Рішення № 103775573, 28.03.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27155/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Міністерства оборони України), Військової частини НОМЕР_2 (Міністерства оборони України), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) (Міністерства оборони України) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Міністерства оборони України) (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (Міністерства оборони України) (відповідач-2), Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідач-3), Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) (Міністерства оборони України) (відповідач-4) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача-2, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового за період з 01.07.2016 року по 31.03.2018 року включно;

зобов`язання відповідача-2 здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

зобов`язання відповідача-2 здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року включно з урахування абзацу четвертого, шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

визнання протиправною бездіяльність відповідача-3, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року включно;

зобов`язання відповідача-3 здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року включно, з урахування абзацу четвертого, шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078:

визнання протиправною бездіяльність відповідача-4, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2018 року по 30.06.2019 року включно;

зобов`язання відповідача-4 здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2018 року по 30.06.2019 року включно, з урахування абзацу четвертого, шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

визнання протиправною бездіяльність відповідача-1, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2019 року по 20.08.2021 року включно;

зобов`язання відповідача-1 здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2019 року по 20.08.2021 року включно, з урахування абзацу четвертого, шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

зобов`язання відповідача-1 здійснити перерахунок, нарахування та виплату одноразової, грошової допомоги при звільненні з військової служби за 10 календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення як складової грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період проходження ним військової служби, відповідачами не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

11.02.2022 року від представника військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник посилається на те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється з урахуванням бюджетних можливостей. Згідно розпорядження департаменту фінансів Міністерства оброни України виплата індексацій у спірному періоді була призупинена, а у зв`язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань індексація не виплачувалась.

Аналогічної позиції притримується представник Військової частини НОМЕР_4 у відзиві від 22.02.2022 року. Також він вказав, щодо неможливості встановлення базового місяця січень 2008 року для розрахунку індексації, оскільки Постановою № 1013 визначено місяць підвищення тарифних ставок (окладів) січень 2016 року, з якого у подальшому необхідно відштовхуватися для проведення індексації.

Разом із запереченням на позовну заяву відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, так як позовні вимоги виходять за межі правовідносин, що пов`язані із статусом учасника бойових дій позивача, та за неї необхідно сплатити судовий збір. Суд розглянувши вказане клопотання відповідача приходить до висновку про відмову в його задоволенні, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI та ч.2 с.22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви.

23.02.2022 року від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив, у якому вказано про відсутність підстав для задоволення позовної заяви позивача та правомірність дій відповідача.

15.02.2022 року від представника Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив на позовну заяву, де вказано, що у період з березня по квітень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував порогу індексації у 103%, у зв`язку із чим підстави для нарахування індексації грошового забезпечення були відсутні, а сума індексації за квітень 2018 року по червень 2018 року з квітня 2018 року становить 0 грн.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 30.06.2016 року та на підставі наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_5 ( НОМЕР_1 ) (по стройовій частині) від 01.07.2016 року № 90 лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду перекладача відділення інформаційно - комп`ютерних технологій військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення даної військової частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.05.2021 року №36 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.08.2021 року № 170 капітана ОСОБА_1 , старшого офіцера групи загону, звільнено у запас за підпунктом а (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 , нараховано та виплачено грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 10 календарних років, компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (за 2017-2021 роки) та компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі.

Судом встановлено, що за запитом представника ОСОБА_1 про надання відповідних відомостей стосовно грошового забезпечення та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по фактичний момент звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , командуванням військової частини НОМЕР_1 листом від 10 вересня 2021 року № 636/2175 надано відповідь та довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення, в тому числі і довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.

Згідно вказаної відповіді, військова частина НОМЕР_1 з 01.07.2019 року перебуває на власному фінансовому забезпеченні та надала довідки про грошове забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2019 року по 20.08.2021 року включно. Крім того, військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у інших військових частинах, згідно наданих військовою частиною НОМЕР_1 розпоряджень в періоди: з 01.01.2016 по 31.03.2018 - військова частина НОМЕР_2 ; з 01.04.2018 по 30.06.2018 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.07.2018 по 30.06.2019 - військова частина НОМЕР_3 /3199.

З метою встановлення розмірів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , в різні періоди служби, коли військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні інших військових частин, представником його інтересів, адвокатом Ярошенко Анастасією Іванівною було подано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_3 /3199, Одеський обласний центр комплектування та соціальної підтримки.

Військова частина НОМЕР_2 надала довідку від 29.10.2021 року № 1117 згідно з якою, за період з 01.07.2016 року по 31.03.2018 року, ОСОБА_1 нараховано 0,00 грн. індексації грошового забезпечення.

Згідно довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 03.11.2021 року № 947/850 та від 21.12.2021 в період з 01.04.2018 року по 30.06.2018 року ОСОБА_1 нараховано індексацію 0,00 грн. індексації грошового забезпечення.

Військова частина НОМЕР_3 / НОМЕР_4 надала довідку №633/4122 від 26.10.2021, згідно з якою, за період з 01.07.2018 року по 31.05.2019 року ОСОБА_1 нараховано 751.12 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача-2, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 31.03.2018 року включно та зобов`язання відповідача-2 здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 рок, суд зазначає, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню в частині періоду з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року враховуючи наступне.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ст.1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Положеннями ст. 2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За приписами ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції до 01.01.2016р. у розмірі 101 відсоток).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 6 Закону № 1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції від 15.12.2015р. в розмірі 101 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Посилання відповідача у відзиві на позов на відсутність фінансування для виплати індексації, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 р. внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: "виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік".

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У зазначеному Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Суд акцентує увагу, що згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III індексація доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Вимогами абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09.12.2015 р. (далі - Постанова № 1013) істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (п.5 Порядку № 1078).

Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

У редакції Постанови № 1013 п. 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу".

Отже, починаючи з 01.12.2015 р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом № 78/о/66-17 від 08.08.2017 р.

Поряд із цим, суд зазначає, що п.1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 р. посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р. "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008р. та втратила чинність 01.03.2018р. (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Таким чином, зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась 01.01.2008 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р.

Надалі розмір посадового окладу військовослужбовців було змінено 01.03.2018р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю за спірний період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року; а за період з 01.03.2018р. по 20.07.2018 р. - березень 2018 року.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.09.2020р. у справі № 200/9297/19-а.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 р. (справа №240/4911/18), від 23.10.2019р. (справа №825/1832/17).

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача-2, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно та зобов`язання відповідача-2 здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Разом з тим, суд вважає, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відсутня протиправна бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін, :

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9;

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем, індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягало індексації грошове забезпечення позивача.

Враховуючи, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7, а отже індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відсутні.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, та не заперечувалось сторонами у справі, за період з грудня 2018 року по червень 2019 року сума виплаченої індексації грошового забезпечення позивача склала 751,12 грн.

Як вже вказано судом, пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Судом встановлено, що розмір виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення:

- у грудні 2018 року склав 71,08 грн.;

- у січні 2019 року склав 71,08 грн.;

- у лютому 2019 року склав 71,08 грн.;

- у березні 2019 року склав 134,47 грн.;

- у квітні 2019 року склав 134,47 грн.;

- у травні 2019 року склав 134,47 грн.;

- у червні 2019 року склав 134,47 грн.

З урахуванням інформації Держстату України про індекси споживчих цін на товари та послуги у 2018 та 2019 році:

- індекс споживчих цін (коефіцієнт індексації) у грудні 2018 року склав 103,70%;

- індекс споживчих цін у січні 2019 року склав 103,70%;

- індекс споживчих цін у лютому 2019 року склав 103,70%;

- індекс споживчих цін у березні 2019 року склав 107,00%;

- індекс споживчих цін у квітні 2019 року склав 107,00%;

- індекс споживчих цін у травні 2019 року склав 107,00%;

- індекс споживчих цін у червні 2019 року склав 107,00%.

Як вже вказано вище, відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Аналогічні положення визначені і у ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та .5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у грудні 2018 року сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», з січня 2019 року по червень 2019 сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації.

Зважаючи на встановлені за період з грудня 2018 року по червень 2019 року індекси споживчих цін, оскільки індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, враховуючи, що відповідачем було здійснено виплату індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по червень 2019 року у вищевказаних розмірах, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 30.06.2019 року.

Щодо спірного періоду з 01.07.2019 року по 20.08.2021 року, судом встановлено, що відповідно до довідки про нараховані суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 № 636/235 від 16.02.2022 у період з липня 2019 року по серпень 2021 року (включно) із застосуванням базового місяця - березень 2018 року, відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 6886, 57 грн. Тобто у відповідності до приписів законодавства зазначеного вище судом із правомірним застосуванням базового місяця - березень 2018 року. Жодних належних обґрунтувань протиправних дій відповідача щодо невірного нарахування та виплати у вказаний період індексації позивачем не наведено та судом під час розгляду справи не встановлено, а відтак, позовні вимоги про обов`язання відповідача-1 здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу належного розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2019 року по 20.08.2021 року включно, з урахування абзацу четвертого, шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 здійснити перерахунок, нарахування та виплату одноразової, грошової допомоги при звільненні з військової служби за 10 календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення як складової грошового забезпечення, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на той факт, що повноваження щодо обрахунку індексації покладаються на відповідача-2 та судом зобов`язано відповідача-2 здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. В свою чергу на теперішній час та до моменту виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача -2 здійснити нарахування та виплату позивачу відповідних сум, у відповідача - 1 не виникає обов`язку щодо здійснення перерахунку, нарахування та виплати одноразової, грошової допомоги при звільненні з військової служби за 10 календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення як складової грошового забезпечення. Так, судом враховано, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист Разом з тим, на момент ухвалення цього рішення відповідна індексація грошового забезпечення не нарахована позивачу. Суд не вправі ухвалювати рішення на майбутнє.

Відтак, означене вимога позивача є передчасною.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява N 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі " Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.94 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд зазначає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 2, 6-11, 77, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Міністерства оборони України), Військової частини НОМЕР_2 (Міністерства оборони України), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) (Міністерства оборони України) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (Міністерства оборони України), яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Міністерства оборони України) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач -Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач -Військова частина НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ 07962400, Очаків, Миколаївська область, Україна, 57508).

Відповідач -Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08402040; вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044).

Суддя: Іванов Е.А.