Вирок № 103770696, 28.02.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3042/19

Провадження № 1-кп/175/140/19

Вирок

Іменем України

28 березня 2022 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бровченка В.В.,

при секретареві Головіній А.О.,

за участю сторін: прокурора Супруна М.О.,

захисника Береста О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілих Кадникової Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12019040000000519 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, там же зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм ТДВ «Новомосковське автотранспортне підприємство»,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

25 червня 2019 року приблизно о 08.35 годині ОСОБА_3 , будучи офіційно працевлаштованим у Товаристві з додатковою відповідальністю «Новомосковське автотранспортне підприємство» (далі Товариство або Автопідприємство) та керуючи технічно справним автобусом «БАЗ А079.14 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 перевозив пасажирів за маршрутом регулярного перевезення пасажирів № 208 «Орлівщина - Дніпро «АС Лівий берег» по автодорозі М-04 «Знам`янка - Луганськ - Ізварине» у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області зі швидкістю не менше 50 км/год.

Під час руху по вказаній автодорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, водій ОСОБА_3 , не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху України, перестроївся у праву смугу для руху, на якій проводилися ремонті роботи, і об`їзд здійснювався по лівій смузі, продовжив рух у правій смузі. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.2 і дорожньою розміткою 1.14.3 («зебра») Правил дорожнього руху України, перед якими у сусідній смузі ліворуч зменшував швидкість невстановлений слідством автомобіль, обвинувачений не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, заходів для зменшення швидкості та зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, в результаті чого на вказаному нерегульованому пішохідному переході поблизу електроопори № 20 у м. Підгородне передньою лівою частиною керованого ним автобусу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася по пішохідному переходу зліва направо по ходу його руху і котила праворуч від себе велосипед.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла (численних переломів ребер, кісток основи та склепіння черепу, розриву селезінки (клінічно), крововиливів під та над мозкові оболонки, у речовину головного мозку, численних саден на тілі), котра у своєму перебігу ускладнилася розвитком поліорганної недостатності, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення та призвели до настання смерті 03 липня 2019 року о 04.50 годині в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_6 , який грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 18.1 і 18.4 Правил дорожнього руху України, які встановлюють:

- п.1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п.2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

- п.18.4 - «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Невиконання водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 18.1 і 18.4 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням смерті ОСОБА_8 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, щиросердно розкаявся та вибачився перед потерпілими.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні пояснила, що 25.06.2019 року після 08.30 години їй зателефонував тато і повідомив, що її маму ОСОБА_9 збив автомобіль. Після цього вона на таксі одразу поїхала до лікарні, де від представника Автопідприємства дізнавалася, що винуватцем ДТП є водій маршрутного таксі. Того ж дня у лікарні жінка-очевидець розповіла, що водій маршрутного таксі пішов на обгін і скоїв наїзд на маму. Просила стягнути 200000 грн. моральної шкоди з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а від стягнення моральної шкоди з Товариства та матеріальної шкоди з обвинуваченого відмовилась у зв`язку з добровільними виплатами. Вважає можливим застосувати до ОСОБА_6 покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Аналогічними по суті показаннями у суді потерпілого ОСОБА_10 , який, крім того, доповнив, що в лікарні від жінки-очевидця дізнався, що остання зупинилася у лівій смузі руху за автомобілем «Бусом», що пропускав пішоходів на переході. У цей час водій ОСОБА_3 у правій смузі руху, що була перекрита для дорожніх робіт, здійснив наїзд на його дружину, яка йшла по переходу.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , яка у судовому засіданні повідомила, що улітку 2019 року приблизно о 08.40 годині вона зі своєю мамою на автомобілі «BMW» у напрямку м. Дніпра везла своїх дітей до садка. У м. Підгородне рухалася у заторі у лівій смузі руху, оскільки у правій смузі руху проводилися ремонтні роботи. У цей час повз неї у правій смузі руху «пронеслось» маршрутне таксі жовтого кольору. Через 2-3 хвилини, проїжджаючи пішохідний перехід, побачила те маршрутне таксі, яке з`їхало трішки праворуч. На відстані 2-3 метрів від нього за бордюром лежала закривавлена жінка, яку відкинуло за пішохідний перехід, а неподалік лежав велосипед. Моменту наїзду на жінку не бачила, оскільки попереду неї рухався вантажний автомобіль. ЇЇ мама сказала, що та жінка схожа на знайому ОСОБА_12 . Після цього вона почала телефонувати лікарю, щоб та повідомила швидку.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні повідомив, що влітку приблизно о 08.00-10.00 годині у якості пасажира рухався в маршрутному таксі (автобусі) у напрямку м. Дніпра. Він їхав стоячи в кінці салону і не стежив за дорогою. Проїжджаючи м. Підгородне, відчув гальмування та удар, після чого люди закричали, що збили жінку. Бачив, що постраждала зі слідами крові в області носу лежала на боку перед автобусом зі сторони водія, а неподалік знаходився велосипед. Одразу після зупинки автобуса він викликав швидку допомогу.

Показаннями експерта ОСОБА_14 , який в суді підтвердив висновок проведеного ним експертного дослідження і пояснив, що при проведенні експертизи використовував вихідні дані з матеріалів кримінального провадження. Зазначив, що небезпека для водія виникла з моменту відновлення руху пішохода та його виходу на пішохідний перехід.

Матеріалами кримінального провадження № 12019040000000519, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.06.2019 року, схемою та фото-таблицею до нього, із яких убачається, що ДТП відбулася в районі електроопори № 20 на автодорозі М-04 «Знам`янка - Луганськ - Ізварине» у м. Підгородне у напрямку руху зі сторони м. Новомосковська до м. Дніпра. На момент огляду з 11.02 години до 11.56 години 25.06.2019 року за участю водія ОСОБА_6 , понятих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 установлено, що дорожнє покриття у одному напрямку загальною шириною 9,5 метрів сухе та чисте, посередині роздільна смуга. Наявна дорожня розмітка 1.14.3 «зебра» та пішохідний перехід, позначений дорожнім знаком 5.35.2. Зафіксовано осип скла. Автобус «БАЗ А079.14 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 має пошкодження у вигляді деформації передньої частини капоту та переднього номерного знака, розбитої лівої фари (а.к.п.2-13);

- висновком КЗ «Дніпропетровський наркологічний диспансер» ДОР» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного … сп`яніння … № 2279 від 02.07.2019 року, з якого убачається, що 25.06.2019 року о 13.40 годині у ОСОБА_6 ознак сп`яніння не виявлено (а.к.п.14);

- висновком експерта № 11/10.2/670 від 23.07.2019 року, з якого убачається, що на момент експертного дослідження робоча гальмова система та система рульового керування автобуса «БАЗ А079.14 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходяться у працездатному стані (а.к.п.39-43);

- висновком експерта № 11/10.4/671 від 23.07.2019 року з ілюстративною таблицею до нього, з яких убачається, що в момент первинного контакту автобус «БАЗ А079.14 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 контактував своєю передньою частиною з правою боковою частиною велосипеда (а.к.п.52-56);

- висновком експерта № 1320/670-Е від 24.07.2019 року, з яких убачається, що при дослідженні трупа ОСОБА_17 виявлені наступні тілесні ушкодження: переломи ребер ліворуч: 1-3 по задньо-пахвовій лінії, 1-7 між лопатковою та хребтовою лініями, 7 по середньо-пахвовій лінії; переломи ребер праворуч: 9 по середньо-пахвовій лінії, 1-11 приблизно по лопатковій лінії, крововиливи відповідно до них у пристінковій плеврі та міжреберних м`язах; 3 ушиті швами рани у лобній ділянці ліворуч, садна у лівій ділянці ліворуч та носі, лівих плечі, кисті та стопі, у лівій клубовій ділянці черевної стінки, правому плечі та гомілках; перелом кісток основи та склепіння черепу, масивний крововилив у м`яких покривних тканинах голови, крововиливи над та під твердою мозковою оболонкою, під м`якою мозковою оболонкою та у речовині головного мозку, набряк останньої; крововиливи у м`язах правих передпліччя та гомілки; відсутність селезінки (видалена операційно). Наявні тілесні ушкодження причинені прижиттєво, задовго до настання смерті, від дії тупого предмету (предметів) чи о такий (такі), можливо за умови, яка вказана у медичній карті, тобто при дорожньо-транспортній події, у своїй сукупності, стосовно до живих осіб, мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості як такі, що призвели до настання смерті, та перебувають у прямому причинному зв`язку з її настанням. Смерть ОСОБА_17 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 04.50 годині в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова внаслідок сумісної тупої травми тіла у вигляді численних переломів ребер, кісток основи та склепіння черепу, розриву селезінки (клінічно), крововиливів під та над мозкові оболонки, у речовину головного мозку, численних саден на тілі, котра у своєму перебігу, ускладнилася розвитком поліорганної недостатності (а.к.п.72-75);

- копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05.07.2019 року, згідно якого ОСОБА_18 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.к.п.70);

- протоколом огляду документів і перегляду відеозаписів від 19 і 23 липня 2019 року з фото-таблицями, з яких убачається, що на цифрових носіях інформації містяться файли із відеозаписами з відеореєстратора, встановленого в автобусі «БАЗ А079.14 ПЕ», та камери відеоспостереження, встановленої на стаціонарному об`єкті, на яких зафіксована подія ДТП, що відбулася 25.06.2019 року. Під час судового розгляду кримінального провадження вказані відеозаписи переглянуті за участю учасників судового провадження (а.к.п.89-96,103-111);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.07.2019 року зі схемою та фото-таблицею до нього, із яких убачається, що свідок ОСОБА_11 у присутності понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 на місці події детально розповіла та показала про відомі їй обставини ДТП, що відбулася 25.06.2019 року (а.к.п.121-129);

- висновком експерта № 11/10.1/698 від 26.07.2019 року, з якого убачається, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 18.1 і 18.4 Правил дорожнього руху України. При заданих вихідних даних він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автобуса до місця наїзду. Його дії, при заданому механізмі події, не відповідали вимогам п.п.18.1 і 18.4 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП (а.к.п.135-139);

- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29.07.2015 року, з якого убачається, що автобус «БАЗ А079.14 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, належить на праві власності ТОВ «НОВОТРАНСАВТО» (а.к.п.173);

- речовими доказами: автобусом «БАЗ А079.14 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 і велосипедом чорного кольору типу «Україна», відеозаписами із відеореєстратора, встановленого в автобусі «БАЗ А079.14 ПЕ», та камери відеоспостереження, встановленої на стаціонарному об`єкті (а.к.п.17-20,95-96,106,112).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 31.07.2019 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть ОСОБА_4 , кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

В обвинувальному акті при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 о 04 годині 50 хвилин у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова (т.1,а.с.п.6), а при формулюванні обвинувачення вказано, що порушення пунктів 18.1 і 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 о 04 годині 50 хвилин у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова (т.1,а.с.п.7).

Суд вважає, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення була допущена описка в місяці настання смерті ОСОБА_4 , яка померла в лікарні 03.07.2019 року після ДТП, що відбулася 25.06.2019 року. Ця описка не впливає на доведеність вини обвинуваченого.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_6 : раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, офіційно працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має сім`ю та на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим і наявність неповнолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і особи ОСОБА_6 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності та вчинив з необережності тяжкий злочин, що призвів до смерті людини, про що щиро шкодує та кається, з урахуванням думки потерпілих, які у своїй заяві від 12.01.2022 року просили застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України (т.2,а.с.п.27), при наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та при відсутності обтяжуючих обставин, суд погоджується з позицією прокурора щодо виду та міри покарання і вважає необхідним призначити основне покарання з випробуванням, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з обставин і наслідків дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Під час досудового розслідування та судового провадження ОСОБА_22 запобіжний захід не обирався.

У підготовчому судовому засіданні потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 заявили цивільний позов про стягнення на їх користь матеріальної та моральної шкоди, несплаченої суми кредиту і витрат на правову допомогу. Під час судового розгляду вони уточнювали свої позовні вимоги та в остаточній редакції від 22.05.2020 року (т.1,а.с.п.177-180) просили стягнути:

- ОСОБА_10 : з ТДВ «Новомосковське автотранспортне підприємство» - 200000 грн. моральної шкоди, з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - 81786,97 грн. матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_6 - 22766,47 грн. несплаченого кредиту та 5000 грн. витрат на правову допомогу;

- ОСОБА_23 : з ТДВ «Новомосковське автотранспортне підприємство» - 200000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - 200000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_24 : з ТДВ «Новомосковське автотранспортне підприємство» - 200000 грн. моральної шкоди та з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - 200000 грн. моральної шкоди.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не скористалася правом подачі відзиву на позовну заяву.

12.01.2022 року до канцелярії суду потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 було подано заяву про відмову від позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди з ТДВ «Новомосковське автотранспортне підприємство» та матеріальної шкоди з обвинуваченого у сумі несплаченого кредиту та витрат на правову допомогу.

11.02.2022 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області заяву потерпілих від 12.01.2022 року задоволено та закрито провадження за їх цивільним позовом в частині стягнення моральної шкоди з ТДВ «Новомосковське автотранспортне підприємство» та в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 матеріальної шкоди в сумі несплаченого кредиту ОСОБА_4 в розмірі 22766,47 грн. і понесених витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. (т.2,а.с.п.27,38-39).

Дослідивши надані потерпілими та їх представником докази на обґрунтування позову до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.6 Постанови № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Також відповідно до роз`яснень, що містяться у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями), за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Судом установлено, що на час скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Автопідприємством і виконував свої трудові обов`язки, про що свідчать копії наказу (розпорядження) № 190 від 15.10.2013 року про прийняття на посаду водія та подорожніх листів № 000248 (а.к.п.177-181).

З копії Полісу № АО/3360881 убачається, що 06.05.2019 року між Товариством і ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі Страхова компанія) було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Поліс обов`язкового страхування). Цей Поліс діяв на момент вчинення ДТП і згідно з його умовами при настанні страхового випадку Страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю третіх осіб у розмірі 200000 грн., майну - 100000 грн. на одного потерпілого (а.к.п.175).

Таким чином, з урахуванням ч.1 ст.1172, ч.2 ст.1187 ЦК України, позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відповідальність за завдану ОСОБА_7 матеріальну і моральну шкоду несуть Автопідприємство та Страхова компанія.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 ЗУ «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Судовим розглядом установлено, що між потерпілими та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між Товариством, працівником якого є ОСОБА_3 , та Страховою компанією існували договірні зобов`язання за Полісом обов`язкового страхування.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до ст.22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.1201 ЦК України вбачається, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної приналежності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили; ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.

Як зазначено в уточненій позовній заяві від 22.05.2020 року Автопідприємство надало матеріальну допомогу потерпілим у розмірі 80000 грн. із загальної суми витрат, які вони понесли на лікування та поховання ОСОБА_4 , що становить 81786,97 грн. (т.1.а.с.п.177-180).

Враховуючи вищевикладене та інформацію, що міститься в документах, долучених до позову, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_25 поніс витрати на лікування та поховання рідної людини в зазначеній ним у позові сумі, яка у повній мірі не відшкодована Автопідприємством.

У зв`язку з цим його позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню за рахунок Страхової компанії, з якої підлягає стягненню різниця між загальною сумою витрат, понесених потерпілим, та отриманої ним суми від Товариства, що становить 1786,97 грн. (81786,97 - 80000).

Статтею 26-1 Закону передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому. Так, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

При цьому Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 року по справі № 357/12069/14-ц зазначив, що відшкодування моральної шкоди визначається у розмірі 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не від ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілих до Страхової компанії щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з розрахунку 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка становить 4089,35 грн. кожному потерпілому (81786,97 х 5%).

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 1716,00 грн., 1570,10 грн. і 1256,08 грн., що підтверджуються довідками експертної установи МВС України (а.к.п.44,57,140).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса: 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, 40):

- 1786,97 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят шість гривень 97 копійок на користь потерпілого ОСОБА_10 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою;

- 4089,35 грн. (чотири тисячі вісімдесят дев`ять гривень 35 копійок) на користь потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_26 кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

У задоволенні позову потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_26 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди в іншій частині - відмовити.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експертів стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 5720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень на користь держави (отримувач - ГУК у Дн-кій обл/м.Дніпро/24060300, ЄДРПОУ - 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) - UA438999980313020115000004569, код бюджетної класифікації - інші надходження, наявність відомчої ознаки - «00» без деталізації за відомчою ознакою, призначення платежу - за експертизи № 11/10.2/670 від 23.07.2019 року, № 11/10.4/671 від 23.07.2019 року і № 11/10.1/698 від 26.07.2019 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України).

Автобус «БАЗ А079.14 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який повернутий на відповідальне зберігання уповноваженому представнику Автопідприємства за ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 року, - після набрання вироком законної сили залишити у розпорядженні ТДВ «Новомосковське автотранспортне підприємство».

Велосипед чорного кольору типу «Україна», який по акту прийому-передачі № 278 знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ПП «АВТОКЛУБ» по вул. Дніпросталівській, 22К-1 у м. Дніпрі, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_10 , а у разі відмови від його отримання - знищити як такий, що не має ніякої цінності.

Арешт на вказані транспорті засоби, накладений 01.07.2019 року слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська - скасувати після набрання вироком законної сили.

Два оптичні диски із відеозаписами з відео реєстратора, встановленого в автобусі «БАЗ А079.14 ПЕ», та з камери відеоспостереження, встановленої на стаціонарному об`єкті - зберігати в опечатаних конвертах на аркушах 95 і 106 кримінального провадження № 12019040000000519.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко