Ухвала суду № 103767416, 23.02.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5165/20

Категорія 58

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2020 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», в якому просить: 1) визнати інформацію недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права (честь, гідність та ділову репутацію) позивача озвучену в ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9», ІНФОРМАЦІЯ_6 у сюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_7» та в телепередачі «Стоп Реванш» з заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_8», а саме твердження: «всупереч забороні, нехтуючи всіма санітарними нормами і дистанціями російська церква УПЦ Московського Патріархату в усій красі»; «всі ці люди священики Московського Патріархату»; « Московський Патріархат іде всупереч владі жертвуючи і ризикуючи життям мирян»; «московська церква в Україні »; «Рівне. Місцеві священики з Московського Патріархату проігнорували»; «Чи місце осередку церкви країни-окупанта бути в Лаврі?»; «очільника російських монахів, що проживають у Лаврі »; «очільник Московської Патріархії в Україні »; «московської Лаври»; «єпископа РПЦ в Україні»; «У київській філії Московського Патріархату»; «перебувають на межі диверсійних акцій»; «люди, що довели до смерті своїх братів монахів»; 2) зобов`язати відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом надання відповідачем для ефіру на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомлення, про спростування недостовірної інформації у спосіб, який відповідає способу поширення цієї інформації, а саме оголошення наступного змісту: Інформація про те, що Українська Православна Церква: діяла «всупереч забороні, нехтуючи всіма санітарними нормами і дистанціями російська церква УПЦ Московського Патріархату»; що «всі ці люди священики Московського Патріархату»; що « Московський Патріархат іде всупереч владі жертвуючи і ризикуючи життям мирян »; що УПЦ є «московська церква в Україні»; що «Вербна Неділя Рівне. Місцеві священики з Московського Патріархату проігнорували»; що УПЦ є «церквою країни-окупанта»; що «російські монахи проживають у Лаврі»; що Онуфрій «очільник Московської Патріархії в Україні»; що Києво-Печерська Лавра є «московською Лаврою»; що єпископ УПЦ є «єпископом РПЦ в Україні»; що УПЦ є «київською філією Московського Патріархату»; що громада УПЦ «перебуває на межі диверсійних акцій»; що громада УПЦ «довела до смерті своїх братів монахів» є недостовірною».

Провадження у справі відкрито ухвалою від 08.05.2020 р. з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представником відповідача був поданий відзив, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Ухвалою від 24.06.2021 р. підготовче провадження закрито з призначенням судового розгляду справи.

Позивач повторно не з`явився в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності стороною позивача не надано.

Представник відповідача, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про залишення вищевказаного позову без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача в судовому засіданні та вирішення цього питання без його участі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Водночас положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням статі 223 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина 5 статті 223 ЦПК України).

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з таким самим позовом (частина 2 статті 257 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідно до ст.2 ч.1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №310/12817/13 від 22 травня 2019 року, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після закриття підготовчого провадження в призначенні судові засідання на 02.09.2021 р., 02.12.2021 р. та 23.02.2022 р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляду справи за його відсутності не подав.

Відповідно до ст.43 ч.2 п.3 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З огляду на те, що позивач повторно не з`явися в судове засідання, заву про розгляд справи за його відсутності не подав, його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 43, 257 ч.1, 258-260, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_9» про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія повного тексту ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 23.02.2022 р.

СуддяН. М. Ларіонова