Рішення № 103762691, 25.03.2022, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/157/22

Провадження № 2-а/438/11/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 березня 2022 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді- Хемич О.Б.

за участю секретаря судового засідання Валькович Г.К.,

розглянувши в залі суду в м. Бориславі Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до капітана поліції Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Пліш Володимира Романовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до капітана поліції Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Пліш Володимира Романовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ №038863 від 27.09.2021 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою серії ГАВ №038863 від 27.09.2021, винесеною Ст. ДОП СПВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції Пліш В.Р., ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. за те що вона, 23 вересня 2021 року здійснила завідомо неправдивий виклик поліції. Вважає, що вона нічого не порушила, так як викликавши поліцію просила про допомогу від домашнього насильства, яке вчинила її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якї позивачка здійснює опіку, як над недієздатною особо. Вказану постанову вважає необґрунтованою, просила її скасувати та стягнути з капітана поліціїДрогобицького РВПГУНП уЛьвівській областіПліш В.Р.20000,00грн.моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала суду заяву в якій розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив. Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

Відповідач капітан поліції Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Пліш В.Р. в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив. Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

Згідно з ч.3ст.268 КАС Українинеприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.4ст.229КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою судді від 25.02.2022 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правиламист.286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що Ст. ДОП СПВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області капітаном поліції Пліш В.Р., 27 вересня 2021 року винесено постанову серії ГАВ №038863 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП і накладено штраф у розмірі 850,00 грн. за те, що вона 23 вересня 2021 року близько 17 год. 54 хв. здійснила завідомо неправдивий виклик поліції.

Диспозицією ст.183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Згідно з ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.

Частинами 1,2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

В постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею ст. 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

В рекомендації №R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

За приписами ст. ст. 1,2 Закону України Про Національну поліцію України Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст.6 Закону України Про Національну поліцію України поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Однак з копії оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП належним чином не перевірив, чи інформація яку повідомив позивач була дійсно завідомо не правдивою.

Також, в постанові не вказано, які саме обставини були встановлені працівником поліції, що стали в подальшому підставою для складання оскаржуваної постанови, не встановлено в чому саме полягав завідомо неправдивий виклик поліції. Також не зазначено доказів, відповідно до яких інспектор встановив факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Разом з тим, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не підтверджено належними доказами правомірність винесеного оскаржуваного рішення, не доведено викладенні в постанові обставини та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що посилання позивача в обґрунтування вимог щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими і доведеними, у зв`язку з чим, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, та накладення штрафу у розмірі 850,00 грн., підлягає скасуванню.

Застосовуючи спосіб захисту порушеного права, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП і п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України постанову належить скасувати, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо заявлених вимог позивачки ОСОБА_1 про відшкодування грошової компенсації за неправомірні дії і шкоду її здоров`ю капітаном поліції ОСОБА_3 в розмірі 20000, 00 грн., суд зазначає таке.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Виходячи з положень ст. 23 Цивільного кодексу України слід зауважити, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Матеріалами справи не підтверджується, що позивач підпадає під дію норми цієї статті.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 25 травня 2001 р. №5, від 27 лютого 2009 р. №1), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, позивачем не наведено жодного факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням фізичних та моральних страждань, також не надано жодних належних та допустимих доказів, у чому полягає спричинена, на думку позивача, шкода.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача капітана поліціїДрогобицького РВПГУНП уЛьвівській областіПліш В.Р.моральної шкоди у сумі 20000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 76, 77, 229, 241-246, 255, 257, 262, 263, 286 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до капітана поліції Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Пліш Володимира Романовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ГАВ №038863 від 27.09.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання чи місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Головне управління національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: вул. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, ЄДРПОУ 40108833).

Відповідач: капітана поліції Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Пліш Володимира Романовича, адреса: вул. В. Великого, 30, м. Борислав, Львівська обл.

Суддя О.Б. Хемич