Рішення № 103749565, 21.03.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року Справа № 160/22653/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов Ілля Сергійович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №297560 від 26.08.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено габаритно-вагову перевірку вантажного транспортного засобу власником якого є позивачка та складено 01.07.2021 року акт № 0050652 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку № 0051502 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та прийнято постанову № 297560 від 26.08.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацам 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач вважає постанову № 297560 від 26.08.2021 року про застосування адміністративно- господарського штрафу у сумі 17000 грн. протиправною з огляду на те, що у день зважування відповідачем автомобіля йога загальна маса не перевищувала допустимі у пункті 22.5 Правила дорожнього руху норми, а відповідач на його думку встановив перевищення вагових норм на вісь на 12,73%., але не 20%, тому в даному випадку, на думку позивача, взагалі відсутній склад правопорушення. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 22.12.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та розпочато спочатку розгляд даної справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Від відповідачів на адресу суду письмовий відзив на адміністративний позов не надходив.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено габаритно-вагову перевірку вантажного транспортного засобу марки MERCEDEZ-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_1 .

01.07.2021 року посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі довідки №0051502 про результати здійснення габаритно-вагового контролю складено акт № 0050652 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів вантажу - комбікорм, за нормативно допустимою:

Повна маса, тонн:

нормативно допустима 40 тн., фактична - 29,34 тн.

Відстані між осями, метрів - 3,9/5,1/1,3/1,3.

Осьові навантаження, тонн:

нормативно допустиме: 11/11/7,3/7,3/7,3

фактичне: 6,58/12,40/3,48/3,47/3,41

На підставі акту від 01.07.2021 року № 0050652 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було винесено постанову від 26.08.2021 року № 297560 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. І ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, вважаючи вищезазначену постанову протиправною, звернулася до суду для захисту своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344).

Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень (ст. 2 Закону № 2344).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 року № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону № 2344 визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

За правилами ст. 6 Закону № 2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (ч. 14 ст. 6 ЗУ № 2344).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 ЗУ № 2344).

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (ч. 18 ст. 6 ЗУ № 2344).

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

За змістом п. 3, 4 Порядку № 1567 від 08.11.2006 року органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-ІV від 08.09.2005 року передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно - правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Доводи позивача про те, що загальна маса автомобіля не перевищувала допустимі у пункті 22.5 Правил дорожнього руху норми, а відповідач на його думку встановив перевищення вагових норм на вісь на 12,73%, а не 20%, тому в даному випадку взагалі є відсутнім склад правопорушення, передбачений абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, шо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу карається штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із акту № 0050652 від 01.07.2021 року позивачем при перевезені комбікорму навантаження на другу вісь згідно даного акту складає 12,40 тн., що, перевищує нормативно допустиме навантаження в 11 тн.

Згідно вимог пункту 22.5 Закону України «Про автомобільний транспорт» рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Проте, суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2013 року №1007/1207 (далі - "Порядок №1007/1207") габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до підпунктів 7-9 пункту 2 Порядку №879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Пунктом 12 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку №879, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Підпунктами 4-8 пункту 4 Порядку №1007/1207 передбачено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Пунктом 12 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку №879, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до вимог пункту 18 статті 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Таким чином, із урахуванням викладеного та зважаючи на положення вищенаведених норм законодавчих актів, якими врегульовано спірні правовідносини, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Оскільки в матеріалах справи відсутні документи на пристрій, яким проводилося контрольне зважування автомобіля, це позбавляє можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану, що пред`являються до таких пересувних контрольних пунктів.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

В позовній заяві позивач просив стягнути на його користь судові витрати та зазначив суму витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги, який укладено 10.11.2021 року між позивачем та адвокатом Кузнецовим Іллею Сергійовичем;

-розрахунок вартості наданих послуг з правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 10.11.2021 року;

- копію акту приймання-передачі послуг від 11.11.2021 року за договором про надання правової допомоги від 11.11.2021 року, згідно з яким адвокатом виконано юридичні послуги на суму 2000 грн.;

-квитанція 022Q-5С0З-JUL9-G3TT про перерахування коштів в сумі 2000 грн.;

- копію ордеру серія АР №1069993 від 11.11.2021 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 ;

- копію свідоцтва права на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 002030 від 12.12.2019 року.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що від відповідача письмові заперечення проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу до суду не надходили.

Так, згідно з актом приймання-передачі послуг від 11.11.2021 року за договором про надання правової допомоги від 10.11.2021 року, адвокатом Кузнецовим Іллею Сергійовичем виконано наступні послуги:

- складання і підготовка позовної заяви до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови №297560 від 26.08.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Загальна сума гонорару за надання правової допомоги склала 2000 грн.

Отже, приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яка регулює питання стягнення судових витрат, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 2000 грн., які з урахуванням відсутності заперечення відповідача, не досліджується судом на співмірність цій справі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 908 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн., що складає 2 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №297560 від 26.08.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн., що складає 2 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (39816845, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна