки щодо зливу каналізаційних відходів в грунт і потрапляння таких відходів до підвалу.

У вказаній заяві позивачем повідомлено, що вона проживаючи у АДРЕСА_3 , та ОСОБА_1 повідомила про те, що у її погребi виявлено наліт білого кольору на підлозі, стелі на стінах. Цей наліт має природу походження від зливу сусідських стічних вод.

18.06.2021 разом з листом Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області від 18.06.2021 №К928 позивачу направлено акт обстеження від 18.06.2021.

В зазначеному акті вказано, що що наліт у підвалі міг з`явитися в результаті тривалих опадів. Також, в акті зазначено, що при обстеженні подвір`я та прибудинкової території будинку АДРЕСА_4 , каналізаційних стоків, які могли б завдати шкоду сусідським прибудовам, не виявлено.

При цьому позивачу було рекомендовано звернутися до ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» з метою проведення аналізу грунту та звертатися до суду з позовом до сусіда.

Обставини та висновки в акті від 18.06.2021 року позивач вважає не об`єктивними, у зв`язку з чим позивач зверталася зі скаргою до Роздільнянської районної державної адміністрації.

Як вказано у позові, відповідачем на вказану скаргу відповідачем складено лист від 16.08.2021 №К-1027.

Так, з надано до суду листа судом встановлено, що із зазначеного позивачем питання їй уже було надано відповідь з актом обстеження та необхідними рекомендаціями.

Судом встановлено, що у відповідь на адвокатський запит предстанвика позивача до ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» складено листа №03.1/1977 від 06.12.2021 року, в якому вказано, що лабораторії ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» не атестовані на проведення лабораторниз досліджень хімічних речовин невідомого походження, у т.ч. які утворилися у вигляді осаду (нальоту) від каналізаційних стоків в підвалі житлового будинку, гігієнічне нормування відсутнє.

Вважаючи бездіяльність виконавчого комітету Роздільнянської сільської ради Одеської області щодо невживання заходів контролю за додержанням вимог у сфері поводження з побутовими відходами мешканцями домоволодіння АДРЕСА_3 протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник мід сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Компетенція органів місцевого самоврядування щодо предмету спору визначається Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280).

Пунктом 38 ч.1 ст.26 Закону №280 визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Відповідно до ст.30, 33 Закону №280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів; визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Законом України від 05.03.1998 №187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон №187) визначаються правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Абзацом 2 ст.1 Закону №187 передбачено, що відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно з абзацом 24 ст.1 Закону №187 побутові відходи це - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення

Поводження з відходами - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення (абзац 5 ст. 1 Закону №187).

Статтею 14 Закону №187 передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з відходами мають право на: безпечні для їх життя та здоров`я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами; одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про безпеку об`єктів поводження з відходами як тих, що експлуатуються, так і тих, будівництво яких планується; відвідування в установленому порядку спеціально відведених місць чи об`єктів поводження з відходами; участь в обговоренні питань, пов`язаних із розміщенням, проектуванням, спорудженням та експлуатацією об`єктів поводження з відходами; екологічне страхування відповідно до законодавства України; відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров`ю та майну внаслідок порушення законодавства про відходи.

Стаття 15 Закону №187 передбачає, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами; виконувати інші обов`язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до ст.21 Закону №187 органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: виконання вимог законодавства про відходи; розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; здійснення інших повноважень відповідно до законів України; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Пунктом «В» ст.32 Закону №187 передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об`єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам.

Статтею 33 Закону №187 забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.35-1 Закону №187 встановлено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.35-1 Закону №187).

Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів (ч.4 ст.35-1 Закону №187).

Відповідно до ст.37 Закону №187 контроль у сфері поводження з відходами здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, громадські інспектори з благоустрою населених пунктів.

Статтею 42 Закону №187 встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини; невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення; приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та їх об`єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами; порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів; невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; здійснення операцій у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу на проведення таких операцій, а також за порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або за неподання такої декларації; порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо);) недотримання умов ввезення відходів як вторинної сировини на територію України; несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів; порушення вимог безпечного перевезення небезпечних відходів; порушення встановлених квот на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини та строків їх перевезення.

Відповідно до п.«и» ст.21 Закону №187 органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Суд звертає увагу учасників справи, що спірні правовідносини у даному спорі стосуються права на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля, яке належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості.

Як встановлено судом, позивач зверталась до органу місцевого самоврядування у зв`язку із тим, що в її підвал потрапляють каналізаційні стоки.

З акту №1 від 26.03.2021 року, складеного старостою Виноградарського старостинського округу ОСОБА_2 разом з членами комісії, судом встановлено, що сусід який проживає за адресою АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 , запросив ОСОБА_2 у свій двір, де дозволив оглянути своє подвір`я, на наявність зливу каналізації та заведеного у його двiр водопроводу. ОСОБА_2 зробив попередній огляд і не побачив ні якого зливу каналізації біля межи заявника - ОСОБА_4 , каналізаційна яма знаходиться у центрі подвір`я ОСОБА_3 , також водопровід заведений у садибу, яка не межує з ділянкою заявника ОСОБА_4 .

Тобто, даним актом встановлено, що на території домоволодіння знаходиться каналізаційна яма.

Пунктом 2.24 наказу МОЗ від 17.03.2011 №145, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2011 за №457/19195 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» визначено, що відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення. У разі відсутності інженерних мереж міської (селищної, сільської) каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше ніж 500 м від найближчого колектора стічних вод, необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди. Обладнання внутрішньобудинкової каналізації та каналізування об`єктів з відведенням стічних вод у вигрібні ями забороняється.

В той же час, відповідачем при розгляді звернення позивача не перевірено наявність порушень сусідом позивача пункту 2.24 наказу МОЗ від 17.03.2011 №145, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2011 за №457/19195 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць».

Крім того, відповідачем позивачу було рекомендовано звернутися до ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» з метою проведення аналізу грунту та звертатися до суду з позовом до сусіда.

Як вже встановлено судом у відповідь на адвокатський запит предстанвика позивача до ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» складено листа №03.1/1977 від 06.12.2021 року, в якому вказано, що лабораторії ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» не атестовані на проведення лабораторниз досліджень хімічних ресовин невідомого походження, а т.ч. які утворилися у вигляді осаду (нальоту) від каналізаційних стоків в підвалі житлового будинку, гігієнічне нормування відсутнє.

З вказаного, на думку суду, вбачається, що відповідачем заяву позивача було розглянуто не повно та допущено протиправні дії щодо неповного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.05.2021 року.

При цьому суд зазначає, що підстави для вживання заходів контролю за додержанням вимог у сфері поводження з побутовими відходами мешканцями домоволодіння АДРЕСА_3 , в даному випадку, можуть бути встановлені відповідачем лише за наслідками повного та всебічного розгляду заяви позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області щодо неповного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.05.2021 року;

- зобов`язання Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2021 року та провести перевірку фактів, що повідолмені в зазначеній заяві з урахуванням висновків суду, що виклдаені у даній справі.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені судом факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення про сплату судового збору №ПН2263 від 24.12.2021 року, відповідно до якого, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Відтак, суд вважає за доцільне стягнути з виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання неправомірними дій щодо не застосування заходів контролю за додержанням вимог у сфері поводження з побутовими відходами задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області щодо неповного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.05.2021 року.

Зобов`язати Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.05.2021 року та провести перевірку фактів, що повідомлені в зазначеній заяві з урахуванням висновків суду, що викладені у рішенні по даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області (Одеська область, Роздільнянський район, м.Роздільна, вул.Муніципальна, буд.17, код ЄДРПОУ 04056977).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА