Ухвала суду № 103734755, 23.03.2022, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №627/83/21

Провадження №1-кп/639/119/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 р. суд Жовтневого району м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченко Д.В.

за участі секретаря Шемкова О.Є.

прокурора Жиліна В.А.

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню зареєстрованому 10 вересня 2018 р. в Єдиному реєстрі досудового розслідувань за №120182204560002148 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 345, ст. 348 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт по вищевказаному кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Прокурором Гультай П.М. 09 березня 2022 р. подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначене клопотання було вручене обвинуваченим та їх захисникам.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та надав відповідні пояснення, щодо необхідності подальшого тримання обвинувачених під вартою.

Захисником Цимбалюк В.Д. заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та обвинуваченими вказані клопотання підтримано.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти наявності ризиків, що унеможливлять його належній процесуальній поведінки та виконання обов`язків обвинуваченого та запевнив, що після звільнення одразу буде звертатися до лав Збройних сил України або територіальної оборони для вступу до військової служби.

Обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заперечення задоволення клопотання прокурора.

Обвинуваченні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судово засідання не з`явилися, оскільки м. Харків знаходиться в безпосередній зоні бойових дії та тривають його постійні обстріли.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти проведення судового засідання при вказаних обставинах, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, на підтвердження та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і може бути застосований лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають місце мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , раніше не судимі, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебувають. ОСОБА_1 має на утриманні матір похилого віку, чотирьох неповнолітніх дітей, на підтвердження надано відповідні документи. ОСОБА_2 має на утриманні матір похилого віку.

Суд враховує, що при розгляді клопотання про запобіжні західи у вигляді тримання під вартою, обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України». «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України».

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, трохи пом`якшує цей страх і зменшує його наміри втекти. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя. Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії».

Перешкоджання встановленню істини за кримінальною справою за практикою Суду, може здійснюватися шляхом «тиску на свідків», «знищення або фальсифікації доказів», «змовляння зі спільниками або свідками», «затягування і заплутування розслідування». Суд неодноразово вказував на те, що на її обґрунтованість впливає час. В даному конкретному випадку на час розгляду питання щодо міри запобіжного заходу, можливість здійснення тиску на свідків і знищення доказів за кримінальною справою не може розглядатися як підстава утримання особи під вартою, коли свідки у встановленому законом порядку не допитані з вини сторони обвинувачення, а докази у провадженні є закріпленими, отже, «ризик змовляння» завдяки цьому зменшується.

Таким чином наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці Суду збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Справа «Ілійков проти Болгарії», в якій суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» і теж втрачає свою вагу із збігом розумного терміну.

Також при розгляді клопотання судом враховується і інша практика Європейського суду з прав людини з даного питання. Так, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у п. 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», пункт 26. Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції.

Таким чином, на даний час, суд приходить до висновку, що подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є не доцільним, а клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не доведена наявність відповідних ризиків в їх сукупності та повноті, що унеможливлюють подальше тримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, а клопотання сторони захисту потребує частковому задоволенню. Також приймається до уваги бажання обвинувачених вступити до лав Збройних сил України або територіальної оборони та захищати країну.

Так суд, не погоджується зі стороною захисту про відсутність всіх ризиків та вважає не коректним поставленні питання про невинуватість обвинувачених у вчиненні злочинів, оскільки судовий розгляд триває, доказі сторін по кримінальному провадженню досліджуються відповідно до встановленого порядку.

В клопотанні прокурором не відображене питання про можливість обрання обвинуваченим інших запобіжних заходів аніж тримання під вартою. Також в клопотанні не висвітлено питання про наявність міцних соціальних зав`язків обвинувачених, а на підтвердження цього стороною захисту надано відповідні відомості.

Аналізуючи вказане вище, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, суд вважає, що на даний час необхідно змінити відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов`язання, яке забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд вважає за необхідне виправити описки, які були допущенні при викладенні резолютивної частини судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.176, 177, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисника Цимбалюка В.Д. про зміну запобіжного заходу на більш м`який - задовольнити.

Змінити щодо обвинувачених ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на особисте зобов`язання, звільнивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з під варти негайно.

Покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язки прибувати до суду за першою вимогою, повідомляти суд про зміну місця проживання, місця роботи.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційного скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районного суд м. Харкова протягом 5 (п*яти) днів з дня її проголошення.

Суддя Д.В. Чижиченко