Рішення № 103744417, 14.12.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.12.2021

Справа № 334/5122/19

Провадження № 2/334/315/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Харченко Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та пені за обліковою ставкою НБУ, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до укладеного 07.11.2006 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк», яке на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 26.04.2018 року змінило назву на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк», та ОСОБА_1 договору кредиту № 22-2 на купівлю автотранспортних засобів, відповідач отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 11256 доларів США зі сплатою 30% річних.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки.

17.12.2012 року між АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» (АТ «АКПІБ») та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «АКПІБ» відступило ТОВ «Кредитні Ініціативи» а ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 22-2 від 07.11.2006 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22-2.

У порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 30.05.2019 року має прострочену заборгованість у розмірі 856051,27 грн., яка складається з :

заборгованості за кредитом - 189505,34 грн.;

заборгованості за відсотками - 450351,61 грн.;

нарахованої пені за останній календарний рік - 216194,32 грн.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з нього заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками за невиконання умов договору.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує, врегульовані ч.2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, діюче законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття і виконання виконавчого провадження. Оскільки позивальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, виходячи із загального розміру заборгованості за кредитним договором, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Загальний розмір заборгованості по сплаті нарахованої пені за обліковою ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 30.05.2019 року, становить 84233,64 грн., яка складається з: нарахованих 3% річних - 17071,00 грн.; нарахованої пені за обліковою ставкою НБУ - 67162,64 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких просив застосувати до вимог строк позовної давності, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до п.4.1. кредитного договору від 07.11.2006 року, виконання зобов`язання за цим договором забезпечується заставою, якою є автотранспортний засіб: реєстраційний номер НОМЕР_1 , марка DAEWOO, модель LANOS TF69Y, рік випуску 2006, колір сірий.

25.01.2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подав до Ленінського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22-2 від 07.11.2006 року, який було задоволено частково рішенням від 20.06.2012 року (справа № 0814/1297/2012) та з ОСОБА_1 на користь Банку було стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 91642,55 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 895,99 грн., а всього було стягнуто 92538,54 грн.

03.10.2016 року Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження відповідно до виконавчого листа № 0814/11236/2012, виданого 08.02.2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 92538,54 грн. На вимогу державного виконавця від 08.12.2017 року ОСОБА_1 були надані витребувані документи, а також було повідомлено місце знаходження автотранспортного засобу для його опису та подальшої реалізації.

Також у запереченнях зазначено, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки до даного спору слід застосувати позовну давність, оскільки відповідно до норм ЦК України строк позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік, а згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти винесення в справі заочного рішення.

Відповідач в суду судовому засіданні надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені у запереченнях, зазначив, що з метою погашення стягнутої рішенням суду заборгованості надав заставний транспортний засіб. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.11.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 26.04.2018 року змінило назву на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк», та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 22-2 на купівлю автотранспортного засобу, згідно якого відповідач отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 11256 доларів США зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним 02.11.2013 року.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Отже ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні Ініціативи» а ТОВ «Кредитні Ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій, в тому числі за Договором кредиту № 22-2 від 07.11.2006 року, укладеного між АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.55 ЦПК України унормовано, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Аналогічна за змістом норма була відображено у ст.37 ЦПК України в редакції, станом на момент звернення та розгляду даної справи у 2014 році.

Суд враховує правову позицію, яку висловив Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №6-1355/10, згідно з якою, заміна кредитора є однією із форм правонаступництва.

Відтак, ТОВ «Кредитні ініціативи» як правонаступник АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з 17.12.2012 року набуло права вимоги за Договором кредиту №22-2 від 07.11.2006 року, укладеного між АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 .

Звертаючись 11.07.2019 року до суду із даним позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначило, що станом на 30.05.2019 року відповідач має прострочену заборгованість у розмірі 856051,27 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 189505,34 грн.; заборгованості за відсотками - 450351,61 грн.; нарахованої пені за останній календарний рік - 216194,32 грн.

Вказуючи, що станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 22-2 від 07.11.2006 року у сумі 189505,34 грн., позивач просить відповідно до ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача пеню за обліковою ставкою НБУ у сумі 67162,64 грн. та 3% річних за користування кредитом у сумі 17071,00 грн., а всього 84233,64 грн.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За умовами ст.ст. 1049 та 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 31.01.2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №22-2 від 07.11.2006 року у загальному розмірі 91642,55 грн., вказуючи, що станом на 19.03.2012 за кредитним договором утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 7102,00 доларів США, що еквівалентно 56673,96 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 3421,22 доларів США, що еквівалентно 27301,34 грн., заборгованість по пені у розмірі 960,81 доларів США, що еквівалентно 7667,26 грн., а всього 11484,03 доларів США, що еквівалентно 91642,55 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2012 року у справі 0814/1297/2012 (провадження №2/0814/1471/2012) позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22-2 від 07.11.2006 року у загальному розмірі 91642,55 грн.

З наданих суду доказів вбачається, що 03.10.2016 року Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження відповідно до виконавчого листа № 0814/11236/2012, виданого 08.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКПІБ» заборгованості за кредитним договором №22-2 від 07.11.2006 року в сумі 92538,54 грн.

Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», звернувшись із позовом до відповідача 31.01.2012 року про дострокове стягнення кредиту та заборгованості по кредитному договору, змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору.

Звернувшись до суду 11.07.2019, ТОВ «Кредитні Ініціативи» в позовній заяві не вказало про наявність судового рішення від 20.06.2012, яким визначено та стягнуто заборгованість відповідача по кредиту у гривневому еквіваленті достроково, про хід виконавчого провадження з його примусового виконання.

Суд звертає увагу, що позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахованих на стягнуту рішенням суду суму боргу, з врахуванням здійснених відповідачем виплат в ході примусового виконання рішення суду, з дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості до дня її погашення, з врахуванням строку позовної давності, однак позивач з такими позовними вимогами з вказаних підстав до суду в даній справі не звертався, розрахунку з вказаних підстав не надавав.

З метою встановлення зазначених обставин суд ухвалою від 27.07.2020 визнав явку представника позивача обов`язковою, однак позивач своїм правом не скористався, звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову і відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 81, 174-177, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення нарахованих станом на 30.05.2019 року за порушення виконання умов кредитного договору №22-2 від 07.11.2006 року пені за облікованою ставкою НБУ у розмірі 67162,64 грн. та 3 % річних у розмірі 17071,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення - 24.12.2021.

Суддя: Турбіна Т. Ф.