Рішення № 103750032, 24.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2022 р. справа № 300/8082/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу за вислугу років періоду роботи та зобов`язання здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного забезпечення, Управління) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу за вислугу років періоду роботи та зобов`язання здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно в порушення приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1191, відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій з безпідставним посиланням на відсутність у позивача спеціального стажу роботи.

Підставою для відмови є доводи органу пенсійного забезпечення про те, що Івано-Франківська дитяча музична школа №2 і №3, де працювала позивач, з 01 січня 1992 року належить до позашкільних навчальних закладів, який не входить до відповідного переліку закладів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909, що виключає можливість зарахування до спеціального стажу такого періоду роботи.

Як відзначено позивачем, 07.05.2015 їй вперше призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач 17.09.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Проте, органом пенсійного забезпечення підготовлено листа від 30.09.2021 за №7956-7689/С-02/8-0900/21, яким повідомлено позивача про відсутність підстав для виплати грошової допомоги у зв`язку із недостатністю спеціального стажу роботи необхідного для нарахування і виплати такої допомоги.

Управлінням не враховано до страхового стажу позивача період роботи в Івано-Франківській дитячій музичній школі №2 і №3 на посаді викладача та заступника директора після 01.01.1992. Посилаючись, серед іншого, на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, ОСОБА_1 вказує на необхідність врахування періоду роботи після 01.01.1992 до її спеціального страхового стажу, оскільки позашкільний навчальний заклад, де працювала остання, відноситься до державних органів, що чітко передбачено пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У зв`язку із вказаним такі обставини дають право на отримання грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій. Просила позов задовольнити в повному обсязі

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 на підставі статей 260, 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, одночасно витребувано у відповідача докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.22)

На виконання вищевказаної ухвали суду від 14.12.2021, відповідач направив поштовим зв`язком письмове пояснення від 30.12.2021 за №0900-0903-7/50330 і витребувані докази, які надійшли на адресу суду 04.01.2022 (а.с.27-30, 31-61).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, реєстрацію якого в суд здійснено в той же день - 04.01.2022 (а.с.62-70). Управління вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступні обставини і мотиви. Зокрема, як вказав орган пенсійного забезпечення, згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі призначення пенсії за віком виплачують грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій особи станом на день її призначення. Право на грошову допомогу мають особи, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого в статті 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку іншу пенсію. Відповідач покликається на Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909. Згідно доводів Управління, період роботи викладачів у середніх музичних школах, які належали до навчальних закладів та дитячих установ після 1992 зараховуються у стаж лише за умови, що ця музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом, тобто віднесена до закладів освіти. Натомість як стверджує відповідач, спірна дитяча музична школа з 01.01.1992 належить до позашкільних навчальних закладів, а викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, Переліком №909 не передбачені. З урахуванням вказаного орган пенсійного забезпечення вважає, що відсутні правові підставі для врахування до спеціального страхового стажу позивача спірного періоду роботи, а отже й відсутні правові передумови для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій. Серед іншого, відповідач вказав на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду із вказаним адміністративним позовом. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, ОСОБА_1 подала суду 11.01.2022, через канцелярію, відповідь на відзив (а.с.71-74), в якій заперечила аргументи Управління щодо пропуску нею строку звернення до адміністративного суду із позовом. За переконаннями позивача, строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Від органу пенсійного забезпечення 23 і 24 березня 2022 року надійшли додаткові письмові пояснення по справі (а.с.77-80, 81-85).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши відзив на позовну заяву і письмове пояснення, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 07.05.2015 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується заявою про призначення пенсії від 18.05.2015 і копією наявного в матеріалах справи протоколу про призначення пенсії від 21.05.2015 за №3960 (а.с.31, 38).

До загального страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 , органом пенсійного фонду враховано 39 років 5 місяців 6 днів, свідченням чого є розрахунок стажу позивача та письмове пояснення відповідача (а.с.27-30, 32).

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 21.09.1979 (а.с.44-46), позивач, поряд з іншим, працювала на наступних посадах:

- з 02.09.1991 по 17.01.1992 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Івано-Франківській дитячій музичній школі №3 (запис №№4, 5);

- з 20.01.1992 по 18.05.2015 (дату звернення за призначенням пенсії) на посаді викладача теоретичних дисциплін, на посаді заступника директора, на посаді викладача музично-теоретичних предметів в Івано-Франківській дитячій музичній школі №2 (запис №№6, 7, 8).

Позивач, вказуючи на наявність у неї достатнього спеціального страхового стажу на посаді викладача (понад 30 років), 17.09.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплату їй при призначенні пенсії грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню (а.с.58).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 30.09.2021 за №7956-7689/С-02/8-0900/21 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для виплати грошової допомоги з посиланням на обставину відсутності у позивача достатнього спеціального стажу роботи необхідного для нарахування і виплати такої допомоги. Згідно вказаного листа, спеціальний стаж позивача за вислугу років становить 22 роки. Додатково повідомлено, що дитяча музична школа, де працювала позивач, з 01.01.1992 належить до позашкільних навчальних закладів, тобто не є загальноосвітнім навчальним закладом, а отже не відноситься до закладів освіти (а.с.59-60).

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування до спеціального стажу періодів роботи на посаді викладача в Івано-Франківській дитячій музичній школі №2 і №3 після 01.01.1992, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права, з вимогою нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058).

Приписами пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час призначення позивачці пенсії), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1191 (надалі по тексту також - Порядок №1191), до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (надалі по тексту також - Перелік №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Як з`ясовано судом та підтверджується поясненнями відповідача від 30.12.2021, ОСОБА_1 вперше призначено пенсію за віком з 07.05.2015. До цього часу позивач не отримувала будь-якого іншого виду пенсії (а.с.27-30).

Матеріали справи свідчать про наявність у позивача на час призначення пенсії за віком страхового стажу 39 років 5 місяців 6 днів (а.с.32), і спеціального страхового стажу ОСОБА_1 22 роки, згідно листа від 30.09.2021 за №7956-7689/С-02/8-0900/21 (а.с.59-60).

Однак, виходячи із змісту додаткових пояснень від 23.03.2022 за №0900-0903-7/8603, поданих відповідачем в ході розгляду справи, органом пенсійного фонду помилково вказано про наявність у позивача станом на день призначення пенсії, спеціального стажу 22 роки, та вказано, що такий стаж становив 12 років.

До спеціального страхового стажу ОСОБА_1 , поряд з іншим, зараховано періоди роботи з 01.09.1979 по 02.09.1992 на посаді викладача музичних дисциплін у Тисменицькій та Лисецькій дитячих музичних школах і період роботи з 03.09.1991 по 31.12.1991 - на посаді викладача теоретичних дисциплін в Івано-Франківській дитячій музичній школі №3, що становить 12 років 4 місяці і 17 днів.

Отже, органом пенсійного фонду до спеціального стажу зараховано періоди роботи позивача на посаді викладача в дитячій музичній школі тільки до 01.01.1992. При цьому обґрунтовуючи правомірність таких дій відповідач посилається на примітку пункту 3 Переліку №909, згідно якого до стажу для призначення пенсії за вислугу років зараховується робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства.

Досліджуючи наявність правових підстав для врахування до спеціального страхового стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи з 01.01.1992 по 17.01.1992 та з 20.01.1992 по 18.05.2015, суд вважає за необхідне відмітити слідуюче.

Згідно з положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що позивач на підтвердження наявного трудового стажу, в тому числі спеціального страхового стажу, представила суду копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.09.1979 (а.с.15-16).

Також в матеріалах справи міститься виписка з наказу Лисецької дитячої музичної школи №234 від 02.09.1991 про звільнення з 02.09.1991 ОСОБА_1 з посади викладача теоретичних дисциплін у зв`язку із переводом в Івано-Франківську дитячу музичну школу №3 (а.с.51) і довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №№20, 21 від 22.04.2015 (а.с.52, 53).

Згідно наданої позивачем копії трудової книжки, ОСОБА_1 в період з 02.09.1991 по 17.01.1992 працювала на посаді викладача теоретичних дисциплін в Івано-Франківській дитячій музичній школі №3 (записи №№4, 5), а з 20.01.1992 по 18.05.2015 (дату звернення за призначенням пенсії) - на посаді викладача теоретичних дисциплін, на посаді заступника директора, на посаді викладача музично-теоретичних предметів в Івано-Франківській дитячій музичній школі №2 (записи №№6, 7, 8).

Вказана обставина підтверджується поясненнями позивача і не заперечується відповідачем.

Так, Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 (надалі по тексту також - Перелік №909).

Вказаним Переліком (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до пункту 3 Примітки Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

За приписами статті 28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 за №1060-XII (надалі по тексту також - Закон №1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Як передбачено статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 за №1841-III (надалі по тексту також - Закон №1841-III), з наступними змінами та доповненнями, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Отже, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту" та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 за №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

В силу правового регулювання статті 21 Закону №1841-III, право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 за №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Суд звертає увагу на те, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія вищезазначеного Переліку №963, який відносить посаду, зокрема, "викладач" і "заступник директора" до педагогічних посад.

Як уже відзначалось, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, на переконання суду, викладач і заступник директора дитячої музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої в постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 (номер провадження 11-1100апп18), викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладача повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні статті 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Виходячи з наведеного, викладач і заступник директора музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Івано-Франківській дитячій музичній школі №3, і на посаді викладача теоретичних дисциплін, заступника директора, викладача музично-теоретичних предметів в Івано-Франківській дитячій музичній школі №2, повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (надалі по тексту також - Порядок №1191).

Вимоги пунктів 5-7 Порядку №1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Враховуючи наведене, беручи за основу висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17 (номер провадження 11-1100апп18), суд приходить до висновку, що у позивача наявний необхідний спеціальний стаж роботи (більше 30 років), її посада відносяться до посад педагогічних працівників, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Таким чином суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу періоду працевлаштування після 01.01.1992, робота на яких враховується при призначенні пенсії за вислугу років, для визначення права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, слід визнати протиправними.

У зв`язку із цим, також підлягають задоволенню похідні від них вимоги про зобов`язання здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій встановленої станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого Суд вийшов із того, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що початком обчислення строку звернення до суду із адміністративним позовом вважається день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідач посилається на те, що строк звернення до суду для позивача розпочався з 07.05.2015 (дати призначення пенсії), оскільки про неотримання одноразової допомоги в розмірі десяти пенсій на день призначення вона повинна була дізнатися саме у цей момент.

Проте, із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пункту 7-1 Розділу ХV на день призначення ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 17.09.2021, і отримавши лист відповідача від 30.09.2021 за №7956-7689/С-02/8-0900/21, звернулася до суду.

Таким чином, суд вважає, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів, у зв`язку із відмовою виплаті грошової допомоги, позивач дізналася з моменту отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на свою заяву.

Враховуючи, що після отримання відповіді на заяву ОСОБА_1 в межах шестимісячного строку звернулася до суду, доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що строкового обмеження стосовно виплати грошової допомоги, яка неправомірно була невиплачена при призначенні пенсії, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає, а відтак доводи відповідача про пропуск строку на звернення до суду є безпідставні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17 (2-а/201/304/2017).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 09.12.2021 за №5102-09-002/С (а.с.1).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період працевлаштування з 01.01.1992 по 17.01.1992 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Івано-Франківській дитячій музичній школі №3, з 20.01.1992 по 18.05.2015 на посаді викладача теоретичних дисциплін, на посаді заступника директора, на посаді викладача музично-теоретичних предметів в Івано-Франківській дитячій музичній школі №2, робота на яких враховується при призначенні пенсії за вислугу років, для визначення права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період працевлаштування з 01.01.1992 по 17.01.1992 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Івано-Франківській дитячій музичній школі №3, з 20.01.1992 по 18.05.2015 на посаді викладача теоретичних дисциплін, на посаді заступника директора, на посаді викладача музично-теоретичних предметів в Івано-Франківській дитячій музичній школі №2, робота на яких враховується при призначенні пенсії за вислугу років, для визначення права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.