Рішення № 10374352, 12.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/9212.07.10 За позовом Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНІУС»

про стягнення 10692 грн. 50 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача про стягнення 10692 грн. 50 коп., з яких: 7931 грн. 99 коп. –сума основного боргу, 1982 грн. 99 коп. –штрафу, 515 грн. 58 коп. –пені та 261 грн. 94 коп. –інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.10р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.05.10р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Представники сторін у судове засідання 12.07.10р. не з’явилися, представник відповідача вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

01.12.08р. між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»№ КБ/09-0007, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання –передачі майна, яке розташоване у адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. Богданівська, 10, що належить позивачу на підставі постанови КМУ від 13.07.04р. № 897.

Відповідно до п. 10.1 договору, останній діє з 01.12.08р. до 30.11.09р. включно.

Факт належного виконання позивачем свого обов’язку підтверджується актом приймання – передачі нерухомого майна від 01.12.08р., який є додатком № 1 до договору № КБ/09-0007 від 01.12.08р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення 3-ІІ-20 на 3 поверсі, загальною площею 18,30 кв.м.

Орендні платежі та порядок розрахунків врегульовано сторонами в розділі 3 договору, відповідно до п. 3.1 якого орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з відповідачем розрахунку розміру щомісячного платежу за орендну майна (додаток № 2).

Згідно з додатком № 2 до договору оренди № КБ/09-0007 від 01.12.08р., сума щомісячного орендного платежу за 1 кв.м. площі оренди становить 82 грн. 50 коп., загальна сума щомісячного орендного платежу складає 1509 грн. 75 коп., у т.ч. 301 грн. 95 коп. ПДВ, що загалом становить 1811 грн. 70 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач протягом п’яти календарних днів, після отримання договору, сплачує орендний платіж згідно наданого позивачем рахунку –фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця оренди із розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що у подальшому відповідач зобов’язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку –фактури, який відповідач не пізніше п’ятого числа поточного місяця повинен отримати у позивача. Несвоєчасне отримання відповідачем рахунку –фактури у позивача не звільняє його від зобов’язання вчасно сплачувати орендні платежі.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.09р., додаток № 2 до договору оренди № КБ/09-0007 від 01.12.08р. викладено в новій редакції, відповідно до якої сума щомісячного орендного платежу за 1 кв.м. площі оренди 66,67 кв.м., загальна сума щомісячного орендного платежу складає 1220 грн. 06 коп., у т.ч. 244 грн. 01 коп. ПДВ, що загалом становить 1464 грн. 07 коп.

25.06.09р. відповідач звернувся до позивача з листом № 15, відповідно до якого, по – перше, просив зняти з оренди кімнату № 4 в блоці № 2 площею 18.7 кв.м. та передати в оренду кімнату № 4 в блоці № 3 площею 13,3 кв.м., а по –друге, гарантував погашення заборгованості за оренду кімнати № 4 в блоці № 2 та оплату оренди кімнати № 4 в блоці № 3.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.09р. між сторонами було підписано акт приймання –передачі в оренду нерухомого майна, який є додатком № 1 до договору № КБ/09-0007 від 01.12.08р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення 3-Ш-4 на 3 поверсі, загальною площею 13,30 кв.м.

Враховуючи вищевказані обставини, сторонами було змінено в сторону зменшення розмір орендної плати. Відповідно до розрахунку суми щомісячного платежу за оренду нерухомого майна, який є додатком № 2 до договору оренди № КБ/09-0007 від 01.12.08р., сума щомісячного орендного платежу за 1 кв.м. площі оренди становить 66,67 кв.м., загальна сума щомісячного орендного платежу складає 886 грн. 71 коп., у т.ч. 177 грн. 34 коп. ПДВ, що загалом становить 1064 грн. 05 коп.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав свого грошового зобов’язання щодо сплати орендних платежів за період з квітня до вересня 2009 року, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на день розгляду спору становить 7931 грн. 99 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду рахунки –фактур № КБ/09-0007/4 від 01.04.09р. на суму 1811 грн. 70 коп., № КБ/09-0007/5 від 01.05.09р. на суму 1464 грн. 07 коп., № КБ/09-0007/6 від 01.06.09р. на суму 1464 грн. 07 коп., № КБ/09-0007/7 від 01.07.09р. на суму 1064 грн. 05 коп., № КБ/09-0007/8 від 01.08.09р. на суму 1064 грн. 05 коп., № КБ/09-0007/9 від 01.09.09р. на суму 1064 грн. 05 коп.

Судом встановлено, що загальна сума виставлених позивачем за період з квітня до вересня 2009 року рахунків –фактур становить 7931 грн. 99 коп.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував. Доказів, які б підтвердили належне виконання ним своїх грошових зобов’язань суду не надав.

Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та ним не оспорений.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7931 грн. 99 коп. підлягає задоволенню.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 515 грн. 58 коп. за період з квітня до вересня 2009 року та штраф у сумі 1982 грн. 99 коп.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно. У разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, відповідач, крім зазначеної пені, сплачує на користь позивача штраф у розмірі 25% від суми простроченого платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (п. 49 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Оскільки погоджений сторонами розмір пені –0,5 % перевищує подвійну облікову ставку НБУ, за розрахунком суду, здійсненого з урахуванням вимог ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», з відповідача на користь позивача за визначений період стягненню підлягає пеня в сумі 59 грн. 76 коп.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1982 грн. 99 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 261 грн. 94 коп. –інфляційних нарахувань за період з квітня до листопада 2009 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та рекомендацій Верховного Суду України, викладених листом №62-97-р від 03.04.97р., сума інфляційних нарахувань є більшою, ніж за розрахунком позивача.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 п. 2 ст. 83 ПК України, суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 261 грн. 94 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНІУС»(03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, код 32102571) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 23, код 33298371) основний борг у сумі 7931 (сім тисяч дев’ятсот тридцять одну) грн. 99 коп., пеню в сумі 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 76 коп., штраф в сумі 1982 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 99 коп., 261 (двісті шістдесят одну) грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 102 (сто дві) грн. 36 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн.. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Пригунова А.Б.