ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2010 р. Справа № 49/45-10
вх. № 3723/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судовогозасідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Соцюк А.В., дор. б/н від 31.12.2010 року
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" смт. Дунаївці
до Приватного підприємства "Гарант-АМВ", м. Харків
про стягнення 1028,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1028,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.02.2008 року перерахував відповідачеві 6688,00 грн. як попередню оплату вартості автозапчастин згідно рахунку - фактури № 707 від 04.02.2008 року. Позивач вказує, що відповідач частково поставив передплачені автозапчастини на суму 5660,00 грн., на решту проплаченої суми товар не поставив. На теперішній час, у зв'язку з простроченням, виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару втратило інтерес для позивача, внаслідок чого, на його думку, є підстави для звернення до суду з вимогою про повернення решти сплаченої суми відповідно ч. 3 ст. 612 ЦК України.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, 05.07.2010 року до суду від ДП "Дунаєвський КХП" надійшли письмові пояснення, в яких просив суд проводити розгляд справи без участі представника ДП "Дунаєвський КХП".
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
04 лютого 2008 року ПП "Гарант - АМВ" виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-0000707 на сплату автозапчастин на загальну суму 6688,00 грн.
06 лютого 2008 року державне підприємство "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" (позивач по справі) перерахувало приватному підприємству „Гарант-АМВ" (відповідач по справі) кошти в сумі 6688,00 грн. за автозапчастини згідно рахунку-фактури № СФ-0000707 від 04.02.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №99 від 06.02.2008 року, копія якого додана до матеріалів справи.
Згідно видаткової накладної № РН-0000015 від 14.02.2008 року відповідач передав позивачу передплачений товар лише на суму 5660 грн., на залишок суми у розмірі 1028,00 грн. товар переданий не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Оскільки, рахунок-фактура та видаткова накладна містять найменування товару, його кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача, необхідно дійти висновку, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а між сторонами відповідно мав місце факт вчинення правочину купівлі-продажу товару.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, 23.01.2009 року позивач направив відповідачу претензію, в який просив негайно перерахувати суму 1028,00 грн. вартості недотриманого товару.
Відповідач станом на час розгляду справи зазначену суму не перерахував.
У своєму відзиві на позов відповідач вказує, що зобов'язання щодо поставки товару, який замовлено і сплачено позивачем відповідно до рахунку-фактури № 707 від 04.02.2008р., виконано відповідачем належним чином і у повному обсязі. В обґрунтування своїх тверджень посилається на той факт, що позивач оплатив та отримав поставлений відповідачем товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000015 від 14.02.2008р. Ніяких повідомлень щодо неналежної кількості товару, або якості Позивач відповідно до вимог Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості”, яку затверджено Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. N П-6 не робив.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки позивач здійснив попередню оплату вартості товару, асортимент та ціна якого визначена відповідачем в рахунку-фактурі, проте отримавши лише частину оплаченого товару (що підтверджується належним доказом - видатковою накладною № РН-0000015 від 14.02.2008 року), не скористався своїм правом відмовитись від прийняття виконання зобов’язання частинами (ст. 529 ЦК України), що не позбавляє його права вимагати повернення передплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України.
За таких обставин суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 1028,00 грн. заборгованості обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Гарант - АМВ" (адреса: 61204, м. Харків, пр. Л. Свободи, 32, кв. 58, р/р 26000113609980 в Філії " Слобожанське РУ "ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 350697, код 33897782) на користь Державного підприємства "Дунаєвецький КХП" (адреса: 32413, Хмельницька область, Дунаєвецький район, смт. Дунаївці, вул. Лермонтова, 1, р/р 2600402708249 в філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Хмельницький, МФО 315609, код 00952485) - 1028,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 12.05.2010 року.
Судове рішення № 10374742, Господарський суд Харківської області було прийнято 06.07.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 49/45-10. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: