Рішення № 103750368, 24.03.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19303/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача Акберова А.Е., відповідач не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Державної екологічної інспекції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція України звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ", в якому просить:

зупинити виконання робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами до: отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів; усунення порушень виявлених в пунктах 2, 3 та 7 припису Держекоінспекції № 4.2-20/2 від 06.07.2021; отримання Держекоінспекцією повідомлення від відповідача про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Держекоінспекцією здійснено позапланову перевірку об`єкта поводження з небезпечними відходами Товариства з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ", в ході якого виявлено, що відповідачем не виконано вимоги пунктів 2, 3 та 7 припису № 4.2-20/2 від 06.07.2021, а саме: не розпочато процедуру та не забезпечено внесення змін до Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 511500000-3 від 09.10.2017 року, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів; не забезпечено виконання умов Висновку державної екологічної експертизи № 7-03/12-18461/10-16 від 08.08.2016 року в частині виконання обов`язків, а саме: не здійснюються заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів.

Ухвалою від 22.10.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 17.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/20008/21 за позовом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до ТОВ "УТІЛЬВТОРПРОМ", за участю третьої особи Державної екологічної інспекції України, про анулювання Висновку державної екологічної експертизи від 08.08.2016 року № 7-03/12-18461/10-16.

У підготовчому засіданні 17.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 17.12.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 21.02.2022 року на 14 год. 30 хв., з`явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позов просив про розгляд справи за його відсутності.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

19.01.2022 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнав та зазначив таке.

Висновок Держекоінспекції про наявність недостовірних відомостей в діючих документах дозвільного характеру та здійснення господарської діяльності із знешкодження (спалювання) небезпечних медичних відходів без дозволу на викиди забруднюючих речовин є невірним, оскільки ТОВ «Утільвторпром» для отримання Висновку Державної екологічної експертизи здійснено оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) щодо планової діяльності підприємства у сфері поводження з небезпечними відходами, розробник ТОВ «НВП «Екозахист», 2015 рік.

Зі змісту ОВНС (сторінка 10) вбачається, що посилання до «Показників емісії …» приведено для розрахунку викидів від зварювальних робіт, які проводилися на момент монтажу обладнання. Дані розрахунки приведені у таблицях на сторінці 96 ОВНС.

Окрім цього, згідно ОВНС викиди від організованого джерела труби утилізатора УТ3000Д, які утворюються від згорання медичних відходів, приведені з посиланням на «Документи в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Утільвторпром». Це зазначено після кожної таблиці з переліком джерел викиду, переліком та об`ємом забруднюючих речовин. Також ці «Документи...» вказані в переліку літературних джерел, які були використані при складенні ОВНС.

Вищезазначене спростовує твердження позивача про те, що перелік забруднюючих речовин у Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №511500000-3 від 09.10.2017 року є необґрунтованим, а розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів є неправдивими, неповними та недостовірними.

Відповідач вказав, що Керівництво ЄМЕП / ЕАОС по інвентаризації викидів забруднюючих речовин 2016 Європейської агенції довкілля (European Environment Agency (ЕЕА)) №5.С.1.b.ііі «Спалювання медичних відходів» та Посібник ВОЗ Safe management of waste from health care activities (Безпечне управління відходами медико-санітарної діяльності) (WHO, 2014) і WHO/FWC/WSH/17.05 (2017) не імплементовані і не затверджені в якості керівних нормативних актів на національному рівні та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а отже не можуть використовуватись у якості керівних документів для визначення значення гранично допустимих викидів у повітрі для установок зі спалювання відходів.

Твердження Держекоінспекції, що суб`єктом господарювання не здійснюються заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, на думку відповідача, не відповідають дійсності, оскільки при здійсненні господарської діяльності ТОВ «Утільвторпром» забезпечує повне збирання, належне зберігання та не допущення псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки. Підприємством розроблено «Технологічні регламенти» для кожного виду відходу, з якими здійснюється поводження. Для максимальної утилізації відходів (які не підлягають знешкодженню, або похованню на звалищах) здійснюється передача їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються обробленням та утилізацією відходів.

Окрім цього, на балансі та в експлуатації підприємства перебуває установка утилізатор термічний УТ3000Д та системи очистки димових газів УТ3000Д, які базуються на передовому світовому досвіді із застосування найкращих технологічних розробок.

Основним видом діяльності підприємства є надання послуг з поводження з небезпечними відходами іншим суб`єктам господарювання. Вказані послуги надаються для конкретного виду відходів, на визначеному технологічному обладнанні, із застосуванням відповідних технологій, які визначені документами дозвільного характеру та на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

З Висновку державної екологічної експертизи від 08.08.2016 р. №7-03/12-18461/10-16, виданого ТОВ «Утільвторпром» вбачається, що провадження планової діяльності ТОВ «Утільвторпром» передбачає використання установки для термічного знищення (видалення) відходів типу УТ3000Д з разовим завантаженням відходів до 850 кг і максимальною температурою спалювання 1300 С.

Для ефективної очистки газоповітряної суміші, що виділяється в процесі спалювання відходів, запобігання забруднення атмосфери передбачено різке охолодження газів після камери дожигу. Димові гази розбавляються необхідною кількістю повітря, охолоджуються та потрапляють в скрубер, який виконаний у формі циклона, забезпечує нейтралізацію хімічних сполук та механічну очистку димових газів.

Відповідач зазначив, що рекуперація у поводженні із медичними відходами не здійснюється у зв`язку з тим, що в технологічному процесі спалювання відходів утилізатором УТ3000Д здійснюється різке охолодження газів перед системою очищення газів задля забезпечення мінімізації викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

На підставі наказу Держекоінспекції від 25.06.2021 року №300 «Про проведення державного нагляду (контролю)», направлення №65 від 25.06.2021 року, та доручення Прем`єр-міністра України (до листа Міндовкілля від 29.10.2020 року №25/6-23/8527-20), Держекоінспекцією здійснено позапланову перевірку об`єкта поводження з небезпечними відходами ТОВ "УТІЛЬВТОРПРОМ", код ЄДРПОУ: 39447017, за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5 та 65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона 38А.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "УТІЛЬВТОРПРОМ" здійснює діяльність за кодами КВЕД: 38.12 та 38.22, а саме: збирання небезпечних відходів, а також оброблення та видалення небезпечних відходів.

За результатами позапланової перевірки відповідача, позивачем складено Акт від 06.07.2021 року №4.2-19/14, в ході якої виявлено, що ТОВ "УТІЛЬВТОРПРОМ" порушує вимоги природоохоронного законодавства та надано припис щодо усунення порушень вимог законодавства № 4.2-20/2 від 06.07.2021 року з терміном виконання до 16.09.2021 року (а.с. 30-42, 117-119, т. 1).

Відповідно до припису № 4.2-20/2 від 06.07.2021 року, відповідачу приписано:

1) забезпечити дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин від джерела №1 (утилізатора УТ3000Д) під час термічного знешкодження медичних відходів на рівні встановлених дозволом на викиди забруднюючих речовин №511500000-3 від 09.10.2017;

2) розпочати процедуру та забезпечити внесення змін до Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №511500000-3 від 09.10.2017, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів відповідно до переліку забруднюючих речовин, що утворюються при спалюванні відходів, а також значення гранично допустимих викидів у повітрі для установок зі спалювання відходів, визначений у Директиві Європейського парламенту і ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) (стан: чинний, набрання чинності відбулось 06.01.2011, № 210L0075 - UА - 06.01.2011 - 000.001 ідентифікатор: 984_004-10), у частині 3 додатку VI;

3) забезпечити виконання умов Висновку державної екологічної експертизи № 7-03/12-18461/10-16 від 08.08.2016 в частині виконання обов`язків: 1. забезпечення повного збирання, належного зберігання та недопущення псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; 2. здійснення організаційних, науково-технічних та технологічних заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів;

4) забезпечити належне розташування та обладнання місця для відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку на димовій трубі від утилізатору УТ3000Д;

5) забезпечити проведення технічного навчання і перевірку знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу: 1. інженерно-технічного персоналу - не менше одного разу на три роки; 2. обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу - не менше одного разу на рік;

6) забезпечити здійснення заходів для максимальної утилізації медичних відходів;

7) забезпечити здійснення моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів.

20.09.2021 року вх. № 5749/21 до Держекоінспекції надійшов лист від відповідача (№ 2075 від 15.09.2021 року) про надання інформації щодо виконання вимог припису № 4.2-20/2 від 06.07.2021 року.

Однак, з урахуванням наданого листа Держекоінспекцією встановлено, що відповідачем не виконано вимоги пунктів 2, 3 та 7 припису №4.2-20/2 від 06.07.2021 року, а саме:

- не розпочато процедуру та не забезпечено внесення змін до Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №511500000-3 від 09.10.2017 року, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів;

- не забезпечено виконання умов Висновку державної екологічної експертизи №7- 03/12-18461/10-16 від 08.08.2016 року в частині виконання обов`язків, а саме: не здійснюються заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і прав, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон № 877-V).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.4 ст.4 Закону № 877-V передбачені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), а саме виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону №877-У державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ (надалі - Закон № 1264-ХІІ) завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря здійснюється на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення).

За змістом пункту "а" частини першої статті 20-2 Закону № 1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Із наведеного вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України.

З цією метою Держекоінспекція в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводить перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства та виявивши порушення вимог природоохоронного законодавства звертаються до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

При цьому, Законом № 877-V чітко визначено, що орган державного нагляду (контролю) звертається до суду з позовом про застосування заходів реагування на підставі акту у встановлені законом строки (ч.7 ст.7).

Статтею 1 Закону України "Про відходи" встановлено визначення "небезпечні відходи" - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення), відносяться до першої категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля.

Згідно частини четвертої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року № 3392-УІ затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону).

Пунктом 4 Переліку передбачено висновок з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання.

Пунктом 6 частини першої статті 15 цього ж Закону визначено відповідальність за порушення законодавства про оцінку впливу на довкілля, а також встановлено, що правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Так, підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Як передбачено частинами 5, 6 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року № 3392-УІ затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону).

Пунктом 30 Переліку передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

ТОВ «Утільвторпром» у сфері поводження з небезпечними відходами за адресою: Промзона, 38-А, м. Теплодар, Одеська область, 65490 отримано висновок № 7-03/12- 18461/10-16 від 08.08.2016 державної екологічної експертизи по матеріалам оцінки впливів на навколишнє середовища щодо планової діяльності.

Відповідно до зазначеного проекту ОВНС визначено, що від організованого джерела труби утилізатора УТ 3000 Д при роботі печі, вплив на навколишнє середовище будуть здійснювати викиди димових газів, які утворюються від згорання медичних відходів. Також зазначено, що розрахунок проводився згідно з методикою «Показники емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин від процесів електро-, газозварювання, наплавлювання, електро-, газорізання та напилювання металів» розробленого Інститутом гігієни та медичної екології (ІГГМЕ) ім. Марзеєва АМНУ».

Крім того, в документі, у якому обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та у звіті з інвентаризації викидів забруднюючих речовин ТОВ «Утільвторпром» застосований розрахунок викидів забруднюючих речовин у відповідності до наступних методик «Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами», том ІІІ, «Сборник методик по расчету выбросов в атмосферу загрязняющих веществ различными производствами» Гидро-метеоиздат. Л. 1986» та «Сборник согласованых методик по определению концентрации загрязняющих веществ в промышленых выбро-сах. Ленинградское орендное управление Радар. 1991».

Слід зазначити, що в даних Збірниках розраховані викиди забруднюючих речовин виключно при спалюванні побутових, муніципальних та промислових відходів, а будь-які розрахунки щодо спалювання небезпечних медичних відходів відсутні.

Таким чином, перелік забруднюючих речовин у Висновку державної екологічної експертизи № 7-03/12-18461/10-16 від 08.08.2016, виданому Міністерством екології та природних ресурсів України, та Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 511500000-3 від 09.10.2017, виданому Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, є необґрунтованим, а розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів, є неповними та недостовірними.

Крім того, відповідно до Керівництва ЄМЕП / ЕАОС (CORINAIR) по інвентаризації викидів забруднюючих речовин 2016 Європейської агенції довкілля (European Environment Agency (ЕЕА)) № 5.C.1.b.iii «Спалювання медичних відходів» та Посібника ВОЗ Safe management of waste from health care activities [Безпечне управління відходами медико-санітарної діяльності] (WHO, 2014) и WHO/FWC/WSH/17.05 (2017) зазначені вимоги до поводження з медичними відходами, детальний опис процесу спалювання, викиди забруднюючих речовин саме при спалюванні медичних відходів та заходи щодо їх регулювання.

Відповідно до Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, підписаної від імені України 23 травня 2001 року у м. Стокгольмі та Ратифікованої на підставі Закону України «Про ратифікацію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі» 18 квітня 2007 року N 949-V (далі - Стокгольмська конвенція), додатком C Частина I «Стійкі органічні забруднювачі, стосовно яких повинні дотримуватися вимоги», передбачені в статті 5 частиною II «Категорії джерел» зазначено, що ненавмисне утворення й викид дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів, гексахлорбензолу й поліхлорованих дифенілів відбуваються під час термічних процесів у присутності органічної речовини й хлору внаслідок неповного згоряння або проходження хімічних реакцій. Викладені нижче категорії промислових джерел мають потенціал порівняно високого рівня утворення таких хімічних речовин та їхніх викидів у навколишнє природне середовище: від установок для спалювання відходів, зокрема установки для спільного спалювання побутових, небезпечних або медичних відходів або осаду стічних вод.

До того ж, статтею 5 Стокгольмської конвенції зазначено, що під час використання найліпших існуючих методів і найліпших видів природоохоронної діяльності Сторони повинні брати до уваги загальні вказівки стосовно вжиття заходів із запобігання викидам і зменшення їх, викладені в додатку C, а також керівні принципи стосовно найліпших існуючих методів і найліпших видів природоохоронної діяльності, які будуть прийняті відповідно до рішення Конференції Сторін.

Крім того, статтею 6 Стокгольмської конвенції зазначені заходи стосовно зменшення або ліквідації викидів, пов`язаних із запасами й відходами, а саме: з метою забезпечення того, щоб запаси, що складаються з, або містять хімічні речовини, у тому числі продукти й вироби, що перетворилися у відходи, що складаються з, містять чи забруднені хімічною речовиною, наведеною в додатку C, регулювалися таким чином, щоб була забезпечена охорона здоров`я людини й навколишнього природного середовища.

Таким чином, перелік забруднюючих речовин у Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 511500000-3 від 09.10.2017, виданому Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, є необґрунтованим, а розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів, є неповними та недостовірними.

Тому, на підставі невірних розрахунків, в документах дозвільного характеру не встановлюються забруднюючі речовини, що викидаються в атмосферне повітря саме при спалюванні медичних відходів.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 10.02.1995 № 7, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 р. за № 61/597 (далі Інструкція № 7), Інструкція містить в собі методичні вказівки по змісту та оформленню необхідних документів для створення звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, які утворюються на підприємстві з урахуванням технологічного процесу та його особливостей.

Пунктом 1.3 Інструкції № 7 зазначено, що застосування даної Інструкції обов`язкове при проведенні інвентаризації викидів забруднюючих речовин виробничими об`єднаннями і промисловими підприємствами, організаціями і установами (далі - підприємства), які мають викиди забруднюючих речовин в атмосферу, незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності.

Пунктом 2.5.1 Інструкції № 7 встановлено, що визначення забруднюючих речовин, їх кількісних та якісних характеристик проводиться на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, проектних даних (або технологічного регламенту) та розрахункових методів.

Оскільки, відповідачем під час формування вищезазначеного звіту не проводились прямі вимірювання, то відповідно розрахунки викидів здійснювався розрахунковим методом, посилаючись на Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами» та використовувались застарілі Збірники радянських часів, в яких відсутні підприємства у сфері поводження з медичними відходами та не зазначені питомі викиди забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів.

Однак, відповідно до абзацу третього підпункту 2.5.2 пункту 2.5 глави 2 Інструкції № 7 зазначено, що величина викиду забруднюючих речовин розрахунковим методом визначається згідно з методиками, погодженими з Мінприроди.

Відповідно до Листа Мінприроди «Щодо затвердження збірника рекомендацій визначення валових викидів» від 08.11.2004 за № 10990/20/1-10 затверджено Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами (далі Збірник).

Разом з тим, перелік та викиди забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів в зазначеному Збірнику не визначено.

Проте, відповідно до Листа Міністерства охорони навколишнього середовища України 28.05.2010 № 10415/11/10-10 «Щодо розрахунку збору за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел» (розміщено за відкритим посиланням https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1041617-10#Text) повідомлено, що у разі відсутності в зазначеному Збірнику питомих показників для виробництва, яке є на підприємстві, або застосування специфічного виробництва, пропонуємо підприємству розробити показники емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря від даного виробництва, відповідно до Типової методики визначення питомих викидів від основних виробництв по галузях промисловості (n0002556-00), затвердженої Мінекоресурсів України 25.12.2000 (далі Типова методика) та подати до Мінприроди на розгляд та погодження (розміщено за відкритим посиланням https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0002556-00#Text).

З урахуванням зазначеного, суд бере до уваги доводи позивача, що такі дозволи на викиди забруднюючих речовин підлягали розгляду та погодженню з Міндовкілля, а не з Департаментом екології та природних ресурсів відповідної ОДА.

Оскільки відповідачем в Звіті з інвентаризації викидів забруднюючих речовин, на підставі яких видано Дозвіл на викиди, застосований розрахунок викидів забруднюючих речовин у відповідності до «Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами» та застарілих збірниках радянських часів, однак підприємства у сфері поводження з медичними відходами та питомі викиди забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів у зазначеному Збірнику не вказані, суд погоджується з позивачем, що: перелік забруднюючих речовин у Дозволі на викиди є необґрунтованим, а розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів, є неповними та недостовірними; суб`єктами господарювання не визначено викиди забруднюючих речовин при спалюванні медичних відходів на підставі Типової методики та з урахуванням викидів, зазначених у Стокгольмської конвенції, Керівництві по інвентаризації атмосферних викидів (CORINAIR), відповідно суб`єктами господарювання не забезпечено взяття на державний облік об`єктів, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, які справляють шкідливий вплив.

У результаті цього належним чином не забезпечується стягнення збору (екологічного податку) за забруднення атмосферного повітря в повному обсязі.

Щодо порушення вимог законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України "Про відходи" встановлені вимоги щодо поводження з небезпечними відходами, а саме: суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний:

забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення - ліквідувати забруднення та його наслідки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини (абз. 2 ч.3 Закону України "Про відходи");

вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і навколишнього природного середовища від їх впливу (абз. 3 ч.3 Закону України "Про відходи");

повідомляти про аварію, що сталася на зазначеному об`єкті, і про заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та населення (абз. 4 ч.3 Закону України "Про відходи");

забезпечувати експлуатацію зазначених об`єктів і перевезення небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства (абз. 5 ч.3 Закону України "Про відходи");

мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб`єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами) (абз. 6 ч.3 Закону України "Про відходи");

ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" (абз. 7 ч.3 Закону України "Про відходи");

мати план локалізації та ліквідації аварії на об`єкті (абз. 8 ч.3 Закону України "Про відходи");

мати декларацію безпеки (абз. 9 ч.3 Закону України "Про відходи");

надавати інформацію про такі об`єкти відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" (абз. 10 ч.3 Закону України "Про відходи").

Відповідно до акту перевірки Держекоінспекції встановлено, що відповідачем не виконуються вимоги щодо поводження з небезпечними відходами а саме: 1) не забезпечено запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, що є порушенням абз. 2 ч. 3 Закону України «Про відходи», а саме: перелік забруднюючих речовин у документах дозвільного характеру при спалюванні небезпечних відходів є необґрунтованими, неправдивими, неповними та недостовірними, оскільки в зазначених документах дозвільного характеру розрахунки впливу на повітряне середовище проведено з урахуванням викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від енергетичних установок, побутових та промислових відходів. Тобто в зазначених документах дозвільного характеру не визначені розрахунки викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів; 2) не забезпечено експлуатацію об`єкту небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства, що є порушенням абз. 5 ч.3 Закону України «Про відходи», а саме: не забезпечено здійснення операції з утилізації відходів з можливістю використання відходів як енергетичний ресурс, шляхом підігріву власних приміщень чи використання для підігріву води в системі гарячого водопостачання.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" порушує вимоги природоохоронного законодавства, з огляду на що наявні підстави для зупинення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами до: отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів; усунення порушень, зазначених в пунктах 2, 3 та 7 припису Держекоінспекції № 4.2-20/2 від 06.07.2021; отримання Держекоінспекцією повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" про усунення ним усіх вищеперелічених порушень з підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, позовні вимоги Державної екологічної інспекції України підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державної екологічної інспекції України (адреса: пров. Новопечерський, 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" (адреса: вул. Сонячна, 5, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39447017) задовольнити повністю.

Зупинити виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" робіт, надання послуг у сфері поводження з небезпечними медичними відходами до: отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням викидів забруднюючих речовин при спалюванні небезпечних медичних відходів; усунення порушень, зазначених в пунктах 2, 3 та 7 припису Держекоінспекції № 4.2-20/2 від 06.07.2021; отримання Держекоінспекцією повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю "УТІЛЬВТОРПРОМ" про усунення ним усіх вищеперелічених порушень з підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 24 березня 2022 року.

Суддя В.В. Андрухів